Мадридські угоди (ісп. Acuerdo Tripartito de Madrid; араб. اتفاقية مدريد) або Мадридський пакт — міжнародний договір, укладений Іспанією, Марокко та Мавританією в 1975 році щодо припинення іспанської присутності на території Іспанської Сахари, яка до моменту укладання Мадридських угод була іспанською провінцією та колишньою колонією. Угоди були підписані в Мадриді 14 листопада 1975 року, за шість днів до смерті Франсіско Франко, хоча їхній зміст ніколи не публікувався в Офіційному державному бюлетені. Цей договір суперечив Закону про деколонізацію Сахари, ратифікованому іспанським парламентом за чотири дні потому, 18 листопада. За умовами Мадридських угод, територія Західної Сахари розділилася виключно між Марокко та Мавританією, не враховуючи роль в процесі Фронту Полісаріо.
Мадридські угоди | |
---|---|
Тип | міжнародний договір |
Підписано | 14 листопада 1975 |
Підписанти | Іспанія, Марокко і Мавританія |
Передумови
Майбутнє провінції було предметом суперечностей впродовж декількох років через вимоги з боку Марокко та Мавританії щодо повного приєднання до їхнього складу спірної Західної Сахари. Іспанія зі свого боку намагалася надати цій території або режим внутрішньої автономії, або ж зробити з неї проіспанську незалежну державу. До того ж, чимало представників народу сахраві, з яких складався Фронт Полісаріо, домагалася незалежності, розпочавши партизанську війну. Організація Об'єднаних Націй з 1963 року розглядала територію Західної Сахари як колонію та вимагала самовизначення для неї відповідно до .
Аргументи сторін
Мадридські угоди стали наслідком Зеленого маршу — 350-тисячної марокканської демонстрації, організованої королем Хасаном II задля тиску на владу Іспанії.
Офіційний Рабат вважав цю територію історично марокканською та претендував на неї з моменту здобуття незалежності в 1956 році. Відразу після здобуття незалежності Південне відділення Визвольної армії Марокко під назвою Армія Визволення Сахари боролося з іспанськими військами в Сіді-Іфні, Сакія-ель-Хамрі та Ріо-де-Оро, звільнивши більшу частину цих регіонів. Проте згодом, в 1958 році, Мадриду вдалося відновити повний контроль над цими територіями за допомогою Франції. Вимоги Марокко щодо Іспанської Сахари продовжувались і в 1960-х роках, посилюючись на початку 1970-х під тиском міжнародного співтовариства.
Проведення Зеленого маршу, а також наростаючі риторичні обміни між Мадридом та Рабатом переконали Іспанію в готовності Марокко вести війну за цю територію — саме про це йдеться в меморандумі Центрального розвідувального управління США Генрі Кіссінджеру на початку жовтня 1975 р. 20 листопада помер лідер Іспанії Франциско Франко, а уряд країни, прагнувши уникнення збройного конфлікту, вирішив розділити територію з метою збереження максимально можливого впливу та економічної вигоди.
Тодішній президент Мавританії Моктар ульд Дадда також висунув претензії на спірну територію, називаючи її частиною «Великої Мавританії» ще до здобуття країною незалежності. За іншою думкою, головною метою претензій Мавританії було передусім тримати кордон із Марокко якнайдалі. Варто зазначити, що до 1969 р. Рабат теж претендував на «Велике Марокко», з Іспанською Сахарою та Мавританією в складі.
Зміст
Томпсон і Адлофф пишуть:
Згідно з оприлюдненими умовами [договору], Іспанія погодилася деколонізувати Сахару та залишити територію до 28 лютого 1976 року. У проміжний період територія буде в веденні іспанського генерал-губернатора, який має двох марокканських і мавританських заступників губернаторів, які будуть поважати громадську думку народу сахраві, що виражається через народний збір. (...) Щодо фосфатних родовищ Бу-Краа, Іспанія збереже 35 відсотків акцій Fosfatos de Bucraa, SA, а частина з тих 65 відсотків, що підуть до Марокко, ймовірно, буде виділена Мавританії. Як повідомляється, між трьома сторонами, які підписали Конвенцію, були непубліковані угоди, які задовольняли Іспанію щодо її риболовних прав та включали припинення подальших вимог Марокко щодо президіотів, а також компенсацію репатрійованим цивільним громадянам Іспанії та Канарських островів. (стор. 175)
Бібліотека Конгресу Сполучених Штатів Америки зазначає (1990), що
На початку 1975 року і Марокко, і Мавританія погодились дотримуватися рішення Міжнародного суду про статус Іспанської Сахари, проте коли суд вирішив, що жодна з країн не має права вимагати суверенітету над територією, обидва уряди вирішили ігнорувати це рішення. У листопаді 1975 року вони уклали з Іспанією Мадридські угоди, за якими до Марокко входили північні дві третини території, а до Мавританії — південна третина . Угода також включала застереження про те, що Іспанія збереже частки акцій гірничодобувного підприємства Бу-Краа. Мавританія погодилася на домовленості з, імовірно, слушним припущенням, що Марокко, маючи сильніші військовоі сили, інакше поглинуло б усю територію .
Наслідки
Проти цієї угоди жорстоко виступили Алжир та Фронт Полісаріо, які залишались прихильниками незалежності цієї території. Алжир направив делегацію високого рівня в Мадрид з метою тиску на Іспанію, щоб вона не підписувала угоди, і розпочав військову та дипломатичну підтримку Фронту Полісаріо на початку 1975 року. Алжир офіційно розглядав свою опозицію як спосіб підтримати Статут ООН та боротися з колоніалізмом, хоча багато спостерігачів вважали, що дії Алжиру були скоріше протистоянням впливу Марокко та намаганням виходу до Атлантичного океану.
Тому за часів Бумедієна відносини з Марокко значно погіршились. До того ж Алжир почав постачати партизанам Полісаріо зброю та притулок і засудив угоди на міжнародному рівні. Алжир вислав близько 45 тис. громадян Марокко, що мешкали в Алжирі, та розпочав радіопередачі на підтримку як Полісаріо, так і сепаратистської групи на Канарських островах, маючи, ймовірно, на меті помститися Іспанії.
Коли Марокко та Мавританія перейшли до задоволення своїх претензій, між військами двох країн та Полісаріо почалися збройні сутички. Полісаріо та Алжир вважали просування Марокко та Мавританії іноземним вторгненням, тоді як Марокко та Мавританія розглядали боротьбу проти Полісаріо як боротьбу проти сепаратистської групи. На підтримку Полісаріо Алжир направив війська вглиб території, але вони врешті-решт відступили після битви при Амгалі.
Сутички переросли у 17-річну війну, під час якої в 1979 році Мавританія була змушена відступити. Внаслідок конфлікту частина населення спірної території стала біженцями. Збройне протистояння остаточно було припинено в 1991 році.
Сьогодні статус території Західної Сахари залишається спірним.
Міжнародний статус угод
Організація Об'єднаних Націй вважає Західну Сахару несуверенною територією, яка має пройти процес деколонізації. ООН визнає, що в даний час Марокко управляє більшою частиною цього регіону де-факто, але ані Генеральна Асамблея, ані будь-який інший орган ООН ніколи не визнавали факт суверенітету. У листі Генерального секретаря з юридичних питань та юридичного радника ООН Ганса Корелла в 2002 році, в якому він висловив висновок щодо законності дій, здійснених владою Марокко під час підписання контрактів на розвідку надр у Західній Сахарі, зазначено:
Марокко продовжує вважати Західну Сахару як невід'ємною частиною своєї території, зокрема в силу Мадридських угод. В 1976 році фронт Полісаріо, що базується в Алжирі як уряд в еміграції, проголосив Сахарську Арабську Демократичну Республіку (САДР), заперечуючи, юридичну силу Мадридські угод. Полісаріо претендує на всю спірну територію, тоді як фактично контролює лише невеликі погано придатні для проживання її частини. САДР також не визнана ООН, але була визнана представником Західної Сахари при Африканському Союзі (АС), а її правляча партія, Фронт Полісаріо, визнана ООН принаймні як «єдиний законний представник народу сахраві». Мавританія повністю вийшла з конфлікту з 1979 року.
В 2020 році між Марокко та Полісаріо поновилися.
Прмітки
- Ley 40/1975, de 19 de noviembre, sobre descolonización del Sahara. [ 16 січня 2021 у Wayback Machine.] - B.O.E. 20-11-1975
- Mundy, Jacob, How the US and Morocco seized Western Sahara [ 26 серпня 2017 у Wayback Machine.]. Le Monde diplomatique, January 2006.
- Library of Congress Country Studies. Mauritania. Background to Mauritanian Policy. The Moroccan Factor [Архівовано 12 грудня 2012 у Archive.is]. June 1988.
- Thompson & Adloff, pp. 55–57, 145–147
- International Court of Justice .
- Library of Congress Country Studies. Mauritania Internal Factors [Архівовано 13 грудня 2012 у Archive.is] June 1988.
