Лапутіна Юлія Анатоліївна

Юлія Анатоліївна Лапутіна (нар. 1967, м. Київ) — українська військовослужбовиця, контррозвідниця, спецпризначенка, кандидатка психологічних наук, генерал-майор Служби безпеки України (2020), міністерка у справах ветеранів України (з 18 грудня 2020), заступниця начальника Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави в сфері інформаційної безпеки СБУ (2014—2020). Член РНБОУ. Друга жінка-генерал в історії незалежної України.

Лапутіна Юлія Анатоліївна
Лапутіна Юлія Анатоліївна Юлія Лапутіна (2019)
4-й Міністр у справах ветеранів
Нині на посаді
На посаді з	18 грудня 2020
Президент	Володимир Зеленський
Прем'єр-міністр	Денис Шмигаль
Попередник	Сергій Бессараб
Народилася	1967(1967) м. Київ, УРСР
Відома як	військовослужбовиця
Громадянство	Україна
Звання	Генерал-майор
Релігія	православ'я
Медіафайли у Вікісховищі

Виступ Юлії Лапутіної на Другому Харківському міжнародному безпековому форумі (29 листопада 2019)

Біографія

Народилася 1967 року у м. Києві. Здобула педагогічну та психологічну освіту. Також захистила кандидатську дисертацію з психології і здобула науковий ступінь кандидата психологічних наук. Має професійну підготовку зі спортивної стрільби.

1992 року Юлія Лапутіна почала службу у лавах Служби безпеки України оперуповноваженою підрозділу контррозвідки.

Після створення антитерористичного центру СБУ «Альфа» запрошена до нього старшим офіцером. Під час служби брала участь у низці складних операцій із придушення сепаратистського путчу в Криму в 1994 році.

2008 року виступила з ініціативою втілення концепції ментальної інтеграції мешканців Автономної Республіки Крим до України, але після приходу до влади Віктора Януковича вона була припинена.

Юлія Лапутіна протягом 2010—2012 років була заступницею начальника Центру спеціальних операцій «А» Служби безпеки України.

14 квітня 2014 року у складі першої об'єднаної групи СБУ висадилась на Краматорському аеродромі, захист якого забезпечував спецпідрозділ «Альфа». Пізніше вона згадувала, що, вилітаючи на Донбас, вони не знали, що тут відбувається, і лише тут зрозуміли, що опинилися в облозі. Лапутіна налагодила контакти з проукраїнськими активістами, займалася розвідкою, збором та передачею інформації до Києва. За допомоги активістів виїжджала до міста для оцінки ситуації та проведення рекогностування: була відкинута тактика військових дій і діяли іншими методами, зокрема, інформаційними, розкидаючи листівки з вертольота. Неодноразово вела перемовини з місцевими прибічниками проросійських формувань, які мали на меті штурм блокпостів українських військових, завдяки чому штурму вдалося уникнути.

Під час окупації Краматорська проросійськими формуваннями завдяки допомозі проукраїнських активістів зробила радіозвернення до жителів міста від імені українського уряду з рекомендаціями щодо виживання під час обстрілів та запевнення щодо повернення міста під контроль уряду України. Кадри з відео з щойно звільнених Слов'янська та Краматорська від проросійських формувань, зроблені Юлією Лапутіною на мобільний телефон, увійшли до фільму «4 роки АТО — 26 років на службі Народу України». Також вона брала участь у другому Харківському міжнародному безпековому форумі.

Юлія Лапутіна у вересні — грудні 2014 року командувала оперативною групою СБУ в АТО та виконувала завдання із затримання учасників проросійських терористичних формувань.

Після звільнення Краматорська від проросійських формувань ініціювала акцію «Краматорськ — це Україна», яку підхопили в інших містах.

2014 року призначена заступницею начальника Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави в сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України. В СБУ вона займається контррозвідкою у сфері інформаційної безпеки.

Станом на травень — червень 2017 рік Юлія Лапутіна мала звання полковника.

Проводить багато публічних заходів та лекцій щодо джерел війни на Сході України, методів ведення інформаційної війни Росії проти України та смислової війни Росії проти України, а також участі в ній УПЦ МП.

25 березня 2020 року отримала військове звання генерал-майора, ставши другою жінкою-генералом в історії незалежної України.

Член Консультативної ради у справах ветеранів війни, сімей загиблих (померлих) захисників України.

18 грудня 2020 року Верховна Рада Україна проголосувала за призначення Юлії Лапутіної Міністром у справах ветеранів України (248 голосів «за»).

Член РНБОУ з 17 лютого 2021 року.

Родина

Одружена. Її чоловік також працює в Службі безпеки України. Виховує двох дочок.

Примітки

1. Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 119/2020 «Про присвоєння військового звання»
2. Рада призначила Лапутіну міністром у справах ветеранів. Укрінформ. 18 грудня 2020. оригіналу за 18 грудня 2020. Процитовано 18 грудня 2020. 
3. . ZN.UA. 26 березня 2020. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020. 
4. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020. 
5. Дмитрий Бобрицкий (14 жовтня 2018). . Liga.net. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.  (рос.)
6. . Донецька обласна державна адміністрація. 17 квітня 2019. Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020. 
7. . Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 16 січня 2021. 
8. . Антикризовий медіа-центр. 17 квітня 2019. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020. 
9. Денис Бигунов (31 березня 2018). . 6262.com.ua. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.  (рос.)
10. . ZIK.ua. 1 квітня 2018. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.  (рос.)
11. Алексей Басакин (16 листопада 2019). . NewsRoom Kharkiv. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020. 
12. . Український мілітарний портал. 26 березня 2020. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020. 
13. Денис Бигунов (29 травня 2017). . 6262.com.ua. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.  (рос.)
14. . Укрінформ. 12 червня 2017. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020. 
15. Александра Пилипенко (23 червня 2017). . 6262.com.ua. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020. 
16. . Телекомпания «Орбита». 23 червня 2017. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.  (рос.)
17. Александра Пилипенко (29 березня 2018). . 6262.com.ua. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.  (рос.)
18. . Деловой Славянск. 29 березня 2018. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.  (рос.)
19. . Трибун. 3 квітня 2018. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.  (рос.)
20. Денис Росин (2 квітня 2018). . MRPL.CITY. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.  (рос.)
21. . 28 березня 2018. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020. 
22. Указ Президента України від 2 червня 2020 року № 209/2020 «Про Консультативну раду у справах ветеранів війни, сімей загиблих (померлих) захисників України»
23. Указ Президента України від 17 лютого 2021 року № 56/2021 «Про зміну у складі Ради національної безпеки і оборони України»

Джерела

• Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020. 
• Дмитрий Бобрицкий (14 жовтня 2018). . Liga.net. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.  (рос.)
• . Український мілітарний портал. 26 березня 2020. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.