«Лос-Анджелес Гелаксі» (англ. Los Angeles Galaxy) — професіональний футбольний клуб з Карсона (США), що грає у Major League Soccer — вищому футбольному дивізіоні США і Канади. Є одним з десяти клубів, що грали в МЛС в першому сезоні після заснування.
| Повна назва | Los Angeles Galaxy | |
| Засновано | 1994 | |
| Населений пункт | Карсон, США | |
| Стадіон | СтабХаб Центр | |
| Вміщує | 27 000 | |
| Президент | Ден Бекерман | |
| Головний тренер | Курт Оналфо | |
| Ліга | Major League Soccer | |
| 2016 | Західна конференція: 3 Загальне: 6 Плей-оф: Півфінал конференції | |
|
Клуб було засновано у 1994 році. Його власником є компанія Anschutz Entertainment Group.
Домашні матчі проводить на стадіоні СтабХаб Центр, який розташований у Карсоні — передмісті Лос-Анджелеса. До 2003 року місцем проведення домашніх матчів «Гелексі» був Роуз Боул. Ел-Ей Гелексі є найбільш титулованою комадною МЛС, вигравши п'ять разів титул Чемпіона МЛС та чотири Supporters' Shield — нагороду для переможця регулярного чемпіонату.
За межами США «Лос-Анджелес Гелаксі» став відомим, коли у 2007 році до нього перейшов Девід Бекхем. Також у складі Гелексі в різні роки грали відомі у Європі гравці: Стівен Джеррард, Ешлі Коул, Роббі Кін, Златан Ібрагімович
Історія Редагувати
«Лос-Анджелес Гелексі» був серед десяти команд, з яких було сформовано Major League Soccer у 1996 році. Назва «Гелексі» (англ. Galaxy — Галактика) пов'язана з тим, що район Лос-Анджелеса Голлівуд є місцем проживання і роботи багатьох відомих людей галузі кіноіндустрії, тобто «скупченням зірок». Перший сезон був успішним для команди – 1 місце у Західній конференції та вихід до фіналу Кубка МЛС, де вона поступилися Ді Сі Юнайтед. В першому складі були декілька відомих гравців, зокрема, Кобі Джонс, Хорхе Кампос. Першим тренером був Лотар Осіандер.
У 1998 році «Гелексі» вперше виграв регулярний чемпіонат МЛС і став першим клубом, якому було вручено нагороду Supporters' Shield. Сезон 1998 року є рекордним для клубу за кількістю перемог у регулярному чемпіонаті (24 у 32 матчах). У плей-оф того сезону «Гелексі» поступився «Чикаго Файр» у фіналі Західної конференції.
У 1999 і 2001 році «Лос-Анджелес Гелексі» знову вигравав регулярний чемпіонат у Західній конфренції і виходив у фінал Кубка МЛС, але обидва рази програв «Ді Сі Юнайтед» і «Сан-Хосе Ерсквейкс». Також у 2001 році клуб вперше виграв Відкритий кубок США.
Вперше чемпіоном МЛС команда змогла стати у 2002 році з четвертої спроби вигравши фінал Кубка МЛС. Фінальний матч проходив 20 жовтня на Джиллетт Стедіум у Фоксборо – стадіон, на якому «Гелексі» програв два з трьох своїх попередніх фіналів, і який був домашньою ареною для суперника по фіналу – «Нью-Інгленд Революшн». Клуб з Лос-Анджелеса переміг 1:0 в овертаймі. Переможний м'яч забив Карлос Руїс. Після здобуття першого чемпіонського титулу команда переїхала з Роуз Боул на новозбудований стадіон «Хоум Депо Центр». Наступним успішним сезоном для «Гелексі» став 2005 – друга перемога у Відкритому кубку США і другий титул чемпіона МЛС. У фінальному матчі, як і три року тому, був обіграний «Нью-Інгленд» з рахунком 1:0 в додатковий час. Гол, який приніс титул, забив Гільєрмо Рамірес. Також перед сезоном 2005 року до Гелексі перейшов Лендон Донован – найрезультативніший гравець в історії клубу.
