Луцій Кальпурній Пізон Фругі Ліциніан Lucius Calpurnius Piso Frugi Licinianus 38 15 січня 69 політичний діяч Римської ім

Луцій Кальпурній Пізон Фругі Ліциніан (*Lucius Calpurnius Piso Frugi Licinianus, 38 —15 січня 69) — політичний діяч Римської імперії.

Луцій Кальпурній Пізон Фругі Ліциніан
Народився	38(0038)
Помер	15 січня 69(0069-01-15) Рим, Римська імперія ·страта
Країна	Стародавній Рим
Діяльність	політик
Знання мов	латина
Посада	квіндецемвір
Рід	Ліцинії
Батько	Марк Ліциній Красс Фругі
Мати	Скрибонія Магна
Брати, сестри	Licinia Magna^d, Гней Помпей Магн, Марк Ліциній Красс Фругі і Марк Ліциній Красс Скрибоніан
У шлюбі з	Веранія Геміна
Діти	Кальпурнія Лепіда
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис ред.

Походив з роду нобілів Ліциніїв. Син Марка Ліцинія Красса Фругі, консула 27 року, й Скрібоніі. Батьки Скрібоніан і його брат Помпей Великий були страчені імператором Клавдієм у 47 році. Після цього Ліциніана відправно на заслання. В цей час або трохи пізніше його було всиновлено Луцієм Кальпурнієм Пізоном.

За Нерона повернувся і проживав у Римі. В цей час Веспасіан, майбутній імператор, будучи приватною особою, вирішував спір про кордони між ним і його братом Скрібоніаном. Підтримував дружні стосунки з Рубеллієм Плавтом, страченим Нероном у 62 році З 68 року входив до колегії квіндецімвіров священнодійств.

10 січня 69 року імператор Ґальба, дізнавшись про повстання Вітеллія в Германії, усиновив Пізона та призначив його спадкоємцем. Цей вибір було зроблено пояснювався тим, що Пізон був розумним і багатообіцяючим молодим чоловіком, дотримувався суворих правил і походив з дуже знатної родини. Сенат мав намір направити Пізона до германських легіонів, але цей план не був реалізований. Усиновлення Пизона викликало сильне невдоволення у Отона, який сам розраховував стати спадкоємцем. Тому він збунтував війська, і вже 15 січня Пізона було убитий бунтівними легіонерами.

У 70 році за пропозицією Курция Монтана сенат ухвалив віддати почесті пам'яті Пізона, проте це рішення не було виконано.

Джерела ред.

Tacitus. Historiae. I 14—21; 29—31; 34; 39; 43—44; 47—48; III 68; IV 40; 42
Gwyn Morgan: 69 AD. The Year of Four Emperors. Oxford University Press, Oxford 2006, ISBN 978-0-19-512468-2, S. 59 ff.

Це незавершена стаття про особу Стародавнього Риму.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.