Мазуренко Олена Павлівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мазуренко.

Мазуре́нко Оле́на Па́влівна (нар. 24 жовтня 1969, Київ, СРСР) — українська футболістка, що виступала на позиції захисника. Відома перш за все завдяки виступам у складі жіночої збірної України, донецької «Донеччанка» та німецького «Нюрнберга». Учасниця чемпіонату Європи з футболу серед жінок (2009). Неодноразово виводила збірну на поле як капітан команди.

Олена Мазуренко
Особисті дані
Повне ім'я	Мазуренко Олена Павлівна
Народження	24 жовтня 1969(1969-10-24) (53 роки)
	Київ, СРСР
Зріст	168 см
Вага	55 кг
Громадянство	Україна
Позиція	Захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1989—1994 / «Динамо» К ? (?) 1995 «Енергія» ? (?) 1996—1999 «Донеччанка» ? (?) 2000 «Рязань-ВДВ» ? (?) 2000—2012 «Нюрнберг» ? (?)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г) 1993–2009 Україна ? (?)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 11 червня 2013.
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну оновлено 11 червня 2013.

Життєпис

Олена Мазуренко народилася у Києві, зростала у інтернаті. В дитинстві любила грати в футбол з хлопчаками, однак жодних спортивних секцій не відвідувала. У 1989 році закінчила будівельне училище та вирішила спробувати себе у футболі, відвідавши одне з тренувань київського «Динамо». Тренерам сподобалася гра дівчини і її зарахували до команди. У 1992 році разом з клубом Мазуренко зробила «золотий дубль», перемігши у дебютних розіграшах чемпіонату та Кубку України. Наступного року вона дебютувала у щойно створеній збірній країни, за яку загалом провела більше 90 матчів, будучи капітаном команди з 1996 по 2009 рік.

Після того, як жіночу команду «Динамо» було розформовано, Мазуренко вирушила до Росії, де разом з Тетяною Верезубовою протягом одного сезону захищала кольори воронезької «Енергії». Здобувши звання чемпіонки та володарки Кубку Росії, Олена Мазуренко повернулася на Батьківщину, де продовжила виступи у складі клубу «ЦПОР-Донеччанка», якому на той час в Україні не було рівних. Саме тут її перевели з правого флангу захисту у центр. Здобувши цілу розсип національних трофеїв, футболістка вирішила ще раз спробувати свої сили у російському чемпіонаті, тим більше, що після вбивства президента «Донеччанки» Олександра Шведченка клуб знаходився на межі банкрутства. Однак представники СК «Донецьк» вимагали від клубу «Рязань-ВДВ» великих грошей за трансфер, тож Мазуренко зіграла за цей клуб лише у комерційному турнірі і залишила розташування команди.

Однак Олена майже одразу отримала запрошення німецького клубу «Нюрнберг», де грали її колеги по збірній Надія Міщенко та Наталія Малига. Так у 2000 році Мазуренко опинилася у Німеччині. Клуб виступав переважно у Баварській лізі, або інших регіональних турнірах. Мазуренко провела у команді 12 років, ставши незамінним гравцем у центрі захисту. Закінчила виступи у серпні 2012 року, провівши останній матч у футболці «Нюрнберга» проти збірної футболісток, що у різні часи виступали за клуб (7:3).

Наприкінці 2011 року Олена Мазуренко отримала премію «Вікторія футболу»-2011, як найкраща футболістка України за останні 20 років.

Досягнення

• Чемпіонка України (4): 1992, 1996, 1998, 1999
• Срібна призерка чемпіонату України (1): 1993
• Володарка Кубка України (4): 1992, 1996, 1998, 1999
• Фіналістка Кубка України (1): 1997
• Чемпіонка Росії (1): 1995
• Володарка Кубка Росії (1): 1995
• Переможець зони «Південь» регіональної ліги Німеччини (1): 2002

Примітки

1. (рос.). Офіційний сайт ЖФК «Нюрнберг». Архів оригіналу за 17 липня 2013. Процитовано 11 червня 2013. 
2. (рос.). «Динамо Київ від Шурика». Архів оригіналу за 17 квітня 2012. Процитовано 11 червня 2013. 

Посилання

• (рос.). Офіційний сайт ФК «Донеччанка». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 11 червня 2013. 

• Максим Максимов (25 серпня 2009). (рос.). «Главред». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 червня 2013. 
• Олег Морозов (9 вересня 2009). Найдосвідченіша футболістка України Олена Мазуренко попрощалася зі збірною (рос.). «Нова». Процитовано 11 червня 2013.