Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ки́ївська Митропо́лія (988—1240 рр.) вона ж Митрополія (Старого) Києва і всієї Старої, Святої Русі (з землями Сучасної України у її складі) — період існування Митрополії Старого Києва і Старої, Святої Русі Єдиної і Неподільної, Старої, Святої, Кафоличної і Православної Церкви Забутого Царства Царів Християнських, вона ж Церква Східна, Українська, Грецька і Руська під опікою Патріархів Сходу і (Далекого) Заходу Старого Материка, зокрема Патріархів Константинтинополя (Царгороду) і всієї Ойкумени (Всесвіту) з осередком у Києві, що розпочався в 988 році, після прийняття християнства візантійського обряду, як державної релігії, та до розпаду і занепаду земель Старої, Святої Русі в татарську епоху. За іншою версією Митрополія (Патріархія) Старого Києва і Старої, Святої Русі була задумана ще при Князю Олегу, що сказав «се буде Мати Городів Руських (тобто грецькою — Митрополія Руська)».
| Київська митрополія | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Собор Святої Софії — кафедра митрополитів київських (реконструкція первісного вигляду). | ||||
| Засновники | Андрій Первозваний, св. Володимир Великий | |||
| Дата заснування | 988 | |||
| У складі | Вселенського патріархату Константинополя | |||
| Дата ліквідації | 1458 | |||
| Чинний предстоятель | Митрополит Київський та всієї Руси | |||
| Центр | Київ, Київське князівство | |||
| Основна юрисдикція | Київська Русь, Королівство Русь, Велике Князівство Литовське, Королівство Польське | |||
| Юрисдикція для діаспори | Владимиро-Суздальське князівство | |||
| Літургічна мова | церковнослов'янська, давньоруська | |||
| Музична традиція | український наспів | |||
| Церковний календар | юліанський | |||
Християнізація Русі
Християнство на території України прийшло ще за апостольських часів. Перекази твердять, що апостол Андрій Первозванний був на Київських пагорбах та проголосив своїм учням «Чи бачите ви гори он ті — На горах цих засяє ласка Божа — тут постане місто велике і Бог побудує багато церков». Таким чином, прихильники цієї версії вважають Українську Церкву — апостольською й ставлять її в один ряд з іншими великими церквами. Також багато джерел свідчать про те, що апостол Андрій проповідував на північному узбережжі Чорного моря для народів Скіфії, а значить цілком можливо і на Подніпров’ї, де нібито існувало грецьке і римське місто-колонія , попередник Старого Києва на Святих Горах. Крім того, апостол Павло проповідував на землях Македонії, Греції, Болгарського царства, а звідти християнство поширювалось і на сучасні українські землі.
У II столітті римляни зіслали до Криму Папу Римського Климента, і він знайшов у Херсонесі численну християнську громаду. Християнство розвивалось й в Боспорській державі. 325 року на Нікейському соборі був присутній єпископ Теофіл з Боспору. 360 року у Константинопольському соборі брав участь готський єпископ УльфілА, який переклав Святе Письмо готською мовою. У той час займала терени Північного Причорномор'я.
Широко розповсюджувалось християнство й в східній провінції Римської імперії — Скіфії. Відомі т.з. Скіфські ченці, а також виходець зі Скіфії (Нижнього Дунаю) Іван Касіян.
В IV–VII століттях християнство починає активно ширитись на давньоруській (сучасній українській) території. Гуни, які були в союзі з антами, мали таких християнських князів, як Донат, Грод, Мугел. З історичних джерел відомо про охрещення Київського князя Бравлина. Коли в 860-х роках проповідники Кирило і Мефодій прийшли до Корсуня (Херсонесу) там вони знайшли Євангеліє і Псалтир, написані «руськими буквами», і християн, що розмовляли «по-руськи» (тобто давньоукраїнською мовою).
На початку IX ст. Константинопольські патріархи Ігнатій та Фотій висилали єпископів до Києва та місіонерів на Русь. За часів князів Аскольда та Діра християнство в Києві було досить поширене. Багато істориків стверджує й що самі Аскольд та Дір також були християнами. Літописи кажуть в той час існувала «соборна» церква Св. Іллі та інші. У ІХ столітті вже існувала церква св. Миколая на Аскольдовій могилі. А в договорі князя Ігоря з Константинополем, руські дружинники приносять клятву: християни — Богові Вседержителю, а нехрещені — Перунові. Княгиня Ольга також була християнкою, а її онук — Володимир Великий зробив християнство державною релігією.
Східний літописець Ібн-Хордадбег у другій половині IX століття оповідає про руських купців, що були християнами. Патріарх Фотій вислав на Русь єпископів. Єпископська кафедра, підпорядкована напряму Константинополю, існувала у Тмуторокані з VIII століття.
Деякі історики стверджують, християнство прийшло до нас не з Візантії, а з Охриди (Охридська православна церква), тому перші єпископи та митрополити були болгарами та проповідували слов'янською мовою. Саме тому до 1037 немає в Константинопольських джерелах відомостей про Київських митрополитів.
Створення митрополії
Перші християни в районі Києва і на теренах Київської області, історичного Полянського, Київського князівства проживали з незапам‘ятних часів. В процесі захоплення Київського князівства воєвода варягів-русів князь Олег нібито сказав: «се буде мати міст (митрополія) руських», передбачивши таким чином появу Київської митрополії при князях Руських і Київських.
988 року - після прийняття християнства, як державної релігії у Руському і Київському князівстві, була утворена Київська митрополія, вона ж Руська, яка була у підпорядкуванні патріарха Костянтинополя сиріч Царгороду, столиці тогочасного Християнського сиріч Грецького або Ромейського царства:
 | Коли історичні дані, вийшовши з туману неясности, стають точними, то вони говорять нам про залежність нашої Церкви в ієрархічному управлінні від Царгородського патріярха. З огляду на те, що такі дані відносяться вже до часів князя Ярослава, сина і наступника на княжому престолі Володимирового, то цілком правильним, при відсутності інших відомостей, треба вважати, що ця залежність нашої Церкви від Царгороду була й при князі Володимирі, тобто від приняття ним і нашими прадідами Христової віри з Візантії Іван Власовський, церковний історик |  |
Першим митрополитом Київським та всієї Руси вважається Святитель Михаїл. За князя Володимира, окрім Київської та Тмутороканської, існували Переяславська, Новгородська, Чернігівська єпархії. Згодом постали Ростовська, Володимирська, Білгородська, Полоцька, Турівська, Юріївська (на річці Рось), та інші.
Хроніки свідчать, що на початку XI століття у Києві було понад 100 церков. Кафедральним собором за Володимира Великого стала церква Успіня Пресвятої Богородиці (Десятина церква), що була побудована 996 року. Настоятелем Десятинної церкви був єпископ Настас Корсунянин. Цілком можливо, що деякий час він був й керівником Київської митрополії.
1008 року митрополит Іван І поставив церков в Києві святих Петра й Павла й в Переяславі поставив кам'яну церкву Воздвиження Чесного хреста. Року 1018 він зустрічав Святополка та Болеслава при вступі до Києва і їздив до Ярослава в справі обміну полонених. На початку 1020-х років він виступив як ініціатор канонізації Бориса та Гліба, і його заходами у Вишгороді збудовано дерев'яну церкву, до якої перенесено їх домовини, і сам Іван склав службу новим святим.
Є також відомості про іншого митрополита — , можливо болгарина, з яким закінчилася доба незалежності української Церкви від Візантії. Десь у середині 1020-х років з Візантії прибув митрополит-грек Теопемпт.
Князь Ярослав Мудрий 1037 року збудував новий кафедральний собор — Святої Софії та переніс туди митрополичу кафедру. Безперечним фактом є спроба Ярослава розірвати з візантійським патріархатом. 1051 року, за сприяння Ярослава Мудрого, митрополитом Київським та всієї Руси було обрано Іларіона — першого митрополита русина. Він провів реорганізацію церковної ієрархії, унормував та вдосконалив структуру митрополії, написав багато духовних творів. Церква від самого свого початку мала Св. Письмо — найперше й найголовніше джерело церковного життя — в добре зрозумілій мові, наприклад Остромирове Євангеліє, написане в Києві 1056 р., Київське Євангеліє 1092 р. та ін.
За Ярослава можна вже сказати про організацію Церкви. Наприкінці правління Володимира було п'ять єпископій; у Києві, Чернігові, Білгороді, Володимирі та в Новгороді. За Ярослава засновано шосту — в Юр'єві, над Россю.
У Соборі у Барі (10-15.09.1089 р.), скликаному Римським папою Урбаном II з метою примирення церков брала участь делегація Київської православної митрополії, яку благословив Митрополит Київський і всієї Руси Іван III. Члени цієї місії були у м. Барі на освячені перенесеної гробниці св. Миколая Мірлікійського (свято Миколи Теплого). З того часу і почалося піднесення культу св. Миколая на Русі.
Підпорядкування Константинополю
До середини 11 ст. єпархії Київської церкви охоплювали величезну територію, але були непідпорядковані Константинополю. З 1054 року, після усунення Іларіона, й поставлення на митрополію митрополита-грека Єфрема, Київська церква остаточно перетворюється на одну з митрополій Константинопольського патріархату.
Поступово, з розширенням кордонів Київської Русі, зростала й територія Київської митрополії. У XI столітті були засновані перемишльська та галицька єпархії, 1137 року — смоленська, 1187 — рязанська, 1226 — володимирська на Клязьмі, 1235 (за князя Данила) — холмська. В середині XIII століття Київській митрополії підпорядковувалось 15 єпархій: Переяславська, Чернігівська, Володимир-Волинська, Турівська, Полоцька, Новгородська, Смоленська, Рязанська, Перемишльська, Галицька, Володимирська на Клязьмі, Ростовська, Білгородська, Юріївська, Угровська (Холмська). Деякий час до митрополії відносилися також Тмутороканська та Закарпатська єпархії, але більшість часу свого існування вони були підпорядковані напряму Константинопольському патріархату. Згодом Тмутороканське князівство занепало, а Закарпаття було зайнято Угорщиною та Волохією.
1089 року — Митрополит Іоан III дав згоду на участь київської делегації у Маларському соборі (10-15.09.1089 р.), скликаному папою Урбаном II з метою примирення церков.
Митрополити українці
Попри те, що у підпорядкуванні Руської митрополії було набагато більше приходів чим під опікою інших митрополій чи безпосередньо Константинопольської патріархії ієрархічне становище її було не високе. Митрополитів київських, за декількома виключеннями, призначали патріархи, а не обирав собор єпископів. Відразу після заснування Київська митрополія займала в реєстрі Константинопольських митрополій 60-те місце. У XII столітті її було перенесено на 71, потім на 72 місце.
Костянтинополь проводив політику підпорядкування та контролю над Київською митрополією, внаслідок чого до монгольсько-татарської навали 1240 року, лише чотири, з більш ніж 20 митрополитів, були місцевими.
Другим, після Іларіона, українцем на митрополичій кафедрі був Єфрем Переяславський, третім — Климент Смолятич. Всіх їх було поставлено висвячено на митрополитів Собором єпископів під час загострення відносин між Київськими князями та Константинополем. Так, Климента підтримував Великий князь Київський Ізяслав Мстиславич. Коли Київ захопив суздальський князь Юрій Долгорукий, він не признав Смолятича, а на митрополичу кафедру 1156 року Константинополь прислав Костянтина. Проте, коли 1158 року, Ізяслав знову здобув Київ, то усунув Костянтина і він жив у Чернігові. Наступні київські князі — Мстислав II Ізяславич та Ростислав Мстиславич, коли ставали Київськими князями, хотіли поновити Климента на митрополичій кафедрі, але цьому противився патріарх та поставив митрополитами греків. Спочатку — Теодора, а потім Івана IV.
Четвертим (і останнім) митрополитом-українцем у домонгольський період став Кирило II. Він, як і його попередники, був обраний собором єпископів Київської митрополії, та посвячений у Соборі св. Софії Премудрості Божої. Затвердження Константинопольського патріарха він, скоріш за все, теж не отримав.
Руйнування Києва
1237 року митрополитом Київським та всієї Руси було призначено Йосифа з Нікеї, яка в той період, а саме після 1204 року була столицею так званого «Нікейського» царства сиріч тої частини Східного, Християнського, Грецького (і Руського) царства, що відмовлялась визнавати над собою опіку хрестоносців-латинян, незважаючи на захоплення ними Костянтинополя і яка втратила свій столичний статус щойно східні християни під началом царя Михаїла з роду Палеологів у 1261 році повернули собі Костянтинополь.
Митрополит Йосип став останнім Київським митрополитом домонгольської доби, та останнім серед митрополитів, які протягом 300 років (від хрещення Руси) мали своєю столицею Київ. Саме в час його правління починається монголо-татарська навала на землі Старої, Святої, Київської Русі.
У 1240 року татарський цар Батий руйнує Київ, після чого він втрачає значення князівської і митрополичої столиці Руського (і Київського) великого князівства, по суті перетворюючись на містечко для паломників з ремісничим Подолом і закритим некрополем князів Руських і Київських на Святих Горах Києва. Під час цих подій митрополит Йосиф зникає безвісти (скоріше за все гине). Як пише тогочасний мандрівник та латинський місіонер Плано де Карпіні, що через декілька років після погрому у Києві було знищено близько 600 церков, понад 20 монастирів і залишилось лише близько 200 уцілілих домів.
Перехід митрополитів на північ
У 1240—1245 роках йшла боротьба за стольний град між князями Данилом Галицьким та Михайлом Чернігівським. Після повернення до Києва князя Михаїла, з його санкції київським митрополитом замість Йосифа, був обраний колишній київський ігумен монастиря св. Спаса на Берестовім, єпископ Петро Акерович. За тих тяжких умов він не отримав затвердження у патріарха.
Водночас Данило Галицький висунув свого кандидата на митрополита Київського — Холмського єпископа Кирила. 1242 року він вже згадується у Волинському літописі як митрополит київський. Згодом князя Михайла вбили за наказом хана Батия, а митрополита Петра було вигнано з Києва.
Уже наступний митрополит Максим у 1299 році переніс митрополичу столицю до Владимира-на-Клязьмі. З того часу, й до 1461 року митрополити, що жили у Володимирі, носили титул «Київські та всієї Русі». З 1325 року кафедра митрополита переводиться в Москву, а з 1461 року титул змінюється на «Московський та всієї Русі».
Примітки
- Власовський, Іван. Нарис історії Української Православної Церкви. Том 1. - С. 35-37. - http://www.hram.kiev.ua/index.php?mode=books&cat=6&parent=640&id=36[недоступне посилання]
Джерела
- Історія Церкви в Україні о. Юрій Федорів. Рік видання: 2007. Видавництво: Свічадо
- Іван Огієнко. Українська Церква [ 16 Квітня 2009 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Kiyivska mitropoliya znachennya Ki yivska Mitropo liya 988 1240 rr vona zh Mitropoliya Starogo Kiyeva i vsiyeyi Staroyi Svyatoyi Rusi z zemlyami Suchasnoyi Ukrayini u yiyi skladi period isnuvannya Mitropoliyi Starogo Kiyeva i Staroyi Svyatoyi Rusi Yedinoyi i Nepodilnoyi Staroyi Svyatoyi Kafolichnoyi i Pravoslavnoyi Cerkvi Zabutogo Carstva Cariv Hristiyanskih vona zh Cerkva Shidna Ukrayinska Grecka i Ruska pid opikoyu Patriarhiv Shodu i Dalekogo Zahodu Starogo Materika zokrema Patriarhiv Konstantintinopolya Cargorodu i vsiyeyi Ojkumeni Vsesvitu z oseredkom u Kiyevi sho rozpochavsya v 988 roci pislya prijnyattya hristiyanstva vizantijskogo obryadu yak derzhavnoyi religiyi ta do rozpadu i zanepadu zemel Staroyi Svyatoyi Rusi v tatarsku epohu Za inshoyu versiyeyu Mitropoliya Patriarhiya Starogo Kiyeva i Staroyi Svyatoyi Rusi bula zadumana she pri Knyazyu Olegu sho skazav se bude Mati Gorodiv Ruskih tobto greckoyu Mitropoliya Ruska Kiyivska mitropoliya Sobor Svyatoyi Sofiyi kafedra mitropolitiv kiyivskih rekonstrukciya pervisnogo viglyadu Zasnovniki Andrij Pervozvanij sv Volodimir VelikijData zasnuvannya 988U skladi Vselenskogo patriarhatu KonstantinopolyaData likvidaciyi 1458Chinnij predstoyatel Mitropolit Kiyivskij ta vsiyeyi RusiCentr Kiyiv Kiyivske knyazivstvoOsnovna yurisdikciya Kiyivska Rus Korolivstvo Rus Velike Knyazivstvo Litovske Korolivstvo PolskeYurisdikciya dlya diaspori Vladimiro Suzdalske knyazivstvoLiturgichna mova cerkovnoslov yanska davnoruskaMuzichna tradiciya ukrayinskij naspivCerkovnij kalendar yulianskijHristiyanizaciya RusiHristiyanstvo na teritoriyi Ukrayini prijshlo she za apostolskih chasiv Perekazi tverdyat sho apostol Andrij Pervozvannij buv na Kiyivskih pagorbah ta progolosiv svoyim uchnyam Chi bachite vi gori on ti Na gorah cih zasyaye laska Bozha tut postane misto velike i Bog pobuduye bagato cerkov Takim chinom prihilniki ciyeyi versiyi vvazhayut Ukrayinsku Cerkvu apostolskoyu j stavlyat yiyi v odin ryad z inshimi velikimi cerkvami Takozh bagato dzherel svidchat pro te sho apostol Andrij propoviduvav na pivnichnomu uzberezhzhi Chornogo morya dlya narodiv Skifiyi a znachit cilkom mozhlivo i na Podniprov yi de nibito isnuvalo grecke i rimske misto koloniya poperednik Starogo Kiyeva na Svyatih Gorah Krim togo apostol Pavlo propoviduvav na zemlyah Makedoniyi Greciyi Bolgarskogo carstva a zvidti hristiyanstvo poshiryuvalos i na suchasni ukrayinski zemli U II stolitti rimlyani zislali do Krimu Papu Rimskogo Klimenta i vin znajshov u Hersonesi chislennu hristiyansku gromadu Hristiyanstvo rozvivalos j v Bosporskij derzhavi 325 roku na Nikejskomu sobori buv prisutnij yepiskop Teofil z Bosporu 360 roku u Konstantinopolskomu sobori brav uchast gotskij yepiskop UlfilA yakij pereklav Svyate Pismo gotskoyu movoyu U toj chas zajmala tereni Pivnichnogo Prichornomor ya Shiroko rozpovsyudzhuvalos hristiyanstvo j v shidnij provinciyi Rimskoyi imperiyi Skifiyi Vidomi t z Skifski chenci a takozh vihodec zi Skifiyi Nizhnogo Dunayu Ivan Kasiyan V IV VII stolittyah hristiyanstvo pochinaye aktivno shiritis na davnoruskij suchasnij ukrayinskij teritoriyi Guni yaki buli v soyuzi z antami mali takih hristiyanskih knyaziv yak Donat Grod Mugel Z istorichnih dzherel vidomo pro ohreshennya Kiyivskogo knyazya Bravlina Koli v 860 h rokah propovidniki Kirilo i Mefodij prijshli do Korsunya Hersonesu tam voni znajshli Yevangeliye i Psaltir napisani ruskimi bukvami i hristiyan sho rozmovlyali po ruski tobto davnoukrayinskoyu movoyu Na pochatku IX st Konstantinopolski patriarhi Ignatij ta Fotij visilali yepiskopiv do Kiyeva ta misioneriv na Rus Za chasiv knyaziv Askolda ta Dira hristiyanstvo v Kiyevi bulo dosit poshirene Bagato istorikiv stverdzhuye j sho sami Askold ta Dir takozh buli hristiyanami Litopisi kazhut v toj chas isnuvala soborna cerkva Sv Illi ta inshi U IH stolitti vzhe isnuvala cerkva sv Mikolaya na Askoldovij mogili A v dogovori knyazya Igorya z Konstantinopolem ruski druzhinniki prinosyat klyatvu hristiyani Bogovi Vsederzhitelyu a nehresheni Perunovi Knyaginya Olga takozh bula hristiyankoyu a yiyi onuk Volodimir Velikij zrobiv hristiyanstvo derzhavnoyu religiyeyu Shidnij litopisec Ibn Hordadbeg u drugij polovini IX stolittya opovidaye pro ruskih kupciv sho buli hristiyanami Patriarh Fotij vislav na Rus yepiskopiv Yepiskopska kafedra pidporyadkovana napryamu Konstantinopolyu isnuvala u Tmutorokani z VIII stolittya Deyaki istoriki stverdzhuyut hristiyanstvo prijshlo do nas ne z Vizantiyi a z Ohridi Ohridska pravoslavna cerkva tomu pershi yepiskopi ta mitropoliti buli bolgarami ta propoviduvali slov yanskoyu movoyu Same tomu do 1037 nemaye v Konstantinopolskih dzherelah vidomostej pro Kiyivskih mitropolitiv Stvorennya mitropoliyiPershi hristiyani v rajoni Kiyeva i na terenah Kiyivskoyi oblasti istorichnogo Polyanskogo Kiyivskogo knyazivstva prozhivali z nezapam yatnih chasiv V procesi zahoplennya Kiyivskogo knyazivstva voyevoda varyagiv rusiv knyaz Oleg nibito skazav se bude mati mist mitropoliya ruskih peredbachivshi takim chinom poyavu Kiyivskoyi mitropoliyi pri knyazyah Ruskih i Kiyivskih 988 roku pislya prijnyattya hristiyanstva yak derzhavnoyi religiyi u Ruskomu i Kiyivskomu knyazivstvi bula utvorena Kiyivska mitropoliya vona zh Ruska yaka bula u pidporyadkuvanni patriarha Kostyantinopolya sirich Cargorodu stolici togochasnogo Hristiyanskogo sirich Greckogo abo Romejskogo carstva Koli istorichni dani vijshovshi z tumanu neyasnosti stayut tochnimi to voni govoryat nam pro zalezhnist nashoyi Cerkvi v iyerarhichnomu upravlinni vid Cargorodskogo patriyarha Z oglyadu na te sho taki dani vidnosyatsya vzhe do chasiv knyazya Yaroslava sina i nastupnika na knyazhomu prestoli Volodimirovogo to cilkom pravilnim pri vidsutnosti inshih vidomostej treba vvazhati sho cya zalezhnist nashoyi Cerkvi vid Cargorodu bula j pri knyazi Volodimiri tobto vid prinyattya nim i nashimi pradidami Hristovoyi viri z Vizantiyi Ivan Vlasovskij cerkovnij istorik Pershim mitropolitom Kiyivskim ta vsiyeyi Rusi vvazhayetsya Svyatitel Mihayil Za knyazya Volodimira okrim Kiyivskoyi ta Tmutorokanskoyi isnuvali Pereyaslavska Novgorodska Chernigivska yeparhiyi Zgodom postali Rostovska Volodimirska Bilgorodska Polocka Turivska Yuriyivska na richci Ros ta inshi Hroniki svidchat sho na pochatku XI stolittya u Kiyevi bulo ponad 100 cerkov Kafedralnim soborom za Volodimira Velikogo stala cerkva Uspinya Presvyatoyi Bogorodici Desyatina cerkva sho bula pobudovana 996 roku Nastoyatelem Desyatinnoyi cerkvi buv yepiskop Nastas Korsunyanin Cilkom mozhlivo sho deyakij chas vin buv j kerivnikom Kiyivskoyi mitropoliyi 1008 roku mitropolit Ivan I postaviv cerkov v Kiyevi svyatih Petra j Pavla j v Pereyaslavi postaviv kam yanu cerkvu Vozdvizhennya Chesnogo hresta Roku 1018 vin zustrichav Svyatopolka ta Boleslava pri vstupi do Kiyeva i yizdiv do Yaroslava v spravi obminu polonenih Na pochatku 1020 h rokiv vin vistupiv yak iniciator kanonizaciyi Borisa ta Gliba i jogo zahodami u Vishgorodi zbudovano derev yanu cerkvu do yakoyi pereneseno yih domovini i sam Ivan sklav sluzhbu novim svyatim Ye takozh vidomosti pro inshogo mitropolita mozhlivo bolgarina z yakim zakinchilasya doba nezalezhnosti ukrayinskoyi Cerkvi vid Vizantiyi Des u seredini 1020 h rokiv z Vizantiyi pribuv mitropolit grek Teopempt Knyaz Yaroslav Mudrij 1037 roku zbuduvav novij kafedralnij sobor Svyatoyi Sofiyi ta perenis tudi mitropolichu kafedru Bezperechnim faktom ye sproba Yaroslava rozirvati z vizantijskim patriarhatom 1051 roku za spriyannya Yaroslava Mudrogo mitropolitom Kiyivskim ta vsiyeyi Rusi bulo obrano Ilariona pershogo mitropolita rusina Vin proviv reorganizaciyu cerkovnoyi iyerarhiyi unormuvav ta vdoskonaliv strukturu mitropoliyi napisav bagato duhovnih tvoriv Cerkva vid samogo svogo pochatku mala Sv Pismo najpershe j najgolovnishe dzherelo cerkovnogo zhittya v dobre zrozumilij movi napriklad Ostromirove Yevangeliye napisane v Kiyevi 1056 r Kiyivske Yevangeliye 1092 r ta in Za Yaroslava mozhna vzhe skazati pro organizaciyu Cerkvi Naprikinci pravlinnya Volodimira bulo p yat yepiskopij u Kiyevi Chernigovi Bilgorodi Volodimiri ta v Novgorodi Za Yaroslava zasnovano shostu v Yur yevi nad Rossyu U Sobori u Bari 10 15 09 1089 r sklikanomu Rimskim papoyu Urbanom II z metoyu primirennya cerkov brala uchast delegaciya Kiyivskoyi pravoslavnoyi mitropoliyi yaku blagosloviv Mitropolit Kiyivskij i vsiyeyi Rusi Ivan III Chleni ciyeyi misiyi buli u m Bari na osvyacheni perenesenoyi grobnici sv Mikolaya Mirlikijskogo svyato Mikoli Teplogo Z togo chasu i pochalosya pidnesennya kultu sv Mikolaya na Rusi Pidporyadkuvannya KonstantinopolyuDo seredini 11 st yeparhiyi Kiyivskoyi cerkvi ohoplyuvali velicheznu teritoriyu ale buli nepidporyadkovani Konstantinopolyu Z 1054 roku pislya usunennya Ilariona j postavlennya na mitropoliyu mitropolita greka Yefrema Kiyivska cerkva ostatochno peretvoryuyetsya na odnu z mitropolij Konstantinopolskogo patriarhatu Postupovo z rozshirennyam kordoniv Kiyivskoyi Rusi zrostala j teritoriya Kiyivskoyi mitropoliyi U XI stolitti buli zasnovani peremishlska ta galicka yeparhiyi 1137 roku smolenska 1187 ryazanska 1226 volodimirska na Klyazmi 1235 za knyazya Danila holmska V seredini XIII stolittya Kiyivskij mitropoliyi pidporyadkovuvalos 15 yeparhij Pereyaslavska Chernigivska Volodimir Volinska Turivska Polocka Novgorodska Smolenska Ryazanska Peremishlska Galicka Volodimirska na Klyazmi Rostovska Bilgorodska Yuriyivska Ugrovska Holmska Deyakij chas do mitropoliyi vidnosilisya takozh Tmutorokanska ta Zakarpatska yeparhiyi ale bilshist chasu svogo isnuvannya voni buli pidporyadkovani napryamu Konstantinopolskomu patriarhatu Zgodom Tmutorokanske knyazivstvo zanepalo a Zakarpattya bulo zajnyato Ugorshinoyu ta Volohiyeyu 1089 roku Mitropolit Ioan III dav zgodu na uchast kiyivskoyi delegaciyi u Malarskomu sobori 10 15 09 1089 r sklikanomu papoyu Urbanom II z metoyu primirennya cerkov Mitropoliti ukrayinciPopri te sho u pidporyadkuvanni Ruskoyi mitropoliyi bulo nabagato bilshe prihodiv chim pid opikoyu inshih mitropolij chi bezposeredno Konstantinopolskoyi patriarhiyi iyerarhichne stanovishe yiyi bulo ne visoke Mitropolitiv kiyivskih za dekilkoma viklyuchennyami priznachali patriarhi a ne obirav sobor yepiskopiv Vidrazu pislya zasnuvannya Kiyivska mitropoliya zajmala v reyestri Konstantinopolskih mitropolij 60 te misce U XII stolitti yiyi bulo pereneseno na 71 potim na 72 misce Kostyantinopol provodiv politiku pidporyadkuvannya ta kontrolyu nad Kiyivskoyu mitropoliyeyu vnaslidok chogo do mongolsko tatarskoyi navali 1240 roku lishe chotiri z bilsh nizh 20 mitropolitiv buli miscevimi Drugim pislya Ilariona ukrayincem na mitropolichij kafedri buv Yefrem Pereyaslavskij tretim Kliment Smolyatich Vsih yih bulo postavleno visvyacheno na mitropolitiv Soborom yepiskopiv pid chas zagostrennya vidnosin mizh Kiyivskimi knyazyami ta Konstantinopolem Tak Klimenta pidtrimuvav Velikij knyaz Kiyivskij Izyaslav Mstislavich Koli Kiyiv zahopiv suzdalskij knyaz Yurij Dolgorukij vin ne priznav Smolyaticha a na mitropolichu kafedru 1156 roku Konstantinopol prislav Kostyantina Prote koli 1158 roku Izyaslav znovu zdobuv Kiyiv to usunuv Kostyantina i vin zhiv u Chernigovi Nastupni kiyivski knyazi Mstislav II Izyaslavich ta Rostislav Mstislavich koli stavali Kiyivskimi knyazyami hotili ponoviti Klimenta na mitropolichij kafedri ale comu protivivsya patriarh ta postaviv mitropolitami grekiv Spochatku Teodora a potim Ivana IV Chetvertim i ostannim mitropolitom ukrayincem u domongolskij period stav Kirilo II Vin yak i jogo poperedniki buv obranij soborom yepiskopiv Kiyivskoyi mitropoliyi ta posvyachenij u Sobori sv Sofiyi Premudrosti Bozhoyi Zatverdzhennya Konstantinopolskogo patriarha vin skorish za vse tezh ne otrimav Rujnuvannya Kiyeva1237 roku mitropolitom Kiyivskim ta vsiyeyi Rusi bulo priznacheno Josifa z Nikeyi yaka v toj period a same pislya 1204 roku bula stoliceyu tak zvanogo Nikejskogo carstva sirich toyi chastini Shidnogo Hristiyanskogo Greckogo i Ruskogo carstva sho vidmovlyalas viznavati nad soboyu opiku hrestonosciv latinyan nezvazhayuchi na zahoplennya nimi Kostyantinopolya i yaka vtratila svij stolichnij status shojno shidni hristiyani pid nachalom carya Mihayila z rodu Paleologiv u 1261 roci povernuli sobi Kostyantinopol Mitropolit Josip stav ostannim Kiyivskim mitropolitom domongolskoyi dobi ta ostannim sered mitropolitiv yaki protyagom 300 rokiv vid hreshennya Rusi mali svoyeyu stoliceyu Kiyiv Same v chas jogo pravlinnya pochinayetsya mongolo tatarska navala na zemli Staroyi Svyatoyi Kiyivskoyi Rusi U 1240 roku tatarskij car Batij rujnuye Kiyiv pislya chogo vin vtrachaye znachennya knyazivskoyi i mitropolichoyi stolici Ruskogo i Kiyivskogo velikogo knyazivstva po suti peretvoryuyuchis na mistechko dlya palomnikiv z remisnichim Podolom i zakritim nekropolem knyaziv Ruskih i Kiyivskih na Svyatih Gorah Kiyeva Pid chas cih podij mitropolit Josif znikaye bezvisti skorishe za vse gine Yak pishe togochasnij mandrivnik ta latinskij misioner Plano de Karpini sho cherez dekilka rokiv pislya pogromu u Kiyevi bulo znisheno blizko 600 cerkov ponad 20 monastiriv i zalishilos lishe blizko 200 ucililih domiv Perehid mitropolitiv na pivnichU 1240 1245 rokah jshla borotba za stolnij grad mizh knyazyami Danilom Galickim ta Mihajlom Chernigivskim Pislya povernennya do Kiyeva knyazya Mihayila z jogo sankciyi kiyivskim mitropolitom zamist Josifa buv obranij kolishnij kiyivskij igumen monastirya sv Spasa na Berestovim yepiskop Petro Akerovich Za tih tyazhkih umov vin ne otrimav zatverdzhennya u patriarha Vodnochas Danilo Galickij visunuv svogo kandidata na mitropolita Kiyivskogo Holmskogo yepiskopa Kirila 1242 roku vin vzhe zgaduyetsya u Volinskomu litopisi yak mitropolit kiyivskij Zgodom knyazya Mihajla vbili za nakazom hana Batiya a mitropolita Petra bulo vignano z Kiyeva Uzhe nastupnij mitropolit Maksim u 1299 roci perenis mitropolichu stolicyu do Vladimira na Klyazmi Z togo chasu j do 1461 roku mitropoliti sho zhili u Volodimiri nosili titul Kiyivski ta vsiyeyi Rusi Z 1325 roku kafedra mitropolita perevoditsya v Moskvu a z 1461 roku titul zminyuyetsya na Moskovskij ta vsiyeyi Rusi PrimitkiVlasovskij Ivan Naris istoriyi Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Tom 1 S 35 37 http www hram kiev ua index php mode books amp cat 6 amp parent 640 amp id 36 nedostupne posilannya DzherelaIstoriya Cerkvi v Ukrayini o Yurij Fedoriv Rik vidannya 2007 Vidavnictvo Svichado Ivan Ogiyenko Ukrayinska Cerkva 16 Kvitnya 2009 u Wayback Machine