Компані́єць Мико́ла Па́влович (1909, Вільхівка, Область Війська Донського — жовтень 1977, Київ) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1938–1947). Член ЦК КП(б) України (1938–1949).
| Компанієць Микола Павлович | |
|---|---|
| | |
| Народився | 1909 Вільхівка, Макіївська волость[d], Таганрозький округ, Область Війська Донського, Російська імперія |
| Помер | жовтень 1977 Київ, Українська РСР, СРСР |
| Країна | Російська імперія Російська республіка УНР Українська Держава Українська РСР СРСР |
| Діяльність | державний діяч, політик |
| Посада | депутат Верховної Ради УРСР[d] |
| Партія | ВКП(б) |
| Нагороди | |
Біографія ред.
Народився 1909 року в родині залізничного машиніста в селі село Вільхівка (за іншими даними — в селі Коцурбівка), тепер Донецька область, Україна. Закінчив семирічну школу, з 1925 до 1927 року навчався в школі ФЗУ в місті Сталіно, брав участь в робітничій театралізованій бригаді «Синя блуза». У 1927–1929 роках працював на коксохімзаводі у Вільхівці, організовував драматичні гуртки на заводі та на шахті. У 1929–1931 роках працював на шахті та навчався на робітничому факультеті в місті Красний Луч.
У 1931–1937 роках — студент електромеханічного факультету Дніпропетровського гірничого інституту. У 1937 році навчався в аспірантурі при кафедрі гірничих машин Дніпропетровського гірничого інституту, очолював комсомольську організацію Дніпропетровського гірничого інституту.
З 1937 року — начальник Дніпропетровського обласного Управління в справах мистецтв.
У травні 1938 — 12 липня 1944 року — начальник Управління в справах мистецтв при Раді народних комісарів Української РСР.
26 червня 1938 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання від Ново-Запорізької виборчої округи № 212 Дніпропетровської області.
Під час німецько-радянської війни в 1941 році був уповноваженим Військової ради Південно-Західного фронту.
12 липня 1944 — 24 січня 1946 року — 1-й заступник начальника Управління в справах мистецтв при Раді народних комісарів УРСР.
24 січня 1946 — 1947 року — голова Комітету в справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР.
У 1947–1949 роках — директор Київського театру опери і балету імені Тараса Шевченка.
У 1952 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК ВКП(б).
У 1952–1969 роках — заступник голови Комітету в справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР; начальник Головного управління в справах мистецтв, начальник Управління театрів Міністерства культури Української РСР; директор Київського українського драматичного театру імені Івана Франка; директор Київської студії телебачення; старший редактор Комітету по радіомовленню і телебаченню при Раді Міністрів УРСР.
З 1969 року — персональний пенсіонер республіканського значення. У 1969–1973 роках — 1-й заступник голови правління Українського театрального товариства. Помер у жовтні 1977 року в місті Києві.
Нагороди ред.
- орден «Знак Пошани»
- медалі
Джерела ред.
- Компанієць Микола Павлович [ 5 Березня 2016 у Wayback Machine.] // Театр : журнал. — 1938. — № 4 — липень-серпень.
- Компанієць Микола Павлович : облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 4, арк. 63–64.
- Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 52.
- Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.