Конфігура́ції (лат. configuratio, від configuro — надаю правильну форму) — особливості розміщення тіл Сонячної системи відносно Сонця.
У планет розрізняють такі конфігурації:
- Сполучення — Сонце та планета мають однакову екліптичну довготу.
- Протистояння — екліптичні довготи Сонця та планети відрізняються на 180°.
- Елонгації — кутова відстань між планетою та Сонцем є найбільшою (ці конфігурації визначено лише для внутрішніх планет — Венери та Меркурія).
- Квадратури — різниця екліптичних довгот планети та Сонця становить 90°.
Для інших тіл Сонячної системи конфігурації визначають аналогічно до конфігурації планет.
Конфігурації внутрішніх та зовнішніх планет
Планети є нижніми планетами, якщо вони знаходяться всередині орбіти Землі, і вищими планетами, якщо вони знаходяться поза орбітою Землі.
У Місяця, верхніх планет, а також інших тіл Сонячної системи, чия орбіта лежить повністю поза земною орбітою, розрізняють:
- з'єднання з Сонцем, при яких планета та Сонце мають однакову еліптичну довготу (або однакове пряме сходження);
- протистояння, при яких екліптичні довготи (пряме сходження) планети та Сонця відрізняються на 180 °;
- східні та західні квадратури.
Поблизу з'єднань верхні планети знаходяться за Сонцем і їх не видно.
Іноді виділяють також напівквадратури, коли кут між планетою (місяцем) і Сонцем становить 45°, і полуторні квадратури (135°).
Для внутрішніх («нижніх») планет (Венери та Меркурія, орбіти яких розташовані всередині земної) розрізняють верхнє та нижнє сполучення:
- У верхньому сполученні ці планети перебувають за Сонцем та недоступні для спостережень.
- У нижньому сполученні планети можна спостерігати перед та після сполучення (у вигляді вузького серпа), зрідка вони можуть проходити перед диском Сонця.
Див. також
Джерела
- ↑ Конфігурації // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 227—228. — ISBN 966-613-263-X.