Ко́нус Ма́ха — область локалізації звукових хвиль у середовищі, генерованих об'єктом, в умовах їх відносного руху на надзвукових швидкостях.
Конус Маха має форму конічної поверхні, що обмежує в надзвуковому потоці газу область, в якій зосереджені збурення (звукові хвилі), породжені точковим джерелом збурень — тілом, обтічним потоком або, що еквівалентно, тілом, що рухається в середовищі з надзвуковою швидкістю. Конус Маха розмежовує збурену і незбурену області середовища. Названий на честь Ернста Маха, який ввів це поняття у фізику.
Поверхня конуса Маха є обвідною системи звукових хвиль, породжених тілом при русі відносно середовища: відповідно до принципу Гюйгенса поверхня конуса утворена інтерференцією звукових хвиль при їх суперпозиції і коливання на поверхні знаходяться в одній фазі — фазі стиснення, утворюючи ударну хвилю.
Кут між твірними конуса і його віссю називається кутом Маха, він пов'язаний з числом Маха наступним виразом:
де — кут Маха;
В електродинаміці конусу Маха відповідає конічна обвідна випромінювання Черенкова, що виникає при русі в середовищі елементарної частки із швидкістю більшою за швидкість поширення світла в середовищі.
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Голдстейн М. Е. Аэроакустика. М.: Машиностроение, 1981. — 294 с.