Ва́ля Ко́тик (Ко́тик Валенти́н Олекса́ндрович; 11 лютого 1930, Хмелівка — 17 лютого 1944, Ізяслав) — піонер, партизан-розвідник, Герой Радянського Союзу (посмертно).
| Котик Валентин Олександрович | |
|---|---|
| Офіційний портрет В. Котика кінця 1930-х років | |
| Ім'я при народженні | Котик Валентин Олександрович |
| Народження | 11 лютого 1930 СРСР, с. Хмелівка, Шепетівський район |
| Смерть | 17 лютого 1944 (14 років) СРСР, Ізяслав помер від ран[d] |
| Країна | СРСР |
| Війни / битви | німецько-радянська війна і Друга світова війна |
| Нагороди | Герой Радянського Союзу Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Партизан Вітчизняної війни II ступеня |
| Котик Валентин Олександрович у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Народився 11 лютого 1930 року, в селі Хмелівка Шепетівського району Шепетівської округи. Вчився в школі № 4 міста Шепетівки. Із окупацією Шепетівки німецькими військами, Котик, згідно із твердженнями радянських джерел, вступив до партизанського загону.
Валя Котик був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медаллю «Партизан Вітчизняної війни» 2-го ступеня. У 1958 році Котика посмертно нагородили званням «Герой Радянського Союзу». Перед школою, в якій він вчився, йому встановлено пам'ятник.
Події ред.
Як стверджують радянські автори:
З 1942 року зв'язковий з Шепетівською підпільною партійною організацією.
З 1943 року юний патріот — розвідник шепетівського партизанського загону ім. Кармелюка.
16 лютого 1944 року під час виконання завдання у місті Ізяславі, був поранений та наступного дня відправлений разом із своєю матір'ю на лікування до партизанського шпиталю у Стриганах. Біля міста потрапив під німецький авіаналіт, під час якого загинув від вибуху бомби. Був похований разом з іншими партизанами у братській могилі в селі Плужне
У 1957 році знято фільм «Орлятко», в образі головного героя якого поєднані риси Валентина Котика й Марата Казея.
В 1958 році, 27 червня Указом Президії Верховної Ради СРСР, за проявлений героїзм в боротьбі з німецькими загарбниками, посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Після цього іменем Героя Радянського Союзу Валі Котика названі вулиці в Кривому Розі, Шепетівці, школи, встановлено пам'ятник в Шепетівці (1960).
Примітки ред.
- Бугай Е. М., Макухін М. Е. З когорти мужніх. — Львів: Каменяр, 1978
- Володимир Федотов. Як загинув Валя Котик // «Партнер» 3.03.2008. с. 4. Володимир Федотов: Так як загинув Валя Котик? [ 4 червня 2011 у Wayback Machine.]
Література ред.
- Бугай Е. М., Макухін М. Е. З когорти мужніх. — Львів: Каменяр, 1978.
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. Т. 1. — М.: Воениздат, 1987. (рос.)
- Криворучко М. Г., и др. Памяти бессмертного подвига. — М., 1972. (рос.)
- Котик А. Н. Он был пионером. — М., 1980. (рос.)
- Наджафов Г. Д. Смелые не умирают. — М., 1968. (рос.)
Посилання ред.
- Володимир Федотов. Як загинув Валя Котик [ 4 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Валя Котик, біографія [ 16 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
- Пионеры-герои [ 25 січня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
| Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |