Лондонська Королівська опера (англ. Royal Opera, London), часто звана також оперним театром Ковент-Гарден, англ. Covent Garden, відповідно до своєї початкової назви, взятої з однойменного району Лондона, де розташований Королівський театр Ковент-Гарден — найбільша оперна трупа Великої Британії.
| Лондонська Королівська опера | |
|---|---|
| | |
| Країна | Велика Британія |
| Місце | Лондон |
| Тип | трупа |
| Відкрито | 1946 |
| roh.org.uk | |
| Нагороди | Laurence Olivier Award for Outstanding Achievement in Operad (1979) Laurence Olivier Award for Outstanding Achievement in Operad (1981) Laurence Olivier Award for Outstanding Achievement in Operad (1992) Laurence Olivier Award for Best New Opera Productiond (1993) Laurence Olivier Award for Best New Opera Productiond (1994) Laurence Olivier Award for Best New Opera Productiond (1996) Laurence Olivier Award for Best New Opera Productiond (1998) Laurence Olivier Award for Best New Opera Productiond (2001) Laurence Olivier Award for Best New Opera Productiond (2002) Laurence Olivier Award for Best New Opera Productiond (2003) Laurence Olivier Award for Best New Opera Productiond (2005) Laurence Olivier Award for Outstanding Achievement in Operad (2005) Laurence Olivier Award for Best New Opera Productiond (2008) Laurence Olivier Award for Best New Opera Productiond (2010) |
| Ідентифікатори і посилання | |
| |
Історія ред.
Оперна компанія Ковент-Гарден (англ. Covent Garden Opera Company) була заснована в 1946 році. Її принципом, хоча ніде офіційно і не заявленим, було виконання опер виключно англійською мовою. У зв'язку з цим на початковому етапі склад виконавців в Ковент-Гардені залишався переважно однонаціональним: на лондонській сцені співали англійці, а також співаки з країн Співдружності (австралійка Джоан Сазерленд, канадець Джон Вікерс та ін.) Відповідно до цього і в репертуарі Ковент-Гардена особливо велике місце займали англійські опери — твори Бенджаміна Бріттена (в тому числі «Глоріана», поставлена в 1953 р. до коронації Єлизавети II), Ральфа Воан-Вільямса, Майкла Тіппета, Артура Блісса. Окремі винятки, на кшталт появи Елізабет Шварцкопф в партії Мімі в постановці «Богеми» 1948 року або участі Ганса Готтера — Вотана в вагнерівському «Кільці Нібелунга» в тому ж році, не змінювали картини. Однак цей принцип увійшов у суперечність із загальносвітовою тенденцією до інтернаціоналізації музичної сцени: лондонські глядачі хотіли бачити і чути світових зірок нарівні з національними. В 1958 році, на який припали ювілейні урочистості з нагоди сторіччя нинішнього будинку театру, негласні обмеження на спів не по-англійськи були фактично зняті (зате вони збереглися в іншій лондонській оперній трупі — Англійській Національній опері).
З кінця 1950-х років інтерес публіки до постановок опери Ковент-Гарден неухильно зростав, привівши до виникнення величезних черг за квитками, — адміністрація театру намагалася вирішувати цю проблему попередньою роздачею спеціальних талонів з зазначеним часом, протягом якого власникові талона слід було з'явитися в касу для придбання квитка. На хвилі зростання популярності театру в 1968 році йому було присвоєно назву Королівського.
Музичні керівники ред.
- Карл Ранкл (1946–1951)
- Рафаель Кубелік (1955–1958)
- Георг Шолті (1961–1971)
- Колін Девіс (1971–1987)
- Бернард Гайтінк (1987–2002)
- Антоніо Паппано (з 2002 р.)
Джерела ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лондонська Королівська опера |
- Boursnell, Clive; Colin Thubron (1982). The Royal Opera House, Covent Garden. London: Hamish Hamilton. ISBN 0-241-10891-8.
- Donaldson, Frances (1988). The Royal Opera House in the twentieth century. London: Weidenfeld and Nicholson. ISBN 0-297-79178-8.
- Drogheda, Lord; Ken Dowson, Andrew Wheatcroft (1981). The Covent Garden Album. London: Routledge & Kegan Paul. ISBN 0-7100-0880-5.
- Gilbert, Susie; Jay Shir (2003). A tale of four houses – opera at Covent Garden, La Scala, Vienna and the Met since 1945. London: Harper Collins. ISBN 0-00-255820-3.
- Goodman, Lord; Lord Harewood (1969). A Report on Opera and Ballet in the United Kingdom, 1966–69. London: Arts Council of Great Britain. OCLC 81272.
- Haltrecht, Montague (1975). The Quiet Showman – Sir David Webster and the Royal Opera House. London: Collins. ISBN 0-00-211163-2.
- Jefferson, Alan (1979). Sir Thomas Beecham – A Centenary Tribute. London: Macdonald and Jane's. ISBN 0-354-04205-X.
- Lebrecht, Norman (2000). Covent Garden: The Untold Story: Dispatches from the English Culture War, 1945–2000. London: Simon and Schuster. ISBN 0-684-85143-1.
- Rosenthal, Harold (1958). Two centuries of opera at Covent Garden. London: Putnam. OCLC 185327768.
Further reading
- Allen, Mary (1998). A house divided – the diary of a chief executive of the Royal Opera House. London: Simon and Schuster. ISBN 0-684-85865-7.
- Isaacs, Jeremy (1999). Never mind the moon. London: Bantam. ISBN 0-593-04355-3.
- Mosse, Kate (1995). The House – inside the Royal Opera House, Covent Garden. London: BBC Books. ISBN 0-563-37088-2.
- Tooley, John (1999). In house – Covent Garden, 50 years of opera and ballet. London: Faber and Faber. ISBN 0-571-19415-X.
Посилання ред.
- Офіційний сайт [ 8 березня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)