Київський телецентр («Олівець») — хмарочос у Києві. Хмарочос будувався 1983—1992 роки. Висота споруди 97 метрів.
| Київський телецентр | |
|---|---|
| Київський телецентр | |
| Інформація | |
| 50°28′24″ пн. ш. 30°27′34″ сх. д. / 50.47333333336111139° пн. ш. 30.45944444447222210° сх. д.Координати: 50°28′24″ пн. ш. 30°27′34″ сх. д. / 50.47333333336111139° пн. ш. 30.45944444447222210° сх. д. | |
| Розташування | Київ, вул. Юрія Іллєнка, 42 |
| Країна | Україна |
| Статус | Збудовано |
| Початок будівництва | 1983 |
| Завершено | 30 грудня 1992 |
| Використання | телецентр Національної суспільної телерадіокомпанії України |
| Висота | |
| Дах | ~105 м |
| Технічні деталі | |
| Кількість поверхів | 24 |
| Висота типового поверху | 3,3 м |
| Інше | |
| Архітектор | Олександр Комаровський Е. А. Сафронов А. П. Зібін В. Н. Гаврилин Ю. В. Мельничук |
| Інженер-будівельник | М.Н. Паніч М.О. Марковська |
| Сторінка на SkyscraperPage | 52099 |
Київський телецентр у Вікісховищі |
Історія будівництва Редагувати
Спершу розміщення телецентру планувалося на Печерську, в районі кінотеатру «Зоряний». Однак коли в цьому районі почали зводити будинки, телецентр перенесли на ділянку біля обласної лікарні, на місці старого єврейського кладовища. Будову почали зводити ще за СРСР, у 1983 році, хоча планували ще в 1960-ті. Періодично будівельні роботи заморожувалися з огляду на обмежене фінансування. В результаті будівництво було закінчено вже за незалежної України — 30 грудня 1992 року.
Від початку 1990-х років в будинку діє телецентр Національної телекомпанії України.
Перший директор Київського радіотелевізійного передавального центру (1972—2004) — Валеріан Олександрович Сидоренко (1932—2012).
Технологічний комплекс телецентру охоплює чотири телеканали: «Перший», «Суспільне Культура», «Суспільне Київ» та «Суспільне Крим».
Цікаві факти Редагувати
- Під будівлею збудоване підземне сховище для роботи у «важкий період», потреба в якому була зумовлена холодною війною.
- Київський телецентр проектувався як резервний в СРСР на випадок виходу з ладу Московського телецентру внаслідок війни або надзвичайних подій. Крім мовлення на Радянський Союз, передбачалася можливість висилання телепрограм із Києва на країни «соцтабору». Цим пояснюється масштабність проекту, надмірна щодо потреб республіканського телебачення УРСР кінця 1980-х років.
- У кінці 1990-х телецентр був оснащений сучасною електронною технікою вартістю в $13 500 000.
- Тут міститься апаратно-студійний комплекс телебачення з багатосвітловим вестибюлем, кіноконцертний зал на 450 посадочних місць, 8 телевізійних студій, 14 залів для репетицій, 17 відео-аппаратних комплексів, 4 зали для кіноперегляду. В хмарочосі можуть одночасно працювати 2500 людей.
- Площа забудови становить 87 500 м².
- Це єдина в Києві будівля, що має свою власну пожежну частину, збудували її через високу легкозаймистість споруди і велику кількість пожеж.
- Деякі частини споруди й досі лишились недобудованими, як-от приміщення концертної студії.
- Будівля постраждала внаслідок російських ракетних ударів по Київській телевежі 1 березня 2022 р.
Консервація приміщення під час воєнного стану Редагувати
8 листопада 2022 року прийнято рішення про консервацію основної споруди Суспільного мовлення з метою економії енергетичних ресурсів та забезпечення заходів безпеки персоналу.
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 26 Квітня 2010. Процитовано 9 Лютого 2010.
- . Архів оригіналу за 10 Грудня 2010. Процитовано 9 Лютого 2010.
- Дмитрий, Бунецкий (1 липня 2008). Телецентр-"карандаш" может сгореть. «Сьогодні». Процитовано 3 червня 2021. (рос.)
- Приміщення київського телецентру «Олівець» на період воєнних дій вирішили законсервувати. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 8 листопада 2022.
- Суспільне консервує телецентр «Олівець», Укрінформ, 08.11.2022
Джерела Редагувати
- Лев Шевченко. Монстри модернізму: київський телецентр [ 18 Жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Хмарочос. — 3.12.2015
- ТОП-6 найвищих будинків Києва [ 10 Грудня 2010 у Wayback Machine.]