Конокра́дство — злочин, пов'язаний з таємним або відкритим заволодінням чужими кіньми.
Історія ред.
Конокрадство («татьба коней») — проти сільського населення було дуже тяжким злочином, оскільки нерідко позбавляло хлібороба останньої робочої худоби, а разом з тим і можливості обробляти своє поле.
Кваліфікованим (тяжким) злочином конокрадство визнавалося у випадках, коли винна особа займалася конокрадством як промислом. Згідно з Руською правдою за цей злочин віддавали на поталу («поток і розграблення»). Злочинця та його сім'ю виганяли з общини, а майно конфісковували на користь общини (пізніше — на користь князя). З часом під відданням на поталу стали розуміти фізичну розправу і конфіскацію майна.
У давньогерманському праві конокрадство тягло за собою побиття камінням або пробиття колом.
Див. також ред.
Посилання ред.
- Конокрадство [ 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Конокрад, коновід [ 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 704. — 1000 екз.