Олексій Васильович Куніцин (1807, с. Поріччя Тверської губернії — 7 (19) лютого 1883, Харків) — юрист, ректор Харківського університету (1839—1841, 1849—1850, 1852—1853).
| Куніцин Олексій Васильович | |
|---|---|
| Народився | 1807 с. Поріччя Тверської губернії |
| Помер | 7 (19) лютого 1883 |
| Місце проживання | Харків |
| Країна | Російська імперія |
| Діяльність | правник, викладач університету |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький Імператорський університет (1834) HU Berlin (1834) |
| Галузь | цивільне право |
| Заклад | ХНУ імені В. Н. Каразіна Новоросійський університет |
| Посада | ректор |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктора права |
Життєпис Редагувати
Народився в сім'ї священника. Закінчив Тверську духовну семінарію, потім навчався в Санкт-Петербурзькій духовній академії. У 1839 р. у складі шести вихованців академії був переведений до Санкт-Петербурзького університету для поглибленого вичення законознавства і підготовки до звання професора. Крім того, під керівництвом графа М. М. Сперанського вивчав законознавство в I відділенні імператорської канцелярії.
У 1831—1834 рр. вивчав юридичні науки в Берлінському університеті.
У 1834 р. захистив в Санкт-Петербургському університеті тези «О наследовании по закону по началам русского законодательства» та отримав ступінь доктора права. Був зарахований до II відділення імператорської канцелярії.
У 1835 р. призначений викладачем цивільного права в Харківський університет.
З 1837 р. — екстраординарний, з 1838 р. — ординарний професор на кафедрі цивільних законів Харківського університету. Викладав енциклопедію законознавства та римське право, цивільні закони Російської імперії, нетривалий час читав кримінальне право.
У 1836—1837 рр. обіймав посаду сіндіка Харківського університету, з цього ж часу був членом комісії для складання зводу університетських постанов.
У 1839—1841 рр. — ректор університету, к 1849—1850 і 1852—1853 рр. виконував обов'язки ректора. У подальшому — проректор.
У 1842—1858 рр. (з нетривалими перервами) — декан юридичного факультету, директор Педагогічного інституту.
У 1862 р. отримав звання заслуженого професора і почесного члена Харківського університету. У цьому ж році він вийшов у відставку. Залишився в Харкові, де жив у своєму будинку.
З грудня 1863 р. — почесний член Ради Харківського університету.
У 1866—1874 рр. — ординарний професор цивільного права Новоросійського університету (Одеса). Викладав цивільний судоустрій і цивільне судочинство. У 1866—1874 рр. він читав також римське право. У 1870 р. за пропозицією Куніцина Міністерство народної освіти заснувало в Новоросійському університеті кафедру цивільного судочинства.
З 13 вересня 1866 р по 21 березня 1874 р. виконував обов'язки декана юридичного факультету.
У 1873 р. пішов у відставку, але міністр освіти доручив йому читати курси цивільного і римського права в якості стороннього викладача до кінця учбового року, оскільки його ніким було замінити.
Залишивши викладацьку роботу у 1874 р., повернувся до Харкова, де пройшли останні роки його життя.
Праці Редагувати
- О правах наследства лиц женского пола. — Харьков, 1844;
- О мерах к отвращению неправосудия по русскому законодательству. — Харьков, 1859;
- О силе договора найма имущества // Журн. Мин-ва юстиции. — 1861. — № 9;
- Духовные завещания несовершеннолетних // Журн. Мин-ва юстиции. — 1861. — № 3;
- Вопросы Мейера о сервитутах // Журн. Мин-ва юстиции. — 1863. — № 9.
Джерела Редагувати
- Харківський національний університет ім В. Н. Каразіна. Куніцин Олексій Васильович [ 5 серпня 2019 у Wayback Machine.]
- Кафедра цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. Куніцин Олексій Васильович
- Професори Одеського (Новоросійського) університету : біогр. словник / ОНУ ім. І.І. Мечникова, Наукова б-ка ; відп. ред. В. А. Сминтина ; заст. відп. ред. М. О. Подрезова ; авт. вступ. ст. В. М. Хмарський ; упоряд. та бібліогр. ред.: В. П. Пружина, В. В. Самодурова. — 2-ге, доп. — Одеса : Астропринт, 2005. — Т. 3: К - П. — С. 174-176. — ISBN 966–318–303-9.