Лігатура (лат. ligatura від лат. ligo — зв'язую) — допоміжні сплави, що застосовують у металургії для введення в рідкий метал легуючих елементів з метою надання певних властивостей металевому розплаву (наприклад, рідиннотекучості) або затверділому металу (підвищена механічна міцність та ін.) Засвоєння легуючого елементу з лігатур краще та стійкіше, ніж додавання його в чистому вигляді. Лігатуру отримують сплавом її компонентів або відновленням їх з руд, концентратів або оксидів. У чорній металургії лігатури відрізняють від феросплавів, що застосовують не лише для легування, а й для розкислювання металів.
В ювелірній справі Редагувати
Здійснюється добавка неблагородного металу в ювелірних виробах з дорогоцінних металів або монеті. Використовується для доведення ювелірного сплаву до певної проби або ж для надання виробові необхідних властивостей (наприклад, твердості і зносостійкості).
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- В.П.Мовчан, М.М.Бережний. Основи металургії. Дніпропетровськ: Пороги. 2001. 336 с.
Посилання Редагувати
- // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 1 : А — Л. — 472 с. — ISBN 978-617-7094-09-7.