Ку́бок Шне́йдера (фр. Coupe d'Aviation Maritime Jacques Schneider) інколи, також, Приз Шне́йдера (фр. La trophée Schneider) — перехідний приз, заснований у 1911 році сином відомого французького військовика і промисловця й авіатором-аматором Жаком Шнейдером[en] (фр. Jacques Schneider) для переможців міжнародних змагань гідролітаків на швидкість польоту, котрий віддавав перевагу гідропланам перед звичайними літаками, так як вважав, що їм належить майбутнє. Змагання проводились у періоди 1913—1914 і 1920—1931 років.
| Кубок Шнейдера фр. La Coupe d'Aviation Maritime Jacques Schneider | |
| Країна | міжнародна |
|---|---|
| Тип | спортивне змаганняd |
| Вручає: | Жак Шнейдер[en] |
| Підстава | Найшвидший гідролітак на заданій відстані |
| Нагородження | |
| Засновано: | 1911 |
| Перше: | 1913 |
| Останнє: | 1931 |
| Нагороджені: | |
| Черговість | |
| Кубок Шнейдера у Вікісховищі |
Перегони на Кубок Шнейдера викликали великий інтерес публіки, сприяли популяризації авіації, справили значний вплив на розвиток швидкісних літаків, напрям конструкторської думки і прогрес авіаційних технологій.
Регламент змагань ред.
У кожному сезоні проводилася лише одна гонка, що складалася з одного кола трикутним маршрутом завдовжки 280 км (пізніше — 350 км). Національна команда (аероклуб) могла висувати до трьох екіпажів. У 1921-му технічний регламент був доповнений вимогою: гідролітак повинен протриматися на воді протягом мінімум шести годин після посадки. У 1927 було оголошено, що змагання будуть проводитись не щорічно, а раз на два роки; два останні перегони відбулися у 1929 та 1931.
Початковий призовий фонд становив лише близько тисячі фунтів стерлінгів; національній команді (аероклубу), яка виграла три гонки протягом п'яти сезонів, належала особлива винагорода (75000 франків).
Історія перегонів ред.
Жак Шнейдер, який сподівався, що за гідролітаками — майбутнє, був розчарований «відсталістю» гідролітаків початку 1910-х років, і запропонував ідею перегонів у розрахунку на те, що вони підстьобнуть технічний прогрес у морській авіації. У середині 1920-х років гідролітаки, побудовані Реджинальдом Мітчеллом (компанія Supermarine[en]) і Гленном Кертіссом для перегонів на кубок, змагались за рекорд швидкості нарівні з колісними перегоновими літаками.
Supermarine S6B, переможець останніх змагань на Кубок 1931 року, володів абсолютним рекордом швидкості, 655,8 км/год, з 1931 до 1933. Перегоновий Macchi M.C. 72 через технічні проблеми не брав участі у Кубку 1931 року, але у 1933 і 1934 встановив два абсолютних рекорди швидкості; другий з них, 709,0 км/год, протримався до 1939 року, поступившись першістю Heinkel He 100[en], що досягнув 746 км/год. Рекорд Macchi, ймовірно, назавжди залишиться найвищим досягненням гідролітака з поршневим двигуном й повітряним гвинтом.
| Рік | Місце проведення | Переможець | Національність | Пілот | Швидкість, км/год | Примітки |
| 1913 | Монако | Deperdussin Monocoque[en], 160 к.с. | Франція | Моріс Прево[en] | 73,56 | |
| 1914 | Монако | Sopwith Tabloid[en], 100 к.с. | Велика Британія | Говард Пікстон[en] | 139,74 | |
| 1919 | Борнмут, Велика Британія | — | — | — | — | Переможця дискваліфіковано |
| 1920 | Венеція, Італія | Savoia S.12[en], 550 к.с. | Італія | Luigi Bologna | 172,6 | У перегонах брали участь лише італійці |
| 1921 | Венеція, Італія | Macchi M.7bis[en], 250 к.с. | Італія | Джованні ді Бриганті | 189,66 | У перегонах брали участь лише італійці |
| 1922 | Неаполь, Італія | Supermarine Sea Lion II[en], 450 к.с. | Велика Британія | Генрі Баярд | 234,51 | |
| 1923 | Острів Вайт, Велика Британія | Curtiss CR-3[en], 465 к.с. | США | Девід Ріттенхаус | 285,29 | |
| 1925 | Балтимор, США | Curtiss R3C-2[en], 610 к.с. | США | Джиммі Дулітл | 374,28 | |
| 1926 | Гемптон-Роудс, США | Macchi M.39[en], 800 к.с. | Італія | Маріо Бернарді[en] | 396,69 | |
| 1927 | Венеція, Італія | Supermarine S.5[en], 875 к.с. | Велика Британія | Сідні Вебстер[en] | 453,28 | |
| 1929 | Келшот Спіт[en], Велика Британія | Supermarine S.6[en], 1900 к.с. | Велика Британія | Річард Вагхорн[en] | 528,89 | |
| 1931 | Келшот Спіт[en], Велика Британія | Supermarine S.6B[en], 2350 к.с. | Велика Британія | Джон Бутман[en] | 547,31 |
Література ред.
- Barker, Ralph The Schneider Trophy Races. — Shrewsbury, UK: Airlife Publishing Ltd., 1981. — ISBN 0-906393-15-9
- Eves, Edward The Schneider Trophy Story. — Shrewsbury, UK: Airlife Publishing Ltd., 2001. — ISBN 1-84037-257-5 (потрібна безкоштовна реєстрація)
- Gunston, Bill World Encyclopaedia of Aero Engines. — Cambridge, UK: Patrick Stephens Limited, 1989. — ISBN 1-85260-163-9
- The Schneider Trophy Contests (1913-1931). — Southport : Real Photographs, 1945.
- Lewis, Julian Racing Ace — The Fights and Flights of 'Kink' Kinkead DSO DSC* DFC*. [ 27 грудня 2013 у Wayback Machine.] — Barnsley, UK: Pen & Sword, 2011. — ISBN 978-1-84884-216-8
- Mondey, David (December 1981 – March 1982). Britain Captures the Schneider Trophy. Air Enthusiast (17): 36–50. ISSN 0143-5450.
- Meurillon, Louis (July 1976). La Coupe Schneider et la Société des Avions Bernard (1) [The Schneider Cup and the Bernard Company, Part 1]. Le Fana de l'Aviation (фр.) (80): 6–87. ISSN 0757-4169.
- Mondey, David The Schneider Trophy. — London, UK: Robert Hale, 1975. — ISBN 0-7091-5011-3
- Shelton, John Schneider Trophy to Spitfire — The Design Career of R.J. Mitchell. [ 3 жовтня 2011 у Wayback Machine.] — Yeovil, UK: Haynes Publishing, 2008. — ISBN 978-1-84425-530-6
- Schofield, H. M. High Speed and Other Flights. — London, UK. John Hamilton Limited. (Schofield was a member of the 1927 British Schneider Trophy team.)
- Orlebar, A. H. Schneider Trophy. — London, UK. Seeley Service & Co. Limited. (Orlebar was the commanding office of the 1929 and 1931 British Schneider Trophy teams.)
- Smith, Alan. Schneider Trophy Diamond Jubilee, Looking Back 60 Years. — Poole, UK. Waterfront Publications, 1991. — ISBN 0-946184-72-0.
- James, Derek N. Schneider Trophy Aircraft 1913—1931. — London, UK. Putnam & Company Limited, 1991. — ISBN 0-370-30328-8
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кубок Шнейдера |
- Schneider Trophy [ 6 грудня 2021 у Wayback Machine.] // hydroretro.net
- (archive)
- SPEEDBIRDS Graphics study on the Schneider Trophy planes [ 11 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Newsreel footage of Macchi M.39 and Major Mario de Bernardi after winning the 1926 Schneider Trophy race [ 11 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Newsreel footage of 1929 Schneider Trophy racing teams, British Supermarine S.6A aircraft (#2 and #8), and Italian Macchi M.67 (#10) and Macchi M.52R (#4) aircraft at 1929 Schneider Trophy race [ 11 червня 2011 у Wayback Machine.]
- The Schneider Cup racers [ 7 серпня 2020 у Wayback Machine.]