Максимова Олена Олександрівна (1905—1986) — російська радянська кіноактриса. Заслужена артистка РРФСР (1958).
| Максимова Олена Олександрівна | |
|---|---|
| | |
| Олена Максимова в ролі Марії у фільмі «Любов і ненависть» (1935) | |
| Народилася | 23 листопада 1905 Москва, Російська імперія |
| Померла | 23 вересня 1986 (80 років) Москва, РРФСР, СРСР |
| Громадянство | СРСР |
| Діяльність | акторка |
| Роки діяльності | з 1926 |
| IMDb | nm0538791 |
| Нагороди та премії | |
| | |
| |
Життєпис ред.
Народилася 23 листопада 1905 р. в Москві. Закінчила студію (1921).
У кіно — з 1926 р. Знялася більш ніж у ста тридцяти кінофільмах, переважно грала ролі другого і третього плану, епізоди (фільми: «Баби рязанські» (1927), «Світле місто» (1928), «Тихий Дон» (1930, Дарина, головна роль), «Безприданниця» (1936), «Йшов солдат з фронту» (1939), «Тимур і його команда» (1940), «Сільський лікар» (1951, тітка Феня), «Чужа рідня» (1955), «Два капітани» (1956), «Висота» (1957, Берестова), «Тихий Дон» (1958, мати Кошового), «Пісня про Кольцова» (1959, мати Кольцова), «Коротке літо в горах» (1963), «Зелений будинок» (1964), «Батько солдата» (1964), «Денні зірки» (1966), «Випадок з Полиніним» (1970), «Старі стіни», «Калина червона» (1973), «А у нас була тиша...» (1977), «Фотографії на стіні» (1978), «Карнавал» (1981, літня жінка в ломбарді), «Повернення резидента» (1982, сусідка Уткіна) та ін.).
Грала в українських стрічках: «Земля» (1930, Наталя, наречена Василя), «Аероград» (1935, вдова старовіра), «Циган» (1967, Лущилиха), «Будемо чекати, повертайся» (1981, т/ф, бабуся).
Померла 23 вересня 1986 р. в Москві.
Література ред.
- Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.249—250.
Примітки ред.
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- Freebase Data Dumps — Google.
Посилання ред.
- Фільмографія на kino-teatr.ru [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.](рос.)