Ковальова Людмила Миколаївна

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Ковальова.

|портрет= |Батько= |Посада= |Діти= |Чоловік= |Мати=

Людмила Миколаївна Ковальова
Народилася	1942(1942) Кіровоград
Країна	УРСР →  Україна
Діяльність	науковиця
Alma mater	Вінницький медичний інститут ім. М. І. Пирогова
Галузь	дерматовенерологія
Заклад	Одеський медичний інститут
Посада	професор кафедри дерматології та венерології
Вчене звання	доктор наук
Науковий ступінь	професор
Науковий керівник	Тумашова Н. І.
Нагороди	Почесний громадянин Республіки Мозамбік

Людми́ла Микола́ївна Ковальо́ва (* 1942, Кіровоград) — 1991 — доктор медичних наук, професор кафедри дерматології та венерології Одеського національного медичного університету, 1997 — в складі Нью-Йоркської академії медичних наук, 2004 — Європейської академії дерматології та венерології. 1982 — почесний громадянин Республіки Мозамбік.

Життєпис

1967 року закінчила Вінницький медичний інститут ім. М. І. Пирогова.

У 1968—1970 роках навчалася в аспірантурі на кафедрі шкірних та венеричних хвороб — курувала навчання професорка Н. І. Тумашова.

1972 року в Донецьку захистила кандидатську дисертацію «Вплив аутоімунних зрушень до тромбоцитів на показники згортаючої системи крові при псоріазі, екземі, сифілісі та гонореї».

У 1972—1973 роках викладала дерматовенерологію в Кіровоградському медичному училищі та продовжувала займатися медичною практикою.

Протягом 1974—1975 років працювала в Полтавському медичному стоматологічному інституті як асистентка кафедри шкірних та венеричних хвороб.

З 1975 року й надалі працювала в Одеському національному медичному університеті — на посадах асистента, доцента.

У 1978—1982 роках завідувала кафедрою дерматології та венерології Мозамбіцького Національного медичного університету ім. Е. Мондлана, одночасно була директоркою медичної служби Народної Республіки Мозамбік.

1991 роком захищає докторську дисертацію «Соціально-епідеміологічна та соціально-психологічна характеристика, новий відбірковий тест діагностики, удосконалення лікування заразних форм сифілісу у працівників морського транспорту» в Центральному шкірновенерологічному інституті у Москві, тоді ж отримує звання професора.

У жовтні 2002 — по Г. І. Лобановському — серпні 2003 завідувала кафедрою шкірних хвороб Одеського медичного інституту.

Діяльність

Її авторству належить понад 400 наукових публікацій щодо різних питань дерматовенерології, 4 монографії, зокрема, монографія «Сифіліс» — 2003, розділи та глави у двох керуваннях «Дерматовенерологія» — 2006 та 2008.

Зареєстровано 18 авторських винаходів і патентів України.

Основним науковим напрямком є:

• вивчення діагностики, епідеміології, етіопатогенезу, вдосконалення лікування та профілактики хвороб, що передаються статевим шляхом, зокрема сифілісу,
• змішаної урогенітальної інфекції,
• різних дерматозів у Південному регіоні України.

Є засновницею кількох напрямів розвитку Одеської дерматовенерологічної наукової школи, зокрема:

• хвороб, що передаються статевим шляхом у працівників моря, атопія шкіри, протозоонози;
• нові методи діагностики в дерматовенерології — лазерна кореляційна спектроскопія, холестеричні рідкі кристали.

Як педагог підготувала 8 кандидатів наук.

Входить до складу редакційної колегії журналу «Дерматовенерологія. Косметологія. Сексопатологія».

Дані про неї внесені до видань «Видатні вчені Одеси» (2006) та «Твої імена, Одеса» (2010).

Джерела

• До ювілею Людмили Миколаївни Ковальової^{[недоступне посилання з липня 2019]}