Орбітальна станція (ОС) — космічний апарат, призначений для довгострокового перебування людей на навколоземній орбіті з метою проведення наукових досліджень в умовах космічного простору, розвідки, спостережень за поверхнею й атмосферою планети, астрономічних спостережень тощо.
Від штучних супутників Землі відрізняється наявністю екіпажу, що періодично змінюється за допомогою пілотованих космічних кораблів. Вантажні ж кораблі доставляють на ОС запаси палива й матеріалів для функціонування технічних систем станції, засобу життєзабезпечення екіпажу, особисту кореспонденцію його членів, запасні частини для ремонту й модернізації самої станції, блоки встаткування для розширення її функцій, матеріали для проведення нових досліджень тощо. Спускна капсула корабля доставляє на Землю для заміни членів екіпажу, результати проведених досліджень і спостережень.
На ОС є комплекс технічних систем, що забезпечують корекцію орбіти станції, її орієнтацію, стабілізацію, постачання електроенергією (сонячними панелями), зв'язок з центром керування польотами і виконання поставлених завдань.
ОС останніх поколінь (Мир, МКС) мають модульну архітектуру — станція складається з модулів — секцій, що доставляють на орбіту окремо, і, що збирають у єдине ціле на орбіті. Така технологія дозволяє створити станцію з масою, що багаторазово перевищує максимальне корисне навантаження одного ракети-носія, і поступово нарощувати житловий і робочий простір станції, розширюючи, таким чином, як склад екіпажу, так і кількість і номенклатуру проведених на ній робіт.
Орбітальні станції Редагувати
- Салют — серія орбітальних станцій
- Салют-1 (ДОС-1, 1971)
- ДОС-2 (1972) — не вийшла на орбіту
- Салют-2 (ОПС-1, 1973) — розгерметизація, також частина проєкту Алмаз
- Космос-557 (ДОС-3, 1973) — контроль загублений
- Салют-3 (ОПС-2, 1974—1975), частина проєкту Алмаз
- Салют-4 (ДОС-4, 1974—1977)
- Салют-5 (ОПС-3, 1976—1977), частина проєкту Алмаз
- Салют-6 (ДОС-5-1, 1977—1982)
- Салют-7 (ДОС-5-2, 1982—1991)
- США SkyLab (1973—1979)
- Росія Мир (Салют-8, ДОС-6, 1986—2001)
- МКС (з 1998) — кондомініум 16 держав
- США Genesis — приватна надувна ненаселена станція Комерційна космічна станція Бігелоу, належить американській компанії Bigelow Aerospace
- Genesis I (з 2006)
- Genesis II (з 2007)
- КНР Тяньгун-1(з 2011), Тяньгун-2
Майбутні проєкти Редагувати
У 2019 році планується запуск Китайської космічної станції, а у 2021 році — Космічного готелю Aurora. Фахівці Британського міжпланетного товариства опрацьовують проєкт величезного космічного поселення — свого роду сильно збільшений аналог МКС. Космічна колонія планується циліндричної форми і сягатиме в діаметрі трохи менше 6,5 км, а її довжина складе 32 км. Тисячі людей зможуть жити і працювати на борту гігантської орбітальної станції. На думку ідеологів проєкту, створити космічне місто можна буде через 20 років.
Російська орбітальна станція (РОСС) , має прийти на зміну МКС після 2025 року.
На 2026 рік заплановано початок побудови космічної станції Voyager Station, на якій задумано розмістити перший комерційний космічний готель на 400 місць.
Джерела Редагувати
- [news: sci.space.station Space Station Newsgroup — sci.space.station]
- «Giant Doughnut Purposed As Space Station» early 1950s article on the subject of space exploration and a space station orbiting earth
Посилання Редагувати
- Орбітальна космічна станція // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
- Первый этап развертывания новой российской орбитальной станции начнется в 2025-2026 годах. novosti-kosmonavtiki.ru (рос.). Процитовано 11 листопада 2021.
- Compton, Natalie B. (3 березня 2021). A vacation that’s out of this world: The first space hotel is set to start construction by 2026. The Washington Post. Процитовано 4 березня 2021.
- Bergan, Brad. Company of NASA Stars Building Orbital Space Hotel With Artificial Gravity. Interesting Engineering. Процитовано 4 березня 2021.