Ларрі Берд

Ларрі Берд
Larry Bird
Завершив кар'єру
Форвард
Особисті дані
Зріст:	206 см
Вага:	100 кг
Громадянство:	США
Народився:	7 грудня 1956(1956-12-07) (66 років)
	Вест-Баден-Спрінгс, Індіана, США
Драфт:	6 номер «Бостон Селтікс», 1978 рік
Виступав за команди
«Бостон Селтікс» (1979–1992)
Тренував команди
«Індіана Пейсерз» (1997–2000)
Особисті нагороди та досягнення Як гравець: 3-разовий Чемпіон НБА (1981, 1984, 1986) 2-разовий Найцінніший гравець фіналу НБА (1984, 1986) 3-разовий Найцінніший гравець НБА (1984–1986) 12-разовий учасник Матчу всіх зірок НБА (1980–1988, 1990–1992) Найцінніший гравець Матчу всіх зірок НБА (1982) 9 разів обирався до першої збірної всіх зірок НБА (1980–1988) Друга збірна всіх зірок НБА (1990) 3 рази обирався до другої збірної всіх зірок захисту (1982–1984) Новачок року НБА (1980) Як тренер: Тренер року НБА (1998) Тренер матчу всіх зірок НБА (1998)
Медалі Баскетбол Представник  США Олімпійські ігри Золото Барселона 1992 США
Ларрі Берд у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Берд.

Ларрі Джо Берд (англ. Larry Joe Bird; 7 грудня 1956, Вест-Баден-Спрінгс, Індіана) — американський баскетболіст ірландського походження, який провів всю професійну кар'єру в клубі НБА «Бостон Селтікс». Олімпійський чемпіон (1992), чемпіон Універсіади 1977 року, 3-кратний чемпіон НБА (1981, 1984, 1986), тричі визнавався MVP сезону в НБА (1984, 1985, 1986), 10 разів входив до символічної збірної сезону (1980-88 — перша команда, 1990 — друга команда). Входить до числа 50 найкращих гравців в історії НБА. Берд є одним з найкращих білих баскетболістів в історії НБА, а також універсальним гравцем, який протягом всієї своєї кар'єри регулярно входив до десятки найкращих за результативністю, підборів і результативним передачам. Ларрі Берд є єдиним володарем нагород «Найцінніший гравець НБА», «Найцінніший гравець фіналу НБА», «Тренер року НБА» і «Менеджер року НБА». Через п'ять років після закінчення кар'єри гравця Берд очолив клуб «Індіана Пейсерс» як головний тренер. Він тренував команду протягом трьох сезонів, після чого пішов у відставку. У 2003 році повернувся в «Бостон Селтікс», зайнявши посаду Президента з баскетбольних операцій, після сезону 2011/12 років звільнився за станом здоров'я.

Кар'єра

Ларрі Берд народився у Вест-Баден-Спрінгс, невеликому містечку з населенням близько 2000 жителів на півдні штату Індіана, в сім'ї Джорджії (дівоче прізвище Кернс) і Клода Джозефа Берда, батьки Ларрі мали ірландське коріння. Він був четвертою дитиною в сім'ї, у нього було чотири брати (Майк, Марк, Едді і Фефф) і сестра (Лінда). Ларрі народився дуже слабким дитиною, з дефектом обличчя — заячою губою. У віці п'яти років він переніс операцію, від якої у нього залишився рубець (подорослішавши він став приховувати його, відростивши вуса). Берд згадував, що в дитинстві його родина потребувала грошей: «Якщо у нас був неоплачений рахунок в банку і не було взуття, мати завжди купувала взуття. Вона не платила банку, але діти були взуті».

У підлітковому віці Ларрі відправили жити до бабусі у зв'язку з тим, що в сім'ї не було достатньо коштів, щоб забезпечувати дітей. Важке становище в сім'ї ускладнювався алкоголізмом батька Ларрі, Джо Берда, який, ймовірно, страждав від посттравматичного стресового розладу після участі в Корейській війні. Він покінчив життя самогубством після оформлення розлучення 3 лютого 1975, коли Ларрі було 18 років. Після цього його мати, яка працювала офіціанткою, виховувала дітей в поодинці. Ларрі захопився баскетболом у школі, він тренувався щодня після уроків. Ще будучи школярем Ларрі був визнаний найкращим баскетболістом штату Індіана двічі поспіль (1974, 1975). У свій випускний рік Берд набирав 31 очко, 21 підбір і 9 передач в середньому за гру, виступаючи за школу Хай-Веллі, за що був включений до збірної штату.

Університет штату Індіана

У 1974 році Берд отримав стипендію Індіанського університету (Блумінгтон) і запрошення в баскетбольну команду. Молодий чоловік не відразу зміг звикнути з розмірами кампуса і числом студентів, переходячи до нового етапу свого життя. На розчарування своєї матері, через 24 дні Ларрі покинув Індіанський університет. Берд повернувся додому під Френч-Лік, де вступив до сусіднього Інститут Нортвуді, але пішов і звідти, коли дізнався, що йому доведеться провчитися два роки, а потім ще 4 роки в коледжі. Ларрі отримав роботу в департаменті доріг [6], протягом року грав за Любительський Спортивний Союз (AAU) [7]. Після закінчення року, Берд вирішив вступати до Університету штату Індіана в Терре-Хот до тренера Бобу Кінгу.

Свій перший рік як гравець студентської команди «Індіана Стейт Сікаморз» Берд провів у глибокому запасі. З перших же ігор Ларрі прозвали «великою білою надією», а з 1975 року він отримав прізвисько «Легендарний Ларрі» [2]. На другий рік свого навчання він став лідером «Сікаморз», набираючи в середньому по 32,8 очка і роблячи 13,3 підбору за гру. Берд привів «Сікаморз» до рекордного співвідношенню перемог і поразок за всю історію команди — 25:3 [8]. У третій сезон ведені Ларрі «Сікаморз» досягли чвертьфіналів.

Перед сезоном 1978/79 головний тренер «Сікаморз» Боб Кінг переніс інсульт, його змінив помічник Білл Ходжес. Він зміг переконати Берда, якого вже задрафтавалі під 6-м номером «Бостон Селтікс», залишитися ще на рік у студентському баскетболі. У сезоні 1978/79 років команда Берда, що не зазнавши жодної поразки за весь сезон, отримала право брати участь у фінальній частині чемпіонату NCAA. У результаті «Індіана» дісталася до фіналу, де їм протистояла команда Університету штату Мічиган, ведена майбутнім суперником Берда по НБА Меджіком Джонсоном. Ця гра зібрала найчисленнішу аудиторію в історії студентського баскетболу [9]. Незважаючи на те, що Мічиган переміг Індіану 75-64, Берд завоював всі індивідуальні нагороди: звання гравця року (за версією UPI, Sporting News), призи ім. Нейсміта, Джона Вудена, Адольфа Раппа і Оскара Робертсона. За час навчання в університеті Ларрі набирав 30,3 очок в середньому за гру [5].

НБА

1979–1983: Миттєвий ефект

На драфті 1978 форварда Ларрі Берда вибрала під загальним 6-м номером команда «Бостон Селтікс». Він вирішив довчитися один сезон в університеті, тому прийшов у команду тільки через рік. «Селтікс» володіли правами на Берда в останній рік його навчання, і він підписав з ними контракт після закінчення своєї студентської кар'єри. У наступному сезоні НБА ввели заборону на повернення гравців у студентський чемпіонат NCAA після вибору на драфті [10].

