Логвиненко Василь Васильович Васи ль Васи льович Логвине нко 16 листопада 1978 19781116 29 серпня 2014 солдат Збройних с

Сирота. Працював на Нікопольському заводі технологічного оснащення. Мобілізований навесні 2014 року. Вважав за честь воювати за свою країну. Солдат, кулеметник, 93-тя окрема механізована бригада, псевдо «Бабай».

У липні побував удома в короткотерміновій відпустці, розписався з громадянською дружиною, із якою проживали вже 12 років, дітей завести не вдавалося. Увечері 28 серпня дружині вдалося додзвонитися до Василя та повідомити про свою вагітність.

Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення «зеленим коридором» на перехресті доріг з села Побєда до Новокатеринівки поруч зі ставком від вибуху міни. Загинув разом зі значною частиною бійців 93-ї механізованої бригади, які станом на грудень 2016 року не ідентифіковані.

Ексгумований пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») 11 вересня 2014 року. Впізнаний за експертизою ДНК.

Залишилася вагітна дружина Марина, вже після смерті Василя народилися двоє дітей — Мирослав та Соломія.

Нагороди ред.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

16 січня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Примітки ред.

Указ Президента України від 16 січня 2016 року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела ред.

Логвиненко Василь Васильович [ 16 березня 2017 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України від 16 січня 2016 року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»