Конвіс́арство (нім. Kannengießer) — (ремесло), пов'язане з виробництвом предметів із (олова), переважно (литтям). В Україні було відоме вже з XV ст., а в Києві, Львові тоді вже були окремі цехи (конвісарів). На (Правобережжі) конвісарські майстерні називали також (гамарнями). Конвісари відливали різні речі столового й кухонного начиння, недорогу (біжутерію): (дзбанки), (кварти), (келихи), (кубки), (пляшки), , тарілки, (чарки), (ланцюжки). Речі церковного вжитку: (дароносиці), (дискоси), (ліхтарні), (свічники), хрести, (чаші), ложечки — прикрашали орнаментом, зображеннями святих, біблійними сценами. Відливали переважно пласкі вироби, часом кували з (бляхи). Багатобічний посуд (паяли) з вирізаних пластин. Для оздоблення вживали різні техніки: (карбування), (гравірування), (крацювання), (золочення), (сріблення), (фарбування).
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly91cGxvYWQud2lraW1lZGlhLm9yZy93aWtpcGVkaWEvY29tbW9ucy90aHVtYi9lL2U1L0N5bm93eV9EYW56aWdfdWJ0LmpwZWcvMjIwcHgtQ3lub3d5X0RhbnppZ191YnQuanBlZw==.jpeg)
Вироби відливали із сплавів олова зі (свинцем), рідше чистого олова. В Європі сплав найнижчої (проби) містив переважно 2 частини олова й 1 частину свинцю. Сплав найвищої проби (нім. lauter, «англійське олово») не містив свинцю, натомість на 100 частин олова міг мати 1 частину іншого металу.
Вироби (цехових) конвісарів мали мати обов'язкові (клейма). Контроль за якістю виробів і дотримання правил клеймування за привілеями, які надавалися правителями держав, мали здійснювати керівники конвісарських (цехів) або міська влада, якщо місто мало (Маґдебурзьке право). Клейма відтворювали знаки міста, майстра і якість (пробу) олова. Частина виробів, які виконувалися поза межами цехів, не мала клейм.
Від XIV до XVII сторіччя олово належало до коштовних металів, тому збирання, колекціонування виробів з нього трактувалося, зокрема, як (інвестиція) чи збереження капіталу. Конвісари працювали на виконання замовлень заможних родин, козацької старшини, церков, монастирів чи (ратуш).
Згасання конвісарства припало на кінець XVIII — середину XIX ст., що передусім відбулося через поширення промислової металообробки, зокрема штампування.
Пам'яток цього ремесла збереглося небагато, бо вироби з олова, котрі вийшли з ужитку, часто були брухтом для виготовлення нових виробів. Також, в олов'яних виробах за низьких температур відбувається (алотропне ) перетворення зі зміною типу кристалічної ґратки, яке спричиняє руйнування олова і розсипання виробів у порошок. Це явище відоме як («олов'яна чума»). У (Львівському історичному музеї) зберігається колекція з понад 130 виробів конвісарства XVI—XIX ст. з різних країн Європи.
Примітки
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 липня 2020. Процитовано 21 липня 2020.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - https://Слободян[недоступне посилання] П. Колекція олов'яних виробів XVI — XVIII ст. зі збірки Львівського історичного музею, як джерело до вивчення історії конвісарського ремесла у Львові // Шевченківська весна. Історія: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих учених / Ред. кол.: проф. В. Ф. Колесник (голова) та ін. — К., СПД Цимбалюк Є. С., 2008. — Вип. 6., Ч. 1: Праці вчених. — С. 225—227.
Джерела
- Онацький Євген. Українська мала енциклопедія (у 4-х томах). Том 2. Ї–На.2-ге вид. Упорядник та науковий редактор Сергій Білокінь. — К.: Пульсари, 2018. — 528 с.
- Конвісарство // (Українська мала енциклопедія) : 16 кн. : у 8 т. / проф. (Є. Онацький). — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 130. — 1000 екз.
- Ростислав Шмагало. Енциклопедія художнього металу. — Apriori, 2015
- Литвинчук Н. В. УКРАЇНА, ДЕРЖАВА: РЕМЕСЛА ТА ПРОМИСЛИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2018. — 608 с.. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=1.4.2
- Модзалевський В. Л. До історії українського ліярництва та конвісарства / Збірник секції мистецтв Українського наукового товариства. — К., 1921. — С. 3-24.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет