Михайло Микитович Ковенко (8 (20) листопада 1888, Білопілля, Сумський повіт, Харківська губернія, Російська імперія — не раніше 1922, невідомо) — український військовик, журналіст, дипломат. Член Центральної Ради УНР. Командир загонів Вільного Козацтва у Києві під час Січневого заколоту російських більшовиків. Редактор газети «Україна» (1919).
| Ковенко Михайло Микитович | |
|---|---|
| Народився | 8 (20) листопада 1888 Білопілля, Сумський повіт, Харківська губернія, Російська імперія |
| Помер | не раніше 1922 невідомо |
| Країна | Російська імперія Російська республіка УНР |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Alma mater | Дармштадтський технічний університет |
| Учасник | Штурм Києва |
| Партія | УСДРП |
Біографія Редагувати
Народився 8 (20) листопада 1888 року в місті Білопілля, тепер Сумська область, Україна. Його батько — Микита Спиридонович Ковенко був селянином з села Грязне Краснопільської волості Охтирського повіту Харківська губернія. Освіту отримав в Люботинському двокласному училищі (1899), технікум в Альтенбурзі (Німеччина) (1910), Королівському політехнічному інституті Дармштадт (Німеччина) (1910), інженер-механік.
З 1910 року потрапляє на військову службу до 1-го Кавказького залізничного батальйону. У 1914 році близько двох місяців працює помічником інженера з обслуговування млинів Харківського відділення торгового дому «Абрам Волкенштейн і сини». З жовтня 1915 по липень 1916 року служить завідувачем технічного бюро відділу механічних майстерень комітету Південно-Західного фронту Всеросійського Земського союзу. З 1916 року починає брати активну участь у політичному житті. Вступає до Української соціал-демократичної робітничої партії.
З липня 1917 року — член Центральної Ради УНР. Там він представляє і Всеукраїнську Раду робітничих депутатів. Наприкінці року Ковенко уже член Української партії соціалістів-самостійників. Він твердо стоїть на державницьких позиціях, усвідомлюючи водночас, що тільки народна воля може вирішити питання про майбутній державний устрій України.
З 17 вересня 1917 року директор Виборчого бюро у складі Генерального секретарства внутрішніх справ. З грудня 1917 року у зв'язку з початком виборчої кампанії був відряджений на роботу до Вільного Козацтва для його інструктажу з охорони виборів. У січні 1918 року командував загонами Вільного козацтва під час оборони Києва. У січні 1918 року Київський міських комісар від Української Центральної Ради.
16 січня 1918 року особливий комендант Києва, брав участь в придушенні заколоту на заводі Арсенал. У січні 1918 року провів арешти лівих українських есерів, які пішли на змову з більшовицьким урядом. З 9 березня 1918 року представник міністерства закордонних справ УНР при військовому аташе уряду Німеччини.
З травня 1918 року директор київського заводу «Арсенал». У 1919 році редактор газети «Україна», яка виходила в Кам'янці-Подільському. На початку цього ж року став особливим комендантом Вінниці та околиць. З 1919 року голова Верховної слідчої комісії по боротьбі з контрреволюцією.
З 1920 року — жив на еміграції в Румунії, лідер української військової еміграції, очільник громади у місті Текуч. У 1922 році брав участь в організації секції Управи Філії Українського Товариства Ліги Націй у (Румунії).
Джерела Редагувати
- Мироненко О. Ковенко Михайло Микитович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X. [ 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Осташко Т. Ковенко Михайло Микитович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 390. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8. [ 17 Серпня 2016 у Wayback Machine.]
Посилання Редагувати
- Інститут історії України НАН України [ 4 Березня 2016 у Wayback Machine.]
- Іванущенко Г. М. Українське відродження 1917—1920 рр. на Сумщині: спроба документального відтворення подій.
- Коваль Роман.
- Незборима нація [ 4 Березня 2016 у Wayback Machine.]
- Особливий комендант [ 27 Квітня 2017 у Wayback Machine.]