Княжата — 1) у Великому князівстві Литовському — представники привілейованої групи васалів, яка складалася з нащадків удільних князів XIV—XVI ст. Мали різні привілеї і за часів Речі Посполитої входили до вального сейму;
2) у Росії в XV–XVII ст. нащадки удільних князів (Рюриковичів, Гедиміновичів). Найвельможніші княжата входили до складу титулованого боярства. Княжата-бояри до середини XVI ст. (до ослаблення їхнього політичного впливу та економічного становища за царя Івана IV) зберігали у своїх володіннях певну незалежність від центральної влади. На початку XVII ст. більшість княжат у правовому та економічному становищі були зрівняні зі служилими людьми.
Джерела ред.
- Гончаренко В. Д. Княжата [ 15 Квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
Посилання ред.
- Княжата [ 18 Листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Княжата [ 15 Вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 659. — 1000 екз.