Лі́ктор (лат. lictor) — адміністративний функціонер у Стародавньому Римі.
Історія Редагувати
Згадується в історії з часу правління в Римі етруських царів (VII століття до н. е.). Спочатку ліктори були виконавцями розпоряджень магістратів, пізніше здійснювали лише охоронні й парадні функції при них, які полягали в супроводі вищих магістрів, бувши озброєними фасціями. Ліктори призначалися здебільшого з числа вільновідпущеників. Кількість супроводних лікторів прямо залежала від посади супроводжуваної особи:
- весталка мала 1 ліктора;
- еділ мав 2 лікторів;
- претор мав 6 лікторів (2 в межах померіума);
- проконсул — 11;
- консул — 12 (6 в межах померіума);
- диктатор — 24 (12 в межах померіума, за винятком Сулли і Юлія Цезаря);
- Імператор у I—II століттях — 24.
Ліктори також були виконавцями смертного вироку над римськими громадянами.
Посилання Редагувати
- Ліктори [ 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- http://www.livius.org/li-ln/lictor/lictor.html [ 5 серпня 2011 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про Стародавній Рим. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |