Ві́ктор Анато́лійович Кумано́вський (19 лютого 1975 — 7 серпня 2014) — солдат, Державна прикордонна служба України, учасник російсько-української війни.
| Кумановський Віктор Анатолійович | |
|---|---|
| Солдат | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 19 лютого 1975 Хижня |
| Смерть | 7 серпня 2014 (39 років) Єсаулівка |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014 |
| Приналежність | Україна |
| Вид ЗС | Збройні сили |
| Рід військ | Прикордонна служба |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
Життєвий шлях ред.
Народився 1975 року в селі Хижня (також місцем народження вказується місто Умань). Виростав в родині з двома молодшими братами. 1992 року закінчив Хижнянську ЗОШ, протягом 1993—1994 років проходив строкову військову службу. Проживав у м. Умань.
У часі війни — солдат, навчальний центр підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України. З 30 червня виконував завдання по охороні Державного кордону України, Мобільна прикордонна застава на автомобілях.
Загинув 7 серпня — терористи «Градами» розстріляли українську колону за 3 км на південний захід від села Єсаулівка Антрацитівського району, що виходила із Дякового. Під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби. Віктор загинув від вибуху снаряда, що потрапив у кабіну автомобіля, яким він керував.
Був тимчасово похований у братській могилі в полі місцевим священиком, котрий повідомив згодом українську владу про поховання. 23 листопада 2014-го ексгумований пошуковцями місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан»). Тоді ж було ексгумовано ще 7 бійців, впізнаний Ігор Присяжнюк, у серпні 2015-го за експертизою ДНК — Віталій Птіцин. Решта не ідентифіковані, судячи зі знайдених при них речей — прикордонники та курсанти Оршанського навчального центру ДПСУ.
Похований 29 серпня 2015 року у селі Хижня (Жашківський район). Без Віктора лишились батьки, брати, дружина, двоє дітей.
Нагороди та вшанування ред.
За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
- його портрет розмішений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 7, місце 24
- почесний громадянин міста Умань (посмертно)
- вшановується 7 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії на Сході України.
- його ім'ям названо вулицю в Умані.
Примітки ред.
- Прикордонники Жашківщини вшанували пам'ять Віктора Кумановського
- У Черкасах провели в останню путь прикордонника Навчального центру солдата Віктора Кумановського
- Уманська міська рада
- В Міноборони вшанували загиблих українських захисників. Дзвін Пам'яті пролунав 25 разів…
Джерела ред.
- Кумановський Віктор Анатолійович
- У Черкасах провели в останню путь прикордонника Навчального центру солдата Віктора Кумановського
- Указ Президента України від 3 листопада 2015 року № 622/2015 «Про відзначення державними нагородами України»