Ко́декс Юстиніа́на (лат. Codex Iustiniani) — частина законодавчої компіляції Юстиніана; містить в собі імператорські конституції, що увійшли до кодексів Грегоріана, Гермогеніана і Феодосія, зберегли силу до Юстиніана, доповнені пізнішими новелами і видозмінені згідно з потребами часу.
Необхідність у підготовці Кодексу була пов'язана з великим числом старих розпоряджень, що втратили усяку практичну ціну, але включених до старих Кодексів. Комісія, призначена в лютому 528, повинна була виробити новий Кодекс, маючи на увазі лише сучасні їй практичні потреби. Комісії було надано право не тільки робити скорочення (викреслювати введення, звернення, завершальні слова і т. д.) в конституціях, але і викидати все віджиле або відмінене пізнішими узаконеннями; виправляти текст, уточнювати його, змінювати і доповнювати, сполучати багато конституцій в одну і т. д.
Робота продовжувалася близько 14 місяців. 7 квітня 529 Кодекс був оприлюднений і з 16 квітня вступив в дію. З виданням Дигестів та Інституції виникла необхідність в переробці кодексу, яка була здійснена Феофілом, Требоніаном і трьома адвокатами вищого суду. Підсумком роботи стало видання у в 534 році нового кодексу, названого Codex repetitae praelectionis («Кодекс другого видання»).
Кодекс складається з 12 книг, книги з титулів, титули розділяються на окремі імператорські ухвали (лат. leges або constitutiones), а вони, у свою чергу, на параграфи.
Кодекс Юстиніана зберігся лише у виданнях Corpus juris civilis, тобто не в повному оригінальному вигляді. Веронський палімпсест (початок VII століття), що містив у собі повний текст Кодексу, не зберігся цілком. Решту якнайдавніших рукописів Кодексу є витягами, що передають в скороченні тільки перші 9 книг Кодексу. Вони починають поповнюватись з XI століття. В кінці XII століття з'явились рукописи і останніх 3 книг. Але і після цього кодексом вважалися тільки перші 9 книг, а три останні складали особливий уривок, відомий під назвою tres libri.
Грецькі конституції, що містяться в Кодексі, які завжди випускалися західними рукописами (лат. Graeca non leguntur), були додані тільки до друкованого видання XVI століття за джерелами церковного і світського права Візантійської імперії.
Література Редагувати
- В. Смолянюк. Кодекс Юстиніана // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.338 ISBN 978-966-611-818-2.
Посилання Редагувати
- Кодекс Юстиніана [ 2 Червня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
| Ця стаття не містить посилань на джерела. (червень 2015) |
| Це незавершена стаття з права. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |