Кубинська інтервенція в Анголу

Кубинська інтервенція в Анголу (кодова назва «Карлота») розпочалася 5 листопада 1975 р., коли Куба направила бойові війська на підтримку комуністичного Народного руху за визволення Анголи.

Куба — червоним, Ангола — зеленим, а Південна Африка — синім. Південно-Західна Африка, яка тепер відома як Намібія, також у блакитному кольорі, але відокремлена від решти Південної Африки, оскільки вона перебувала під контролем Південної Африки з 1915 року, а південноафриканські війська використовували Намібію як базу для в'їзду в Анголу.

Хід подій

У листопаді 1975 року напередодні проголошення незалежності Анголи, Куба здійснила великомасштабну військову інтервенцію для підтримки прокомуністичної Народного руху за визволення Анголи, який діяв проти прозахідних фракцій Національного фронту за звільнення Анголи і УНІТА, яких підтримували Сполучені Штати Америки, ПАР і Заїр.

До кінця 1975 року Куба направила до Анголи 25000 солдатів. Після виведення військ Заїру кубинські збройні сили залишилися в Анголі і продовжили воювати проти УНІТА.

У 1988 році кубинські війська знову втрутилися в конфлікт, щоб запобігти поразці збройних сил за звільнення Анголи в битві проти УНІТА, що призвело до битви при Квито-Кванавале і відкриття другого фронту.

У 1991 році кубинський військовий контингент остаточно покинув Анголу, однак громадянська війна в країні проти залишків УНІТА закінчилася тільки в 2002 році.

Примітки

1. Cuito Cuanavale — «Afrikas Stalingrad», Ein Sieg über Pretorias Apartheid" in: Neues Deutschland, 19/20 April. 2008
2. Campbell, Horace: The Military Defeat of the South Africans in Angola in: Monthly Review, April 1989
3. . www.historytoday.com. Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 30 вересня 2020. 
4. George, p. 3
5. Film Une Odyssée Africaine (France, 2006, 59 min) directed by: Jihan El Tahri
6. Gleijeses
7. Mallin, Jay (1994). Covering Castro. Transaction Publishers. 
8. Horowitz, Irving Louis (1995). Cuban Communism/8th Editi. Transaction Publishers. с. 560.