Луї́за-Маргари́та Лотари́нзька (фр. Louise-Marguerite de Lorraine; 1588, Блуа, Блуа, Франція — 30 квітня 1631, Е, Франція) — дочка Генріха де Гіза і Катерини Клевської, спадкоємиця князівства Шато-Рено.
| Луїза-Маргарита Лотаринзька | |
|---|---|
| фр. Louise Marguerite de Lorraine | |
| Народилася | 1588 Блуа, Блуа |
| Померла | 30 квітня 1631 Е |
| Поховання | Сен-Жермен-де-Пре (абатство) |
| Країна | Франція |
| Діяльність | аристократка, письменниця |
| Мова творів | французька |
| Рід | Гізи |
| Батько | Генріх I де Гіз |
| Мати | Катерина Клевська |
| Брати, сестри | Клод де Шеврез, Карл I де Гізd і Луї III Лотаринзькийd |
| У шлюбі з | François de Bourbond і Франсуа де Бассомп'єр |
| Діти | Marie de Bourbond |
| | |
| Луїза-Маргарита Лотаринзька у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Її названо на честь хрещених, королеви Луїзи і Маргарити, а виховала бабуся — Анна д'Есте. Таллеман де Рео[ru] пише, що Генріх IV готував Луїзу Маргариту собі в дружини, проте справжність цього свідчення обговорюється. Він також пише, що Луїза-Маргарита таємно вийшла заміж за маршала Бассомп'єра і мала від нього позашлюбну дитину. Ці відомості також не мають документального підтвердження.
Достеменно відомо те, що Генріх IV побажав, щоб Луїза-Маргарита стала дружиною його двоюрідного брата, першого принца Конті[ru]. Весілля зіграно в липні 1605 року в Медонському замку[en]. Єдина дочка пари прожила всього кілька тижнів. У віці 26 років Луїза-Маргарита овдовіла і вирішила присвятити себе літературній діяльності. Її заступництвом користувалися Франсуа де Малерб та інші світочі французької словесності.
Як довірена фрейліна королеви Марії Медичі, вона була в курсі всіх палацових інтриг і переказувала їх у своїх романах, де реальні персоналії прозоро зашифровані іменами, почерпнутими з класичної античності. Її твір «Любовні пригоди великого Алькандра» згодом перевидавали під заголовком «Любовні пригоди Генріха IV» з «ключем» до реальних прообразів тих чи інших героїв.
Близькість Луїзи-Маргарити до королеви-вдови накликала на неї ненависть кардинала Рішельє, який, тріумфуючи після «дня обдурених», домігся її опали і заслання в приморську садибу Е; там вона померла 2 місяці по тому. Раніше він змусив Луїзу-Маргариту продати в казну прикордонний маєток Шато-Рено, де вона величала себе государинею і карбувала власну монету.
Література Редагувати
- Jean Baptiste Joseph Boulliot: Biographie ardennaise. Ou Histoire des Ardennais qui se sont fait remarquer par leurs écrits, leurs actions, leurs vertus ou leurs erreurs. Band 2. Eigenverlag, Paris 1830, S. 147—149 (онлайн [ 8 квітня 2022 у Wayback Machine.]).
- Hilarion de Coste: Les Éloges et les vies des reynes, des princesses, et des dames illustres en pieté, en courage & en doctrine, qui ont fleury de nostre temps, & du temps de nos peres. Band 2. Cramoisy, Paris 1647.
- Jean Chrétien Ferdinand Hoefer: Nouvelle biographie générale depuis les temps les plus reculés jusqu’à nos jours, avec les renseignements bibliographiques et l'indication des sources à consulter. Band 11. Firmin Didot, Paris 1856, S. 663—665 (онлайн).
Родовід Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ http://genealogy.euweb.cz/lorraine/lorraine6.html
- Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.