Кнут Йонсон (*Knut Jonsson, д/н — 1347) — голова ріксрота (Державної ради), ріксдротс (сенешаль королівства) Швеції у 1311—1314 та 1322—1333 роках.
| Кнут Йонсон | |
|---|---|
| Народився | невідомо Аспенас |
| Помер | 1347 |
| Країна | Швеція |
| Національність | швед |
| Титул | ріксдротс |
| Термін | 1322—1333 роки |
| Попередник | Матс Кеттільмундсон |
| Наступник | Грегерс Магнусон |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Aspenäsättend |
| Батько | Йохан Філіпсон |
| Мати | Ingeborg Svantepolksdotter of Vibyd |
| У шлюбі з | Катарина Бенгсдоттір |
| Діти | 4 сина та 2 доньки |
| | |
Життєпис Редагувати
Походив зі знатного шведського роду. Син Йохана (Йона) Філіпсона. Про дату і місце народження Кнута Йонсона нічого невідомо, вперше згадується у 1292 році. Став лицарем десь після 1298 року. У 1305 році став членом державної ради.
У 1310 році призначено королем Біргером I лангманом (головним суддею) Естергеталанда. У 1311 році стає дротсом при королі. У 1314 році вимушений був передати цю посаду Йохан Брункову. Протягом 1315—1316 років знову був головним суддею Естергеталанду.
1317 року підтримав повстання Матса Кеттільмундсона проти короля Біргера I. У 1319 році підтримав Магнуса Еріксона як претендента на шведський трон. Того ж року був серед укладачів та підписантів Великої хартії Швецією, якою було обмежену королівську владу. Водночас оженився на представниці роду Бьєльбо (родичів королівської династії Фолькунгів).
У 1322 році стає вдруге ріксдротсом і фактичним правителем королівства Швеції при номінальній регентші Інгборзі Норвезької. Він взаємодіяв з Ерлінгом Відкунсоном, що став ріксдротсом Норвегії. Влада Йонсона тривала до 1333 року. За час правління було залагоджено тривалий конфлікт із Новгородською республікою. 12 серпня 1323 в фортеці Шліссельбург за наказом Кнута Йонсона Матсом Кеттільмундсоном було укладено мир договір з Новгородом. Він встановив кордон між країнами від Фінської затоки по річці Сестра, на північ до озера Сайма і потім на північний захід до берега Ботнічної затоки і закріпив за Швецією західну частину Карельського перешийка.
У 1330 році призначається лангманом Естергеталандом. Помер під час своєї каденції у 1347 році. Остання згадка про Кнута Йонсона відноситься до 25 вересня 1345 року, а вже 18 березня 1347 року він вже був померлим.
Родина Редагувати
Дружина — Катарина (д/н- після 1350), донька Бенгта Магнусон, лангмана Естергеталанда у 1290—1293 роках
Діти:
- Філіп (д/н-бл. 1335), канонік Упсали
- Біргер
- Магнус (д/н-1369), лангман Естергеталанду у 1340—1364, 1366—1369 роках
- Йон (д/н-1359), лицар, окружний суддя в Естергеталанді
- Цецилія (д/н-1350), дружина Бо Нільсона, лангмана Естергеталанда у 1318 році
- Інгеборга (д/н-1345), черниця-клариска в монастирі в Стокгольмі
Джерела Редагувати
- Jerker Rosén: Den svenska historien 2. Medeltiden 1319—1520 (1966)
- Mikael Nordberg, I kung Magnus tid (In the Times of King Magnus) ISBN 91-1-952122-7