Лето Атрід (англ. Leto Atreides, [ˈleɪtoʊ əˈtreɪdiːz]) також відомий як Лето I Атрід (англ. Leto I Atreides) — вигаданий персонаж всесвіту «Дюни», створений Френком Гербертом. Він є герцогом дому Атрідів і батьком Пола Атріда. Представлений у романі Френка Герберта «Дюна» 1965 року, а пізніше головний персонаж приквел-трилогії Прелюдія до Дюни (1999—2001) Браяна Герберта і Кевіна Джеймс Андерсона. За словами Браяна Герберта, сина і біографа Френка Герберта, дім Атрідів був заснований на героїчному, але нещасливому грецькому міфологічному домі Атрея.
| Лето Атрід | |
|---|---|
| Файл:Leto I Atreides art.jpg Зображення Лето від Аарона Міллера | |
| Перша поява | Дюна (1965) |
| Остання поява | Дюна (1965) |
| Автор | Френк Герберт |
| Виконавець |
|
| Інформація | |
| Стать | чоловік |
| Титул | Герцог Дому Атрідів |
| Діти |
|
| Родичі |
|
Лето зображений Юргеном Прохновим у фільмі Девіда Лінча «Дюна» 1984 року. Вільям Герт зіграв цього персонажа у мінісеріалі «Дюна» 2000 року. Лето буде зображений Оскаром Айзеком у фільмі Дені Вільнева «Дюна» 2020 року.
Біографія ред.
Син герцога Поулуса Атріда[en] та леді Гелени[en]. Після загибелі батька успадкував планету Каладан і герцогський титул. Від зв'язку з Кайлеєю Верніус, дочкою графа Домініка Верніуса, у нього народився син Віктор, загиблий в результаті спроби замаху Кайлеї на Лето. Пізніше Лето перебував у багаторічних стосунках зі своєю наложницею леді Джесікою з ордена Бене Ґессеріт, з яких народився Пол і Алія. За наказом Падишах-імператора Шаддама IV прийняв в ленне володіння пустельну планету Арракіс, де загинув в результаті зради. Його останки спочивають в «Усипальниці голови Лето» на Арракісі.
Хронологія правління ред.
Адаптації ред.
- Лето зображений Юргеном Прохновим у фільмі Девіда Лінча «Дюна» 1984 року.
- Вільям Герт зіграв цього персонажа у мінісеріалі «Дюна» 2000 року. Герт був першим актором, який був приєднався до касту адаптації 2000 року. Як шанувальник цього роману, він сказав газеті «Нью-Йорк Таймс»: «Я був наркоманом наукової фантастики … [Режисер Джон Гаррісон] зафіксував пророчі роздуми Герберта про нашу власну епоху, коли національні держави конкурують з новою глобальною економікою та її корпоративними елементами.»
- Еммет Ашер-Перрін з «Tor.com» пише, що Герт «приносить якийсь стриманий спокій, який личить персонажу.»
- Зображений Оскаром Айзеком у фільмі Дені Вільнева «Дюна» 2021 року.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Dune: Creating the Audiobooks (Official promotional video, includes images of Frank Herbert's pronunciation notes for some terms). Macmillan Audio. Подія сталася на 4:04. 23 грудня 2008. Процитовано 23 січня 2010. . Архів оригіналу за 12 лютого 2021. Процитовано 15 березня 2022.
- Herbert, Frank (1965). Afterword by Brian Herbert. Dune (вид. Kindle). Penguin Group. с. 875–876.
- Maslin, Janet (14 грудня 1984). . The New York Times. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 15 березня 2010.
- ↑ Stasio, Marilyn (3 грудня 2000). . The New York Times. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 21 серпня 2015.
- Asher-Perrin, Emmet (9 травня 2017). . Tor.com. Архів оригіналу за 23 лютого 2019. Процитовано 20 лютого 2019.
- Kit, Borys; Couch, Aaron (29 січня 2019). . The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 29 січня 2019.
Посилання ред.
- Лето I Атрід [ 31 січня 2021 у Wayback Machine.] на Fandom.com