Ларрі Берд приєднався до «Селтікс» у сезоні 1979/80 років. Ларрі Берд взяв собі 33 номер на честь свого брата, також баскетболіста, який виступав на шкільному рівні і теж носив номер з двох трійок на майці [11]. У першому своєму сезоні Ларрі допоміг «Селтікс» здобути 61 перемогу при 21 поразці, хоча роком раніше команда змогла перемогти лише в 29 матчах. У плей-оф «Бостон» поступився «Філадельфії Севенті Сіксерс» на чолі з Джулиусом Ірвінгом. В кінці сезону Ларрі Берд, який став найкращим в команді за набраними очками, підборів і перехопленнями [10], отримав нагороду новачкові року в НБА [12].

У міжсезоння команду залишив незадоволений своєю роллю Боб Макаді, натомість «Селтікс» отримали гравця «Детройт Пістонс» Майкла Леона Карра [en] — фахівця із захисту, а також права на два вибори на драфті 1980 [13]. Генеральний менеджер «Селтікс» Ред Ауербах старався, щоб команда отримувала додаткові права вибору на драфті під час вироблених їм обмінів, тому у «Селтікс» були права на 1-й і 13-й номери вибору на драфті 1980 року. Ауербах обміняв їх на Роберта Періша — центрового з «Голден Стейт Уорріорз» — і право на 3-й номер у драфті, під яким був обраний Кевін Макхейл. Тріо Періша, Берда і Макхейл в майбутньому отримало популярність, як «Велика трійка» [14].

Під керівництвом головного тренера Білла Фітч [en] баскетболісти «Селтікс» успішно закінчили сезон 1980/81 років [15]. У фіналі конференції «Бостон» другий рік поспіль зустрічався з «Філадельфією Севенті Сіксерс». Після невдалого старту серії «Селтікс» програвали 1-3, команда знайшла в собі сили зрівняти рахунок. У сьомому матчі серії «Бостон» переграв «Філадельфію» з рахунком 91:90 [16]. У фіналі чемпіонату «Селтікс» змогли здолати «Х'юстон Рокетс», у складі яких грав Мозес Мелоун в шести матчах, Берд набирав у середньому 15,3 очок, 15,3 підборів і 7,0 передачі за гру. [17]. Максвелл отримав нагороду найціннішому гравцеві фінальної серії [18]. У наступному розіграші плей-оф «Бостон» знову відігрувався з рахунку 1-3 проти «Севенті Сіксерс», але цього разу поступився у вирішальному, сьомому матчі серії [19].

У плей-оф сезону 1982/83 років баскетболісти «Селтікс», обігравши в першому раунді «Атланту» (2-1), програли у всіх чотирьох матчах півфіналу конференції «Мілвокі Бакс» [20]. Після цієї поразки Білл Фітч пішов у відставку [21].

1983–1987: Берд проти Джонсона

Протистояння «Селтікс» і «Лейкерс» тягнеться крізь всю історію НБА, з 1980 по 1989 щороку одна з команд виходила у фінал, але лише в 1984 році вони вперше з початку десятиліття боролися за головний титул між собою.

У сезоні 1983/84 років новим тренером «Селтікс» був призначений колишній гравець клубу Кей Сі Джонс. «Бостон» закінчив чемпіонат з 62 перемогами при 20 поразках і після трирічної перерви вийшов у фінал НБА. Дійшовши до фіналу чемпіонату, «Селтікс» зустрівся там з «Лос-Анджелес Лейкерс». Це була перша зустріч Берда з Меджіком у плей-оф з 1979 року, коли відбулася гра фіналу NCAA. Щоб подивитися п'яту гру фіналу плей-оф НБА, в «Бостон-гарден» зібралося більше десяти тисяч людей, Берд набрав в цьому матчі 34 очки і привів «Селтікс» до перемоги з рахунком 121–103. Сьома гра фіналу зібрала рекордну телеаудиторію, на очах якої Берд набрав 20 очок і 12 підбирань і приніс перемогу «Бостону» з рахунком 111–102. Ларрі Берд, набираючи в середньому 27,4 очок і 14 підбирань середньому за гру в серії, отримав нагороди найціннішому гравцеві НБА і найціннішому гравцеві фіналу НБА.

Результативність Берда зросла до 28,7 очок в сезоні 1984/85, він вдруге поспіль отримав нагороду найціннішому гравцеві НБА, а «Бостон» знову зустрівся з «Лейкерс» у фіналі. Лос-Анджелес був розгромлений у стартовій грі фінальної серії з рахунком 148–114, що увійшло в історію як «Memorial Day Massacre» — з анг. — «Бійня в День пам'яті». Але «Лейкерс» це не зломило — допомогло швидке відновлення 38-річного ветерана Каріма Абдул-Джаббара, що у результаті і допомогло перемогти «Селтікс» у шести матчах [25]. Це був перший раз, коли «Селтікс» програли «Лейкерс» у фіналі, і перший раз, коли вони програли вирішальний матч фінальної серії на домашньому паркеті «Бостон-гардена».

У міжсезоння склад «Бостона» поповнив Білл Уолтон, що прийшов з «Лос-Анджелес Кліпперс». Він був зоряним гравцем під час виступів за «Портленд Трейл Блейзерс», але з самого початку кар'єри його переслідували травми, і в «Бостоні» Уолтон став гравцем, що виходять з лавки.

«Селтікс» зразка сезону 1985/86 років були однією з найсильніших команд в історії НБА. Берд вперше виграв змагання з триочковим кидкам на Зоряному уїк-енді. «Бостон» виграв 67 ігор по ходу сезону, а на домашньому паркеті «Селтікс» здобули 40 перемог, програвши лише один матч [28]. Ларрі Берд втретє поспіль отримав нагороду найціннішому гравцеві НБА, а Уолтон виграв нагороду найкращому запасному гравцю НБА. У фіналі плей-оф «Бостон» здобув перемогу над «Х'юстон Рокетс» і в 16-й раз став чемпіоном ліги [29]. Берду майже вдався тріпл-дабл за підсумками серії (24,0 очка, 9,7 підбору, 9,5 передач) [30], а у вирішальній шостій грі він набрав 29 очок, 11 підбирань і 12 передач. Ларрі Берд отримав нагороду найціннішому гравцеві фіналу НБА вдруге.

Завдяки обміну Хендерсона «Бостон» мав право на 2-й номер вибору на драфті 1986 року. Керівництво команди ухвалило рішення обрати Лена Байаса — багатообіцяючого гравця з Меріленда [31]. Фанати вважали, що Байас стане серйозним посиленням «Селтікс» у майбутньому, але через всього 48 годин після драфту Байас загинув від передозування кокаїну [32].

Попри смерть гравця, який міг стати лідером команди в майбутньому, «Селтікс» залишалися грізною силою. «Бостон» завершив сезон 1986/87 років з показниками 59 перемог при 29 поразках і знову вийшов у фінал чемпіонату НБА [33]. У цьому сезоні Берд став першим у невеликій групі гравців за історію НБА, відомої, як «Клуб 50-40-90»: відсоток влучень у нього склав понад 0,500 з гри (0,525), понад 0,400 за триочкової лінії і понад 0,900 з лінії штрафного кидка (0,910) [34]. У фіналі «Селтікс» знову належало зустрітися з «Лейкерс». Ті перемогли «Бостон» у перших двох матчах серії, а потім команди виграли в наступних чотирьох іграх по два рази, таким чином «Селтікс» поступилися «Лейкерс» у серії з шести матчів. Наступного разу «Бостон» потрапить до фіналу лише 21 рік по тому [35]. Це був останній раз, коли Берд і Джонсон зустрілися у фіналі, подарувавши світові одне з яскравих баскетбольних протистоянь [36]. Суперництво цих двох гравців увійшло в історію. Вважається, що саме Ларрі й Меджік «врятували» НБА [41]. Попри їхнє суперництво, поза майданчиком Берд і Джонсон стали найкращими друзями. Їхня дружба розквітла, коли два гравці працювали разом над зйомками реклами для Converse, у якій вони зображували заклятих ворогів. Джонсон з'явився на прощальній церемонії Берда з приводу відходу з баскетболу 4 лютого 1993 і емоційно назвав Ларрі «другом назавжди». Багато в чому суперництво Берда і Джонсона сприяло початку відновлення інтересу до Асоціації після серії скандалів, пов'язаних з наркотиками [44], расизмом і все погіршується ставлення між власниками команд і гравцями [45] [46].