Загалом «Лос-Анджелес Гелексі» протягом перших десяти років існування МЛС кожного року виходив у плей-оф та п'ять разів зіграв у фіналі Кубка МЛС. Крім цього, ще у 2000 році команда здобула перший міжнародний трофей – Кубок чемпіонів КОНКАКАФ.
Протягом наступних трьох сезонів після здобуття другого титулу чемпіона (2006–2008) «Гелексі» не міг пробитися до плей-оф. Найбільш невдалим був сезон 2008 року коли команда посіла 6 місце (з-поміж 7 учасників) у Західній конференції. Найбільш значною подією у 2007 році для клубу було підписання контракту з колишнім капітаном збірної Англії Девідом Бекхемом. Це стало можливим завдяки запровадженню в МЛС нового правила, за яким команді дозволялося перевищити «стелю зарплат» для одного визначеного гравця. За умовами контракту Бекхем мав заробляти у «Гелексі» 50 мільйонів доларів щороку протягом 5 років. Таким чином у його складі був другий серед найбільш високооплачуваних спортсменів у США. Бекхем приїхав до Лос-Анджелеса у липні 2007 року. До переходу Бекхема було приурочено і зміну логотипу та ігрової форми. Бекхем був травмований і мало грав у 2007 році. У листопаді 2007 року тренером Ел-Ей Гелексі став Рууд Гулліт. Незважаючи на залучення відомого тренера та гравців сезон 2008 року був дуже невдалим. Гулліт був звільнений посеред сезону, а на його місце прийшов Брюс Аріна – в минулому тренер збірної США, котрий був головним тренером Гелексі наступні 8 років до 2016.
На період між сезонами 2008 і 2009 року ключові гравці – Бекхем і Донован – були віддані в оренду у європейські клуби – «Мілан» і «Баварію Мюнхен». При цьому термін оренди Бекхема було продовжено до закінчення чемпіонату Італії і до Лос-Анджелеса він повернувся в середині сезону 2009 року. «Ел-Ей Гелексі» посів перше місце у Західній конференції і зміг вийти до фіналу Кубка МЛС, де програв «Реал Солт-Лейку» в серії пенальті.
В сезоні 2010 року «Ел-Ей Гелексі» під керівництвом Брюса Аріна виграв Supporters' Shield. Бекхем пропустив більшу частину сезону через травму, отриману під час оренди в «Мілані» під час міжсезоння 2009–2010. У плей-оф клуб поступився у фіналі конференції «Далласу».
Початок сезону 2011 року був вдалим для «Ел-Ей Гелексі» – лише дві поразки у 23 матчах. В серпні клуб підписав контракт з ще одним відомим європейським нападаючим – ірландцем Роббі Кіном. Сезон закінчився здобуттям четвертого Supporters' Shield. Важливу роль в переможному сезоні відіграли Лендон Донован (12 голів) і Девід Бекхем (15 гольових пасів). В раунді плей-оф команда вийшла у свій сьомий фінал, де перемогла «Х'юстон Динамо» – 1:0. Лендон Донован у серії плей-оф забив чотири голи, у тому числі вирішальний у фіналі.
Наступний регулярний сезон 2012 року був менш вдалим – 4 місце у Західній конференції. Успішно провів перший повноцінний сезон Роббі Кін (16 голів + 9 пасів). У плей-оф того сезону Кін забив ще 6 голів у 6 матчах, а «Гелексі» виграв титул чемпіона МЛС вчетверте. У фіналі був переможений «Х'юстон Динамо» – 3:1. По завершенні цього сезону Девід Бекхем залишив команду.
