Клод-Жозе́ф Руже́ де Ліль (фр. Claude Joseph Rouget de Lisle; 10 травня 1760 — 26 червня 1836) — французький військовий інженер, поет і композитор. Найбільш відомий як творець «Марсельєзи», яка стала національним гімном Франції.
| Клод-Жозеф Руже де Ліль | |
|---|---|
| фр. Claude Joseph Rouget de Lisle | |
| Портрет Руже де Ліля | |
| Народився | 10 травня 1760 Лонс-ле-Соньє |
| Помер | 26 червня 1836 (76 років) Шуазі-ле-Руа |
| Поховання | склеп губернаторівd і Deuxième tombeau de Rouget de Lisled |
| Громадянство | Франція |
| Національність | француз |
| Місце проживання | Лон-ле-Соньє, Страсбур, Шуазі-ле-Руа |
| Діяльність | військовий інженер, драматург, поет |
| Знання мов | французька |
| Напрямок | класична музика |
| Жанр | класична музика |
| Magnum opus | Робітнича Марсельєза, Le Chant des Girondinsd, Марсельєза і La marseillaise de la Communed |
| Військове звання | офіцер |
| Конфесія | католик |
| Автограф | |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0209160 |
|
Життєпис Редагувати
Народився в Лон-ле-Соньє. Батько — Клод-Іґнас Руже, був адвокатом. Мати — Жанна-Мадлен Гальян. Місцевий варіант їх прізвища Лайл. Клод-Жозеф Руже був старшим сином у родині, де був і молодший — Клод-П'єр. Разом із братом вони навчалися в коледжі.
Клод-Жозеф Руже обрав військову кар'єру і закінчив Королівську (тобто державну) школу інженерів в містечку Мезьєр. Служив у різних військових гарнізонах, серед яких був і Мон-Дофін. Навесні 1791 року він опинився в місті Страсбур, де в масонській ложі зустрів Філіпа-Фредеріка де Дітріха. Останній буде підтримувати молодого офіцера з поетичними здібностями.
Саме на замовлення Філіпа-Фредеріка створив декілька патріотичних і військових пісень. Одна з пісень була виконана на площі Зброї в місті Страсбурі на святкуванні Дня Конституції 25 вересня 1791 року. Первісна назва нової пісні, відомої зараз як «Марсельєза» — «Військова пісня Рейнської армії».
13 червня 1792 року офіцер Клод-Жозеф Руже покинув Страсбур, аби керувати провінційною фортецею Huningen. 1795 року його відправили в армію на узбережжя під французький Брест, де він перебував під командуванням генерала Лазаря Гоша. Брав участь у військовому поході в місто Кіберон проти прихильників короля Франції, так званих шуанів. Вийшов у відставку 1796, чим значно погіршив власний матеріальний стан. Перебрався мешкати в Лон-ле-Соньє, де бідував.
Арешт Редагувати
За політичними поглядами був поміркованим республіканцем, але був звинувачений у контрреволюційній діяльності та кинутий за ґрати. Був звільнений з в'язниці після термідоріанського заколоту.
Пізні твори Редагувати
Написав ще декілька інших пісень на кшталт Марсельєзи, які опублікував у 1825 році в збірці «Chants français» (Французькі пісні), до якої також увійшли пісні ще 50-ти авторів, музику до яких написав Руже де Ліль. У його книжку «Essais en vers et en prose» (Ессе у віршах та прозі) (1797 р.) увійшли власне Марсельєза, оповідання «Adelaide et Monville» про сентиментальну дитину та декілька віршів.
Доля головного твору Редагувати
- Майбутня «Марсельєза» дістала несподівану назву через те, що її співали на вулицях Парижа вояки з міста Марсель. Хоча сама пісня не мала жодного відношення до Марселя. Вона швидко відірвалася і од автора, заживши власною долею, і відірвалася од первісної назви.
- Перше виконання пісні самим Руже де Лілєм є легендою. Саме цю історичну неточність підживлюють численні гравюри, автори яких не дбали про точність.
Пісню вперше виконав мер Страсбура Філіп-Фредерік де Дітріх у власній вітальні 26 квітня 1792 року.
- Пісня була створена в ніч з 25 на 26 квітня 1792 року після початку війни Рейнської армії французів проти завойовників з Австрії. Популярність пісні-маршу була шалена. Вже 1795 року її вперше зробили гімном. Намагання позбавити народ пам'яті про Французьку революцію 1789-1793 років відбилось як у нищенні пам'яток років революції, так і в цензурній забороні пісні у Франції.
- Цензурна заборона пісні оновлювалася кілька разів протягом ХІХ століття.
- Стара пісня була реабілітована лише 1879 року, коли вимерли покоління, що пам'ятали революційні події, а її головні діячі стали безпечними історичними персонажами для зміцнілого буржуазного уряду Франції. Мелодію почали використовувати без навантаження її революційним пафосом, що позбавило марш його первісного духу.
Галерея Редагувати
Джерела Редагувати
(фр.)
- La ville de Lons-le-Saunier a rendu de nombreux hommages à Rouget de Lisle. Le premier en 1882 en lui élevant une statue, commandée à Bartholdi (à qui l'on doit la statue de la Liberté de New York). Puis en célébrant les anniversaires de sa naissance, de son décès ou encore de la composition de La Marseillaise (en 1992). Chaque heure, le carillon du théâtre égrène les premières notes de La Marseillaise pour rappeler aux Lédoniens que son auteur est un enfant du pays. Enfin, en 1996, la ville a inauguré un musée dans son appartement natal.
- La rue Rouget-de-L'Isle dans le 1er arrondissement de Paris| arrondissement de Paris est nommée en 1879 en son souvenir.
- Éric Heidsieck, Hommage à Rouget de Lisle: paraphrase sur La Marseillaise : en vingt-trois variations « à la manière de » (la dernière pour piano à quatre mains). Lyon: Symétrie, 2002 p.
- Le train corail reliant Strasbourg à Nice était surnommé « Le Rouget de Lisle »."
- Une statue commémorative est située, en son honneur, à Choisy-le-Roi. Ce monument a été commandé par souscription nationale le 23 juillet 1882 et inauguré le 6 juillet 1902 par Justin Germain Casimir de Selves. La place le portant porte son nom. Elle est très fréquentée et est un carrefour routier important du Val de Marne. Une gare routière est située à cet endroit.
- Une plaque a été déposée sur sa maison de Choisy-le-Roi, dans laquelle il est décédé (au 6 rue Rouget-de-Lisle).
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118942956 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Посилання Редагувати
- Ст. Цвейг. Гений одной ночи. Марсельеза. 25 апреля 1792 года // Звездные часы человечества. — Текст, 2006. — ISBN 5-7516-0592-6.