1988–1992: Захід кар'єри

В кінці сезону 1987/88 команду покинув Кей Сі Джонс, новим головним тренером став його помічник Джиммі Роджерс. Після шести ігор сезону 1988/89 років Ларрі Берду потрібна була операція з видалення кісткових тканин на обох п'ятах. Берд не встиг відновитися до ігор плей-оф, і баскетболісти «Селтікс» програли «Детройту» у першому раунді плей-оф.

Берд повернувся в сезоні 1989/90 років і допоміг команді здобути 52 перемоги в чемпіонаті. «Селтікс» впевнено розпочали серію проти «Нікс», здобувши дві перемоги поспіль, проте потім програли три матчі поспіль, включаючи вирішальну гру перед домашньою публікою в «Бостон-Гарден». Це було принизливою ​​поразкою, після якої Роджерса відправили у відставку. Новим головним тренером став його помічник — колишній гравець «Селтікс» Кріс Форд.

Під керівництвом Форда «Бостон» покращив показники минулого сезону, довівши кількість перемог до 56. Берд пропустив 22 гри регулярного сезону через травми. У плей-оф гравці «Селтікс» поступилися «Пістонс» у серії з шести матчів. У плей-оф 1992 року «Бостон» програв команді «Клівленд Кавальєрс» в півфіналі конференції. Через проблеми зі спиною Берд з'являвся на майданчику всього в чотирьох іграх під час плей-оф. Наприкінці кар'єри Берд завоював золоту медаль на Олімпійських іграх 1992 року в Барселоні у складі американської Dream Team.

Перед початком сезону 1992/93 Берд вирішив, що не може продовжувати грати в НБА на належному рівні. 8 серпня 1992 він оголосив про завершення кар'єри гравця. До цього моменту Берд провів 13 сезонів у складі «Селтікс», вигравши три чемпіонські титули [10]. За час професійної кар'єри він зіграв 897 ігор, набрав 21,791 очко (в середньому 24,3 очка за гру), зробив 8974 підбору (10,0) і 5695 передач (6,3) [5].

Суперництво з Меджік Джонсоном

Ларрі Берд і Меджік Джонсон вперше зустрілися як суперники у фіналі студентського чемпіонату NCAA 1979 року, коли команда університету штату Мічиган, за яку грав Джонсон, переграла команду Ларрі — команду Індіанського університету. Їх суперництво продовжилося в НБА і досягло свого апогею, коли «Бостон» і «Лос-Анджелес» з 1984 по 1987 роки тричі зустрічалися у фіналі. Джонсон стверджував, що для нього регулярний сезон складається з 80 звичайних ігор і 2 матчів «Селтікс» — «Лейкерс». У подібному ключі висловлювався і Берд, кажучи, що вранці першим ділом переглядав статистику гри Джонсона.

Журналісти припускали, що конкуренція між Бердом і Джонсоном була настільки зухвалої через те, що вони були абсолютно різні і жили в абсолютно різних умовах. Так, їх суперництво розглядалося як боротьба між «Селтікс» і «Лейкерс», між блискучою голлівудської життям («Шоутайм») і бостонським і Індіанським побутом синіх комірців, між чорними і білими. Дане протистояння було настільки видовищним, що вплинуло на відродження згасаючого інтересу до НБА в країні та зростання телевізійних рейтингів. Багато в чому саме завдяки цьому суперництву кабельне телебачення стало транслювати матчі НБА в повному обсязі. Разом з цією боротьбою двох майбутніх членів Залу Баскетбольної слави НБА придбала велику кількість нових фанатів. Журналіст Ларрі Шварц стверджував, що Джонсон і Берд попросту врятували НБА від банкрутства.

Незважаючи на їх суперництво на майданчику, в 1984 році Ларрі і Меджік стали близькими друзями, після зйомок у рекламі кросівок Converse. У 1992 році Джонсон був присутній на церемонії прощання Берда з НБА. Саме Берду було довірено офіційно оголосити про прийом Меджіка в 2002 році в баскетбольний Зал слави, а після церемонії Меджік назвав Ларрі «другом на все життя».

Статистика виступів в НБА

Скорочення
GP	Ігор провів	GS	Ігор у стартовій п'ятірці	MPG	Хвилин за гру
FG%	Відсоток влучень з гри	3P%	Відсоток триочкових	FT%	Відсоток штрафних кидків
RPG	Підбирань за гру	APG	Результативних передач за гру	SPG	Перехоплень за гру
BPG	Блокшотів за гру	PPG	Очок за гру	Жирний	Особистий рекорд

†	Позначає сезон, в якому Ларрі Берд ставав чемпіоном НБА
*	Лідер ліги

Регулярний сезон

Сезон	Команда	GP	GS	MPG	FG%	3P%	FT%	RPG	APG	SPG	BPG	PPG
1979–80	«Бостон Селтікс»	82	82	36.0	.474	.406	.836	10.4	4.5	1.7	.6	21.3
1980–81†	«Бостон Селтікс»	82	82	39.5	.478	.270	.863	10.9	5.5	2.0	.8	21.2
1981–82	«Бостон Селтікс»	77	58	38.0	.503	.212	.863	10.9	5.8	1.9	.9	22.9
1982–83	«Бостон Селтікс»	79	79	37.7	.504	.286	.840	11.0	5.8	1.9	.9	23.6
1983–84†	«Бостон Селтікс»	79	77	38.3	.492	.247	.888*	10.1	6.6	1.8	.9	24.2
1984–85	«Бостон Селтікс»	80	77	39.5*	.522	.427	.882	10.5	6.6	1.6	1.2	28.7
1985–86†	«Бостон Селтікс»	82	81	38.0	.496	.423	.896*	9.8	6.8	2.0	.6	25.8
1986–87	«Бостон Селтікс»	74	73	40.6*	.525	.400	.910*	9.2	7.6	1.8	.9	28.1
1987–88	«Бостон Селтікс»	76	75	39.0	.527	.414	.916	9.3	6.1	1.6	.8	29.9
1988–89	«Бостон Селтікс»	6	6	31.5	.471	…	.947	6.2	4.8	1.0	.8	19.3
1989–90	«Бостон Селтікс»	75	75	39.3	.473	.333	.930*	9.5	7.5	1.4	.8	24.3
1990–91	«Бостон Селтікс»	60	60	38.0	.454	.389	.891	8.5	7.2	1.8	1.0	19.4
1991–92	«Бостон Селтікс»	45	45	36.9	.466	.406	.926	9.6	6.8	.9	.7	20.2
Усього за кар'єру	897	870	38.4	.496	.376	.886	10.0	6.3	1.7	0.8	24.3