У 2014 році «Ел-Ей Гелексі» став п'ятиразовим чемпіоном МЛС. В регулярному сезоні того року клуб був другим у своїй конференції. Знову важливу роль в успіху команди відграли Роббі Кін (19 голів + 14 пасів) і Лендон Донован (19 пасів). 16 голів у регулярному сезоні забив Г'ясі Зардес – вихованець академії «Ел-Ей Гелексі». У фіналі плей-оф, який проходив на домашньому стадіоні «СтабХаб Центр», «Гелексі» переміг «Нью-Інгленд Революшн» – 2:1 в додатковий час. Ще в серпні того року Донован оголосив, що завершить кар'єру футболіста по закінченні сезону.
В січні 2015 року було оголошено про перехід до «Ел-Ей Гелексі» Стівена Джеррарда за правилом «визначеного гравця». Джеррард переїхав до МЛС в липні 2015 року. Крім цього, у тому ж місяці було підписано контракт з Джовані Дос Сантосом – гравцем збірної Мексики, також за правилом «визначеного гравця». Проте в цілому сезон для команди не був вдалим: 5 місце у Західній конференції та поразка від «Сіетл Саундерз» у першому раунді плей-оф.
Перед початком сезону 2016 року «Гелексі» оголосив про перехід ще двох відомих у європейському футболі гравців – Ешлі Коула і Найджела Де Йонга (контракт було розірвано за обопільною згодою 31 серпня того ж року). Крім цього, у вересні Лендон Донован оголосив про повернення до «Ел-Ей Гелексі» і підписання контракту на решту матчів регулярного сезону та плей-оф. Клуб посів третє місце у регулярному чемпіонаті в Західній конференції. У раунді плей-оф «Гелексі» програв у фіналі конференції «Колорадо Рапідз». 22 листопада 2016 року було оголошено, що Брюс Аріна залишає пост головного тренера та генерального менеджера «Ел-Ей Гелексі», щоб стати головним тренером збірної США. Протягом восьми років Аріна виграв з клубом три титули чемпіона МЛС і два Supporters' Shield. Його наступником став Курт Оналфо, котрий тренував перед цим «Ел-Ей Гелексі-2».
Досягнення Редагувати
- Кубок МЛС
- Переможець (5): 2002, 2005, 2011, 2012, 2014.
- Фіналіст (4): 1996, 1999, 2001, 2009
- Supporters' Shield (Переможець регулярного чемпіонату) (4): 1998, 2002, 2010, 2011
- Переможець регулярного чемпіонату Західної конференції MLS (8): 1996, 1998, 1999, 2001, 2002, 2009, 2010, 2011
- Участь у плей-оф Кубка МЛС: 18 разів
- Відкритий Кубок США (2): 2001, 2005
- Кубок чемпіонів КОНКАКАФ (1): 2000
Результати за роками Редагувати
| Рік | Місце (регулярний | Результат у регулярному сезоні | Результат у плей-оф (останній суперник) | Відкритий Кубок США | Кубок/Ліга чемпіонів КОНКАКАФ | ||||||
| І | В | Н | П | МЗ | МП | О | |||||