- Library of Congress Country Studies. Mauritania. Madrid Agreements. [ 13 січня 2021 у Wayback Machine.] June 1988.
- . (фр.). 27 червня 2011. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
- عمر الفاسي-الرباط (15 березня 2006). Архівована копія (араб.). Aljazeera.net. Архів оригіналу за 25 травня 2013. Процитовано 12 березня 2021.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Thompson & Adloff, pp. 151, 176.
- Zunes, Stephen (1995). ALGERIA, THE MAGHREB UNION, AND THE WESTERN SAHARA STALEMATE. Arab Studies Quarterly. 17 (3): 23—26. JSTOR 41858127.
- . Stockholm Centre for International Law and Justice (амер.). 7 листопада 2015. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 13 листопада 2018.
- Keating, Joshua (15 листопада 2020). . (амер.). Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 15 листопада 2020.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ne plutati z Madridskoyu mirnoyu konferenciyeyu 1991 roku Madridski ugodi isp Acuerdo Tripartito de Madrid arab اتفاقية مدريد abo Madridskij pakt mizhnarodnij dogovir ukladenij Ispaniyeyu Marokko ta Mavritaniyeyu v 1975 roci shodo pripinennya ispanskoyi prisutnosti na teritoriyi Ispanskoyi Sahari yaka do momentu ukladannya Madridskih ugod bula ispanskoyu provinciyeyu ta kolishnoyu koloniyeyu Ugodi buli pidpisani v Madridi 14 listopada 1975 roku za shist dniv do smerti Fransisko Franko hocha yihnij zmist nikoli ne publikuvavsya v Oficijnomu derzhavnomu byuleteni Cej dogovir superechiv Zakonu pro dekolonizaciyu Sahari ratifikovanomu ispanskim parlamentom za chotiri dni potomu 18 listopada Za umovami Madridskih ugod teritoriya Zahidnoyi Sahari rozdililasya viklyuchno mizh Marokko ta Mavritaniyeyu ne vrahovuyuchi rol v procesi Frontu Polisario Madridski ugodiTip mizhnarodnij dogovirPidpisano 14 listopada 1975Pidpisanti Ispaniya Marokko i MavritaniyaPeredumoviPrezident Moktar uld Dadda Mavritaniyi prezident Alzhiru Bumedyen i korol Marokko Hasan II pid chas zustrichi v Agadiri v 1973 roci shodo virishennya pitannya Ispanskoyi Sahari Majbutnye provinciyi bulo predmetom superechnostej vprodovzh dekilkoh rokiv cherez vimogi z boku Marokko ta Mavritaniyi shodo povnogo priyednannya do yihnogo skladu spirnoyi Zahidnoyi Sahari Ispaniya zi svogo boku namagalasya nadati cij teritoriyi abo rezhim vnutrishnoyi avtonomiyi abo zh zrobiti z neyi proispansku nezalezhnu derzhavu Do togo zh chimalo predstavnikiv narodu sahravi z yakih skladavsya Front Polisario domagalasya nezalezhnosti rozpochavshi partizansku vijnu Organizaciya Ob yednanih Nacij z 1963 roku rozglyadala teritoriyu Zahidnoyi Sahari yak koloniyu ta vimagala samoviznachennya dlya neyi vidpovidno do Argumenti storin Madridski ugodi stali naslidkom Zelenogo marshu 350 tisyachnoyi marokkanskoyi demonstraciyi organizovanoyi korolem Hasanom II zadlya tisku na vladu Ispaniyi Oficijnij Rabat vvazhav cyu teritoriyu istorichno marokkanskoyu ta pretenduvav na neyi z momentu zdobuttya nezalezhnosti v 1956 roci Vidrazu pislya zdobuttya nezalezhnosti Pivdenne viddilennya Vizvolnoyi armiyi Marokko pid nazvoyu Armiya Vizvolennya Sahari borolosya z ispanskimi vijskami v Sidi Ifni Sakiya el Hamri ta Rio de Oro zvilnivshi bilshu chastinu cih regioniv Prote zgodom v 1958 roci Madridu vdalosya vidnoviti povnij kontrol nad cimi teritoriyami za dopomogoyu Franciyi Vimogi Marokko shodo Ispanskoyi Sahari prodovzhuvalis i v 1960 h rokah posilyuyuchis na pochatku 1970 h pid tiskom mizhnarodnogo spivtovaristva Provedennya Zelenogo marshu a takozh narostayuchi ritorichni obmini mizh Madridom ta Rabatom perekonali Ispaniyu v gotovnosti Marokko vesti vijnu za cyu teritoriyu same pro ce jdetsya v memorandumi Centralnogo rozviduvalnogo upravlinnya SShA Genri Kissindzheru na pochatku zhovtnya 1975 r 20 listopada pomer lider Ispaniyi Francisko Franko a uryad krayini pragnuvshi uniknennya zbrojnogo konfliktu virishiv rozdiliti teritoriyu z metoyu zberezhennya maksimalno mozhlivogo vplivu ta ekonomichnoyi vigodi Todishnij prezident Mavritaniyi Moktar uld Dadda takozh visunuv pretenziyi na spirnu teritoriyu nazivayuchi yiyi chastinoyu Velikoyi Mavritaniyi she do zdobuttya krayinoyu nezalezhnosti Za inshoyu dumkoyu golovnoyu metoyu pretenzij Mavritaniyi bulo peredusim trimati kordon iz Marokko yaknajdali Varto zaznachiti sho do 1969 r Rabat tezh pretenduvav na Velike Marokko z Ispanskoyu Saharoyu ta Mavritaniyeyu v skladi ZmistTompson i Adloff pishut Zgidno z oprilyudnenimi umovami dogovoru Ispaniya pogodilasya dekolonizuvati Saharu ta zalishiti teritoriyu do 28 lyutogo 1976 roku U promizhnij period teritoriya bude v vedenni ispanskogo general gubernatora yakij maye dvoh marokkanskih i mavritanskih zastupnikiv gubernatoriv yaki budut povazhati gromadsku dumku narodu sahravi sho virazhayetsya cherez narodnij zbir Shodo fosfatnih rodovish Bu Kraa Ispaniya zberezhe 35 vidsotkiv akcij Fosfatos de Bucraa SA a chastina z tih 65 vidsotkiv sho pidut do Marokko jmovirno bude vidilena Mavritaniyi Yak povidomlyayetsya mizh troma storonami yaki pidpisali Konvenciyu buli nepublikovani ugodi yaki zadovolnyali Ispaniyu shodo yiyi ribolovnih prav ta vklyuchali pripinennya podalshih vimog Marokko shodo prezidiotiv a takozh kompensaciyu repatrijovanim civilnim gromadyanam Ispaniyi ta Kanarskih ostroviv stor 175 Biblioteka Kongresu Spoluchenih Shtativ Ameriki zaznachaye 1990 shoNa pochatku 1975 roku i Marokko i Mavritaniya pogodilis dotrimuvatisya rishennya Mizhnarodnogo sudu pro status Ispanskoyi Sahari prote koli sud virishiv sho zhodna z krayin ne maye prava vimagati suverenitetu nad teritoriyeyu obidva uryadi virishili ignoruvati ce rishennya U listopadi 1975 roku voni uklali z Ispaniyeyu Madridski ugodi za yakimi do Marokko vhodili pivnichni dvi tretini teritoriyi a do Mavritaniyi pivdenna tretina Ugoda takozh vklyuchala zasterezhennya pro te sho Ispaniya zberezhe chastki akcij girnichodobuvnogo pidpriyemstva Bu Kraa Mavritaniya pogodilasya na domovlenosti z imovirno slushnim pripushennyam sho Marokko mayuchi silnishi vijskovoi sili inakshe poglinulo b usyu teritoriyu NaslidkiPodil Zahidnoyi Sahari za umovami dogovoru Proti ciyeyi ugodi zhorstoko vistupili Alzhir ta Front Polisario yaki zalishalis prihilnikami nezalezhnosti ciyeyi teritoriyi Alzhir napraviv delegaciyu visokogo rivnya v Madrid z metoyu tisku na Ispaniyu shob vona ne pidpisuvala ugodi i rozpochav vijskovu ta diplomatichnu pidtrimku Frontu Polisario na pochatku 1975 roku Alzhir oficijno rozglyadav svoyu opoziciyu yak sposib pidtrimati Statut OON ta borotisya z kolonializmom hocha bagato sposterigachiv vvazhali sho diyi Alzhiru buli skorishe protistoyannyam vplivu Marokko ta namagannyam vihodu do Atlantichnogo okeanu Tomu za chasiv Bumediyena vidnosini z Marokko znachno pogirshilis Do togo zh Alzhir pochav postachati partizanam Polisario zbroyu ta pritulok i zasudiv ugodi na mizhnarodnomu rivni Alzhir vislav blizko 45 tis gromadyan Marokko sho meshkali v Alzhiri ta rozpochav radioperedachi na pidtrimku yak Polisario tak i separatistskoyi grupi na Kanarskih ostrovah mayuchi jmovirno na meti pomstitisya Ispaniyi Koli Marokko ta Mavritaniya perejshli do zadovolennya svoyih pretenzij mizh vijskami dvoh krayin ta Polisario pochalisya zbrojni sutichki Polisario ta Alzhir vvazhali prosuvannya Marokko ta Mavritaniyi inozemnim vtorgnennyam todi yak Marokko ta Mavritaniya rozglyadali borotbu proti Polisario yak borotbu proti separatistskoyi grupi Na pidtrimku Polisario Alzhir napraviv vijska vglib teritoriyi ale voni vreshti resht vidstupili pislya bitvi pri Amgali Sutichki pererosli u 17 richnu vijnu pid chas yakoyi v 1979 roci Mavritaniya bula zmushena vidstupiti Vnaslidok konfliktu chastina naselennya spirnoyi teritoriyi stala bizhencyami Zbrojne protistoyannya ostatochno bulo pripineno v 1991 roci Sogodni status teritoriyi Zahidnoyi Sahari zalishayetsya spirnim Mizhnarodnij status ugodOrganizaciya Ob yednanih Nacij vvazhaye Zahidnu Saharu nesuverennoyu teritoriyeyu yaka maye projti proces dekolonizaciyi OON viznaye sho v danij chas Marokko upravlyaye bilshoyu chastinoyu cogo regionu de fakto ale ani Generalna Asambleya ani bud yakij inshij organ OON nikoli ne viznavali fakt suverenitetu U listi Generalnogo sekretarya z yuridichnih pitan ta yuridichnogo radnika OON Gansa Korella v 2002 roci v yakomu vin visloviv visnovok shodo zakonnosti dij zdijsnenih vladoyu Marokko pid chas pidpisannya kontraktiv na rozvidku nadr u Zahidnij Sahari zaznacheno Marokko prodovzhuye vvazhati Zahidnu Saharu yak nevid yemnoyu chastinoyu svoyeyi teritoriyi zokrema v silu Madridskih ugod V 1976 roci front Polisario sho bazuyetsya v Alzhiri yak uryad v emigraciyi progolosiv Saharsku Arabsku Demokratichnu Respubliku SADR zaperechuyuchi yuridichnu silu Madridski ugod Polisario pretenduye na vsyu spirnu teritoriyu todi yak faktichno kontrolyuye lishe neveliki pogano pridatni dlya prozhivannya yiyi chastini SADR takozh ne viznana OON ale bula viznana predstavnikom Zahidnoyi Sahari pri Afrikanskomu Soyuzi AS a yiyi pravlyacha partiya Front Polisario viznana OON prinajmni yak yedinij zakonnij predstavnik narodu sahravi Mavritaniya povnistyu vijshla z konfliktu z 1979 roku V 2020 roci mizh Marokko ta Polisario ponovilisya PrmitkiLey 40 1975 de 19 de noviembre sobre descolonizacion del Sahara 16 sichnya 2021 u Wayback Machine B O E 20 11 1975 Mundy Jacob How the US and Morocco seized Western Sahara 26 serpnya 2017 u Wayback Machine Le Monde diplomatique January 2006 Library of Congress Country Studies Mauritania Background to Mauritanian Policy The Moroccan Factor Arhivovano 12 grudnya 2012 u Archive is June 1988 Thompson amp Adloff pp 55 57 145 147 International Court of Justice Library of Congress Country Studies Mauritania Internal Factors Arhivovano 13 grudnya 2012 u Archive is June 1988 Library of Congress Country Studies Mauritania Madrid Agreements 13 sichnya 2021 u Wayback Machine June 1988 fr 27 chervnya 2011 Arhiv originalu za 30 chervnya 2015 Procitovano 28 chervnya 2015 عمر الفاسي الرباط 15 bereznya 2006 Arhivovana kopiya arab Aljazeera net Arhiv originalu za 25 travnya 2013 Procitovano 12 bereznya 2021 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Thompson amp Adloff pp 151 176 Zunes Stephen 1995 ALGERIA THE MAGHREB UNION AND THE WESTERN SAHARA STALEMATE Arab Studies Quarterly 17 3 23 26 JSTOR 41858127 Stockholm Centre for International Law and Justice amer 7 listopada 2015 Arhiv originalu za 9 serpnya 2017 Procitovano 13 listopada 2018 Keating Joshua 15 listopada 2020 amer Arhiv originalu za 16 listopada 2020 Procitovano 15 listopada 2020