Плей-оф

Сезон	Команда	GP	GS	MPG	FG%	3P%	FT%	RPG	APG	SPG	BPG	PPG
1980	«Бостон Селтікс»	9	9	41.3	.469	.267	.880	11.2	4.7	1.6	0.9	21.3
1981†	«Бостон Селтікс»	17	17	44.1	.470	.375	.894	14.0	6.1	2.3	1.0	21.9
1982	«Бостон Селтікс»	12	12	40.8	.427	.167	.822	12.5	5.6	1.9	1.4	17.8
1983	«Бостон Селтікс»	6	6	40.0	.422	.250	.828	12.5	6.8	2.2	0.5	20.5
1984†	«Бостон Селтікс»	23	23	41.8	.524	.412	.879	11.0	5.9	2.3	1.2	27.5
1985	«Бостон Селтікс»	20	20	40.8	.461	.280	.890	9.1	5.8	1.7	1.0	26.0
1986†	«Бостон Селтікс»	18	18	42.8	.517	.411	.927	9.3	8.2	2.1	.6	25.9
1987	«Бостон Селтікс»	23	23	44.1	.476	.341	.912	10.0	7.2	1.2	0.8	27.0
1988	«Бостон Селтікс»	17	17	44.9	.450	.375	.894	8.8	6.8	2.1	0.8	24.5
1990	«Бостон Селтікс»	5	5	41.4	.444	.263	.906	9.2	8.8	1.0	1.0	24.4
1991	«Бостон Селтікс»	10	10	39.6	.408	.143	.863	7.2	6.5	1.3	0.3	17.1
1992	«Бостон Селтікс»	4	2	26.8	.500	.000	.750	4.5	5.3	0.3	0.5	11.3
Усього за кар'єру	164	162	42.0	.472	.321	.890	10.3	6.5	1.8	0.9	23.8

Тренерська робота

1997 року став головним тренером команди «Індіана Пейсерз», в якій пропрацював до 2000 року. Протягом перших двох сезонів роботи Берда з «Індіаною» команда доходила до Фіналу Східної Конференції, де програла спочатку «Чикаго Буллз», а за рік — «Нью-Йорк Нікс». А ось у плей-оф НБА 2000 року «Пейсерс» також дійшли фіналу конференції, де взяли реванш у «Нью-Йорка» і пробилися до Фіналу, де, утім, поступилися «Лос-Анджелес Лейкерс».

У 2003, Пейсерз найняли Берда в якості президента з баскетбольних операцій. Після сезону НБА 2011–2012, Берда було названа менеджером року НБА, він став єдиною людиною в історію НБА, яка була найцінішшим гравцем, тренером року і менеджером року. 27 червня 2012 року, за день до драфту, Берд оголосив, що покидає Пейсерз, він додав, що серед причин були негаразди зі здоров'ям. Берд повернуся в Пейсерз на посаду президента баскетбольних операцій у 2013. І знов звільнився в 2017, але залишився з командою в якості радника.

Тренерська статистика

Легенда
Регулярний сезон	G	Ігор проведено	W	Ігор виграно	L	Ігор програно	W–L %	% перемог
Плей-оф	PG	Ігор плей-оф проведено	PW	Ігор плей-оф виграно	PL	Ігор плей-оф програно	PW–L %	% перемог у плей-оф

Команда	Сезон	G	W	L	W–L%	Місце	PG	PW	PL	PW–L%	Результат
«Індіана Пейсерз»	1997–98	82	58	24	.707	2-е в Центральному	16	10	6	.625	Програш у Фіналі Конференції
«Індіана Пейсерз»	1998–99	50	33	17	.660	1-е в Центральному	13	9	4	.692	Програш у Фіналі Конференції
«Індіана Пейсерз»	1999–00	82	56	26	.683	1-е в Центральному	23	13	10	.565	Програш у Фіналі НБА
Усього	214	147	67	.687	52	32	20	.615

Посилання

• Статистика ігрової кар'єри і профіль гравця на Basketball-Reference.com

Примітки

1. College Basketball at Sports-Reference.com
   d:Track:Q100311335d:Track:Q18002875
2. Larry Bird resigns as Pacers president, Kevin Pritchard to take over. USA Today. Процитовано 29 березня 2019. 
3. . Yahoo! Sports. 12 липня 2012. Архів оригіналу за 12 липня 2012. Процитовано 29 березня 2019. 
4. Indiana Pacers part ways with Larry Bird. CBS. AP. Процитовано 5 квітня 2021. 
5. Bird Steps Down; Pritchard Named President of Basketball Operations. NBA. 1 травня 2017. Процитовано 2 травня 2017.