| 1996 | 1 (захід) | 32 | 19 | 0 | 13 | 59 | 49 | 49 | Фінал (Ді Сі Юнайтед) | Не брав участь | Не брав участь |
| 1997 | 2 (захід) | 32 | 16 | 0 | 16 | 55 | 44 | 44 | Півфінал конференції (Даллас Берн) | Не брав участь | Фінал |
| 1998 | 1 (захід)* | 32 | 24 | 0 | 8 | 85 | 44 | 68 | Фінал конференції (Чикаго Файр) | Не брав участь | Кваліфікаційний раунд |
| 1999 | 1 (захід) | 32 | 20 | 0 | 12 | 49 | 29 | 54 | Фінал (Ді Сі Юнайтед) | Чвертьфінал | Не кваліфікувався |
| 2000 | 2 (захід) | 32 | 14 | 8 | 10 | 47 | 37 | 50 | Півфінал (Канзас-Сіті Візердз) | Півфінал | Чемпіон |
| 2001 | 1 (захід) | 26 | 14 | 5 | 7 | 52 | 36 | 47 | Фінал (Сан-Хосе Ерсквейкс) | Чемпіон | Не кваліфікувався |
| 2002 | 1 (захід)* | 28 | 16 | 3 | 9 | 44 | 33 | 51 | Кубок MLS (Нью-Інгленд Революшн) | Фінал | Не кваліфікувався |
| 2003 | 4 (захід) | 30 | 9 | 9 | 12 | 35 | 35 | 36 | Півфінал конференції (Сан-Хосе Ерсквейкс) | Півфінал | Чвертьфінал |
| 2004 | 2 (захід) | 30 | 11 | 10 | 9 | 42 | 40 | 43 | Фінал конференції (Канзас-Сіті Візердз) | 4-й раунд | Не кваліфікувався |
| 2005 | 4 (захід) | 32 | 13 | 6 | 13 | 44 | 45 | 45 | Кубок MLS (Нью-Інгленд Революшн) | Чемпіон | Не кваліфікувався |
| 2006 | 5 (захід) | 32 | 11 | 6 | 15 | 37 | 37 | 39 | Не кваліфікувався | Фінал | Чвертьфінал |
| 2007 | 5 (захід) | 30 | 9 | 7 | 14 | 38 | 48 | 34 | Не кваліфікувався | 3-й раунд | Не кваліфікувався |
| 2008 | 6 (захід) | 30 | 8 | 9 | 13 | 55 | 62 | 33 | Не кваліфікувався | Не кваліфікувався | |
| 2009 | 1 (захід) | 30 | 12 | 12 | 6 | 36 | 31 | 48 | Фінал (Реал Солт-Лейк) | Не кваліфікувався | |
| 2010 | 1 (захід)* | 30 | 18 | 5 | 7 | 44 | 26 | 59 | Фінал конференції (Даллас) | Чвертьфінал | |
| 2011 | 1 (захід)* | 34 | 19 | 10 | 5 | 48 | 28 | 67 | Кубок MLS (Х'юстон Динамо) | Чвертьфінал | Чвертьфінал |
| 2012 | 4 (захід) | 34 | 16 | 6 | 12 | 59 | 47 | 54 | Кубок MLS (Х'юстон Динамо) | 3-й раунд | Чвертьфінал |
| 2013 | 3 (захід) | 34 | 15 | 8 | 11 | 53 | 38 | 53 | Півфінал конференції (Реал Солт-Лейк) | 3-й раунд | Півфінал |
| 2014 | 2 (захід) | 34 | 17 | 10 | 7 | 69 | 37 | 61 | Кубок MLS (Нью-Інгленд Революшн) | 5-й раунд | Не кваліфікувався |
| 2015 | 5 (захід) | 34 | 14 | 9 | 11 | 56 | 46 | 51 | Перший раунд (Сіетл Саундерз) | Чвертьфінал | Чвертьфінал |
| 2016 | 3 (захід) | 34 | 12 | 16 | 6 | 54 | 39 | 52 | Півфінал конференції (Колорадо Рапідз) | Півфінал | Чвертьфінал |
Кольори клубу та символіка Редагувати
За інформацією офіційного сайту, кольорами клубу є білий, темно-синій (navy blue) і золотий.
Історія змін форми Редагувати
Домашня: 1996–201
1996 | 2000 | 2005 | 2007–08 | 2009–10 | 2010–11 | 2012–13 |
Індивідуальна статистика гравців Редагувати
|
|
Гравці, котрі вигравали щорічні нагороди в МЛС Редагувати
- Кевін Гартман – Воротар року 1999
- Робін Фрейзер – Захисник року 1999
- Карлос Руїс – MVP сезону 2002
- Лендон Донован – Золотий бутс 2008, MVP сезону 2009
- Шон Франклін – Новачок року 2008
- Омар Гонсалес – Новачок року 2009, Захисник року 2011
- Донован Рікеттс – Воротар року 2010
- Девід Бекхем – Повернення року 2011
- Роббі Кін – MVP сезону 2014
Головні тренери Редагувати
| Тренер | Період |
|---|---|
| Лотар Озіандер | 1996–97 |
| Октавіо Самбрано | 10 червня 1997 – 23 квітня 1999 |
| Зігі Шмід | 23 квітня 1999 – 16 серпня 2004 |
| Стів Семпсон | 18 серпня 2004 – 6 червня 2006 |
| Френк Яллоп | 7 червня 2006 – 5 листопада 2007 |
| Рууд Гулліт | 9 листопада 2007 – 11 серпня 2008 |
| Кобі Джонс (тимч.) | 11 серпня 2008 – 18 серпня 2008 |
| Брюс Арена | 18 серпня 2008 – 22 листопада 2016 |
| Курт Оналфо | 13 грудня 2016 – дотепер |
Управління і фінансовий стан Редагувати
Права на франшизу Гелексі належать компанії AEG і Філіпу Аншуцу[en]. Президентом клубу є Кріс Клайн.
За даними сайту Forbes франшиза «Ел-Ей Гелексі» є другою за вартістю франшизою у МЛС – 265 мільйонів доларів, а також, за оцінками видання, мала найбільший дохід в МЛС у 2015 році – 58 мільйонів доларів.
Сума зарплат гравців основного складу у 2017 році складає 9,8 мільйона доларів. При цьому ще у 2015 році річна сума зарплат складала 19 мільйонів, але після того, як команду залишили Стівен Джеррард та Роббі Кін, сума суттєво зменшилась. Найвищу зарплату у клубі отримують Джовані Дос Сантос (3,75 млн.) і Ромен Алессандріні (1,67 млн).
Розвиток молодих гравців Редагувати
В січні 2014 року було створено команду резерву «Ел-Ей Гелексі II», котра виступає у United Soccer League.
Також у клубі існує система академій. Команди академії в категоріях U-18 і U-16 змагаються у лізі за назвою U.S. Soccer Development Academy. Найвідоміший випускник академії «Ел-Ей Гелексі» – Г'ясі Зардес, котрий є гравецм національної збірної США. Також в першій команді грають інші гравці, які є випускниками клубної академії: Хосе Вільярреал, Оскар Сорто, Джон МакБін.
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 29 квітня 2017. Процитовано 30 квітня 2017.
- . Архів оригіналу за 25 травня 2017. Процитовано 30 квітня 2017.
- ((англ.)). ESPNSOCCERNET. 11 січня 2007. Архів оригіналу за 12 червня 2017. Процитовано 17 травня 2017.
- . The Guardian. 12 січня 2007. Архів оригіналу за 17 травня 2016. Процитовано 17 травня 2017.
- . Архів оригіналу за 25 травня 2017.
- . MLS. 7 серпня 2014. Архів оригіналу за 9 березня 2016.
- . Архів оригіналу за 2 серпня 2016.
- . Архів оригіналу за 22 грудня 2016.
- . MLSsoccer.com. 22 листопада 2016. Архів оригіналу за 9 лютого 2017. Процитовано 18 травня 2017.
- . 13 грудня 2016. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 18 травня 2017.
- . Архів оригіналу за 25 травня 2017.
- . Офіційний сайт клубу. Архів оригіналу за 5 квітня 2020.
- . Архів оригіналу за 12 грудня 2016.
- . 25 квітня 2017. Архів оригіналу за 26 травня 2017.
- . Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 20 травня 2017.
- . Архів оригіналу за 4 вересня 2020.
Посилання Редагувати
- Офіційний сайт клубу [ 24 лютого 2011 у Wayback Machine.].
| Це незавершена стаття про футбольний клуб. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |