Кита́їв — місцевість на південній околиці Києва (Голосіївський район), у східній частині Голосіївського лісу, оголошена археологічним заповідником. Розташований між Багриновою горою, Корчуватим і Мишоловкою. Головні вулиці — проспект Науки (кінцева частина) і вулиця Китаївська.
| Китаїв Київ | |
| Біля Китаївської пустині | |
| Загальна інформація | |
|---|---|
| 50°22′12″ пн. ш. 30°32′34″ сх. д. / 50.37000° пн. ш. 30.54278° сх. д.Координати: 50°22′12″ пн. ш. 30°32′34″ сх. д. / 50.37000° пн. ш. 30.54278° сх. д. | |
| Країна | Україна |
| Район | Голосіївський |
| Адмінодиниця | Київ |
| Карта | |
Китаїв Китаїв (Київ) | |
| Китаїв у Вікісховищі |
Історія Редагувати
На території розташовується Китаївський археологічний комплекс який ототожнюється з літописним містом Пересічень. З 2001 вважається пам'яткою історії під назвою: «Китаївське городище і курганний могильник».
Найдавніші археологічні знахідки на майданчику дитинця та основної частини городища включали фрагменти кераміки ранньозалізного віку та зарубинецької культури. Наступні знахідки належать до поселення VIII ст. Волинцівської культури. Далі у Х ст. на місці покинутого волинцівського поселення виникає укріплення, пізніше ускладнене додатковим рядом укріплень.
Комплекс укріплень належить до розвинутого середньовіччя ІХ–ХІІІ ст. і відомий археологічними пам'ятками — городищем (залишками давньоруської фортеці), курганним могильником, печерами і поселенням.
З XIV століття у Китаєві фігурує печерний монастир, заснований ченцями-пустельниками, а в XVII столітті підпорядкований Києво-Печерській лаврі й з того часу монастир відомий як Китаївська пустинь, відома перебуванням тут у 1776 знаменитого православного святого Серафима Саровського. Біля неї влаштовано низку ставків, названих Китаївськими.
У 1853 Китаївська пустинь перейменована на Троїцьку. Крім того, у XIX — на початку XX століття фігурує також хутір Китаїв (Китаївський), що в 1920 вилучений у Києво-Печерської лаври в державну власність і приєднаний до сільради с. Мишоловка.
Територія між Китаївською пустинню і Моторною вулицею (власне «житловий» Китаїв) почала інтенсивно заселятися на межі ХІХ—XX століть (сучасні вулиця і провулок Левітана, Китаївська вулиця, Пересіченський провулок, «нижня» частина проспекту Науки). У 1900—10-і роки існувала Дачна місцевість Китаїв, що, втім, розташовувалася біля Дніпра на території сусіднього Корчуватого (вздовж Набережно-Корчуватської вулиці).
В 1925 Китаїв фігурує як окреме село, в якому влаштовано сільгоспкооператив «Огородник», а в 1937 році — як хутір, на території якого створений будинок інвалідів. Надалі як поселення із самостійним статусом Китаїв більше не згадується.
Походження назви Редагувати
Назва місцевості походить або від тюркського слова «китай» — укріплення, фортеця (ідеться про городище), або від давнього імені Китай (може походити від давньослов'янського слова «кита» — «зв'язаний в пучок»). Легенда, відома з 2-ї половини XVIII століття, твердить, що на городищі мав свій двір Андрій Боголюбський. Легенда, очевидно, виникла завдяки підробленій у XVI столітті грамоті — єдиному документові, де вказується, що другим (нехристиянським) іменем князя було Китай.
Історичні духовні персоналії Редагувати
Китаївську пустинь у 1776 році відвідав 22-х річний юнак Прохір Мошнин з Курська. Відомий чернець-дівиця Досифей вказав юнаку на Саровську пустинь[ru], як місце постійного чернецтва. Прохір виконав настанови Досифея та увійшов у світову православну історію як святий чернець Серафим Саровський.
Християни Корчуватого трепетно зберігають пам'ять про ці важливі історичні події, оскільки знаменитий чернець, під час перебування в Китаївській пустині, проживав у вірян селища Корчувате, що межує з відомими Китаївськими печерами, де постійно перебував чернець-дівиця Досифій.
Сучасний стан Редагувати
1930 року, на базі садового господарства Києво-Печерської Лаври, засновано Український науково-дослідний інститут садівництва. Першим директором став відомий український селекціонер Володимир Симиренко.
У Китаєві розташований Інститут захисту рослин НААН України. Також по сусідству розміщується Центральний клінічний госпіталь Державної прикордонної служби України.
Галерея Редагувати
Джерела Редагувати
- Київ. Історична енциклопедія. 1917—2000 роки.
- Веб-енциклопедія Києва.
- Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання / Л. А. Пономаренко, О. О. Різник — К. : Видавництво «Павлім», 2003. — 124 с. : іл. — ISBN 966-686-050-3.
- Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43).
- Комар А.В. Киев и Правобережное Поднепровье // Древняя Русь в IX–XI вв. Археологическая панорама. М.; Вологда. 2012. С. 325.
- Мовчан, І. І., Степаненко, Л. Я. 1973. Розкопки поселення та могильника в Китаєво. В: Толочко, П. П. (ред.). Археологічні дослідження Стародавнього Києва. Київ: Наукова думка, с. 108-118.
- Мовчан, І. І. 1993. Давньокиївська околиця. Київ: Наукова думка.
- Мовчан, И. И. 1973. Отчёт о раскопках Китаевского поселения и могильника. НА ІА НАН України, ф. 64, 1973/22.
Посилання Редагувати
- Китаїв на Вікімапії [Архівовано 25 Серпня 2011 у WebCite]
- Українська сторінка в житті Серафима Саровського [ 2 Червня 2014 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Постанова Кабінету міністрів України № 1761 від 27.12.2001 р. “Про занесення пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України