Ле́ксико-семанти́чний спо́сіб словотво́рення, або ле́ксико-семанти́чний словотві́р, — неморфологічний спосіб словотворення, що полягає в семантичному розщепленні багатозначного слова з подальшим поступовим утворенням омонімів. Наприклад, унаслідок розщеплення полісемантичного слова поганка утворилося два омоніміми: 1) поганка як нехристиянка; 2) поганка як неїстівний отруйний гриб. Ці дві лексеми вже не сприймаються теперішніми мовцями як пов'язані між собою. У процесі лексико-семантичного словотворення відбувається змінювання лексичного значення твірного слова. Зовнішня ж форма слова зберігається. Вона не зазнає змін на формальному рівні. Лексико-семантичний спосіб належить до діахронічних способів словотворення. Лексико-семантичним способом утворюються здебільшого іменники.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Сучасна українська літературна мова : підруч. / [Л. І. Мацько, М. Я. Плющ, Н. І. Тоцька та ін]; за ред. А. П. Грищенка. −3-тє вид., доп. — К. : Вища школа, 2002. — 439 с.
Література ред.
- Карпенко Ю. О. Синхронічна сутність лексико-семантичного способу словотвору / Ю. О. Карпенко // Мовознавство. — 1992. — № 4.
- Українська мова: Енциклопедія / [редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін.] — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с.: іл.