Китаєзнавство китаїстика синолоґія від пізньолатинського Sina Китай комплекс наук які вивчають історію економіку політик

Китаєзнавство, китаїстика, синолоґія (від пізньолатинського Sina — Китай) — комплекс наук, які вивчають історію, економіку, політику, філософію, мову, літературу, культуру стародавнього і сучасного Китаю.

Китай у сучасних межах.

Сутність терміну Редагувати

У Китаї для науки про минуле цієї країни використовується термін 汉学 (піньінь hànxué) або国学 (піньінь guóxué, може бути витлумачено як «батьківщинознавство», «наука про рідний край»). Перший частіше використовується в дослідженнях історії та культури ханського етносу, другий — інших національностей, що живуть на території Китаю. У Японії для позначення цієї науки служить термін канґаку (汉学, дослівно «ханське вчення»). В англомовних країнах цей термін вважається застарілим, він є складовою Китайських студій (англ. Chinese Studies).

Вчених, які займаються синолоґією, називають синолоґами, китаєзнавцями або китаїстами, в XIX в. рідко — «хінезистами» (запозичення з німецької мови).

Історія розвитку Редагувати

Синологія, як окремий науковий напрямок, виникла наприкінці XVI ст. Її виникнення пов'язане з місіонерською діяльністю європейців на території Китаю, яку здійснювали на початках переважно монахи ордену єзуїтів.

Першими синологами вважають італійських єзуїтів Мікеле Руджері (проповідував у Макао і Гуандуні з 1579 до 1588) і Матео Річі (проповідував у Китаї з 1582 до 1610). Матео Річі опублікував 1615 року свої щоденники під заголовком «De Christiana expeditione apud Sinas» («Про християнські експедиції в Китай») в латинському перекладі Ніколя Триго.

У наступному столітті декілька десятків місіонерів-єзуїтів опублікували в Європі результати своїх досліджень мови, культури, історії, природи Китаю. Зокрема, єзуїт зі Львова Михайло Боїм у 1643 році вирушив як місіонер до Китаю разом з 9 молодими єзуїтами. Відомо, що на цю поїздку надихнув його місіонер — св. Франциск Ксаверій. Результатом перебування Михайла Боїма у Піднебесній стали 25 друкованих праць з ботаніки (опублікував альбом «Flora Sinensis» — «Флора Китаю»), зоології, медицини, переклади Несторіанської стели і Конфуція, а також катехизм китайською. Не кажучи вже про етнографічні замальовки тих країв, де побував Боїм.

У XVII—XVIII ст. центром синології був Париж, оскільки саме французькі монахи-єзуїти займали на цей час багато посад при китайському імператорському палаці. У 1736 році вийшла друком монографія Ж.-Б. Дюальда «Опис Китайської імперії». За його редакцією видано також багатотомну серію досліджень, проведених єзуїтами в Китаї. Зацікавлення перших дослідників були надзвичайно широкими. Вони стосувалися стародавньої історії Китаю, мови, перекладів китайських творів на латинь, музикознавства, а також прикладних аспектів (наприклад, технології виготовлення порцеляни).

До середини XIX ст. практично всі китаїсти були духовними особами. Світська синологія виникає у Франції в першій половині XIX ст. як академічна філологічна дисципліна. Новим поштовхом для її розвитку слугувало налагодження дипломатичних відносин з Китаєм після 1860 року.

У зв'язку з колоніальною експансією західних держав з середини ХІХ ст. Китай опинився в центрі геополітичних і торгово-економічних прагнень європейців. Для синологів пріоритетними стають дослідження культурно-ідеологічних традицій, зокрема літературно-поетична спадщина Китаю, де бачили «ключ» до розуміння східного імперського суспільства і загадкового східного менталітету.

У другій половині XIX ст. формуються національні синологічні школи і наукові центри (німецько-голландська, з центрами в Лейдені і Тюбінгені; французька; британська, з центром в Оксфорді і Кембриджі; північноамериканська (США), з центром у Єльському університеті; російська). Паралельно продовжувався розвиток місіонерської синології, однак її представники переважно зосереджували увагу на віровченнях і вивченні релігії та етнографії.

Сучасний стан Редагувати

У ХХ ст. відбувається розширення предмету дослідження китаїстики. Окрім традиційного вивчення давніх пам'яток, поширюються активні дослідження сучасного Китаю. Після другої світової війни починається новий етап китаєзнавства, формуються самостійні напрями досліджень: даологія, буддологія, дослідження архаїчного Китаю, дослідження зв'язків Китаю і Європи в новий час, історія китайської літературної та естетичної думки, релігієзнавство Китаю. Головні центри світової китаїстики переміщуються в США.

Китаєзнавство в Україні Редагувати

Інституції Редагувати

Представники Редагувати

Історія Редагувати

Гамянін Василь Іванович
Кіктенко Віктор Олексійович
Кошовий Сергій Анатолійович
Лещенко Леонід Овдійович (1931—2013)
Нікішенко Сергій Олександрович (1962—2003)
Седнєва Владислав Володимирович (1947—2007)

Мовознавство Редагувати

Гобова Є. В.
Демчук Т. В.
Карпенко Г. А.
Козоріз О. П.
Колодко С. А.
Коломієць Н. В.
Костанда І. О.
Малицька В. А.
Нечипоренко Б. Ю.
Остапчук А. Л.
Пойнар Л. М.
Тихонова О. Ф.
Чирко Іван Корнійович (1922—2003)
Костенко С.О. (1963—2010)
Шевченко О. М.

Літературознавство Редагувати

Акімова А. О.
Воробей О. С.
Ісаєва Н. С.
Кірносова Н. А.
Мурашевич К. Г.
Черниш Н. О.
Шекера Я. В.
Філософія
Беля В. В.
Бойченко О. І.
Бутко Ю. Л.
Кіктенко В. О.
Михайлова В. С.
Усик А. В.

Політичні науки Редагувати

Білак П. П.
Бут С. А.
Вишневська-Черкас І. Г.
Гримська М. І.
Кононенко М. Г.
Ленський П. С.
Федоренко С. М.
Шевчук О. В.

Економіка Редагувати

Алексієнко М. С.
Величко В. В.
Голод В. Ю.
Макогін З. Я.
Олійник О. М.

Видання Редагувати

«Україна — Китай» (з 1999 р.), науково-популярний журнал
«Китайська цивілізація: історія та сучасність» (2005—2010 рр.), науковий збірник
«Китаєзнавчі дослідження»[1] [ 14 Липня 2020 у Wayback Machine.]

Див. також Редагувати

Джерела Редагувати

Кіктенко В. О. Історія українського китаєзнавства (XVIII — початок XXI століття) [ 30 Червня 2020 у Wayback Machine.]

Література Редагувати

Географія у сестринських Вікіпроєктах
	Означення у Вікісловнику^?
	Цитати у Вікіцитатах^?
	Географія у Вікісховищі^?

Шевчук Л. Т. Китай: соціально-економіко-географічна характеристика / Любов Шевчук. — Львів: Світ, 1999. — 136 с.
Ісаєва Н. С. Основні мотиви романтичної поезії Т.Шевченка та її китайська специфіка в перекладах Ге Баоцюаня // Вісник Чженчжоуського університету. — 1998. — № 6 (31). — С.90-91 (кит. мовою); 娜塔利娅·伊萨耶娃谢甫琴科诗作的浪漫基调与戈宝权译本的中国风格 // 郑州大学学报 — 1998 年，第 31 卷，第 6 期，第 90-91 页。
Ісаєва Н. С. Китайська література в Україні // Дайцзун сюекан. — 1998. — № 1. — С.48-50 (кит. мовою); 娜塔利娅·伊萨耶娃中国文学在乌克兰 // 岱宗学刊 — 1998 年 — № 1- 第 48-51 页。
Ісаєва Н. С. Типологія українського і китайського романтизму: структура художнього мислення. // Сходознавство (Інститут Сходознавства ім..Кримського НАН України). — 1999. — № 7-8. — С.212-221;
Ісаєва Н. С. Спільні риси романтичного світогляду Т.Шевченка та Лі Бо // Вісн. Київ. нац. ун-ту. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. — К., 2000. — Вип. 4. — С. 34-40.
Ісаєва Н. С. Компаративістика в Китаї: Лу Сінь. // Вісник Київського університету: східні мови та літератури. — 2000. — Вип.3. — С.11-17;
Ісаєва Н. С. Спільні риси романтичного світогляду Т.Шевченка та Лі Бо. //Вісник Міжнародного інституту лінгвістики і права (Літературознавчі студії). — 2000. — Вип. 2 — С.266-273.
Ісаєва Н. С. Поезія Т.Шевченка в Китаї: специфіка художнього перекладу. // Матеріали Ш Всеукраїнської науково-практичної конференції «Україна — країни Сходу в ХХІ столітті: діалог мов, культур, цивілізацій». — К. — 2001. — С. 46-55.
Ісаєва Н. С. Українська література в Китаї: проблеми рецепції: автореферат дисертації на здобуття наук. ступ. канд. філол. наук (10.01.05 — порівняльне літературознавство) — Київ, 2002.
Ісаєва Н. С. Основні тенденції розвитку порівняльного літературознавства в Китаї. // Літературознавча компаративістика (навчальний посібник) за ред. Р.Гром‘яка — Тернопіль, 2002. — С.151-181;
Ісаєва Н. С. Основні форми рецепції української літератури в Китаї. // Українознавство, 2006, № 2, С.313-319.
Ісаєва Н. С. Поезія Тараса Шевченка періоду заслання і проблема відтворення її національної специфіки в китайських перекладах. // Українознавство, 2006,№ 3, С.263-270.
Ісаєва Н. С. Поезія Т.Шевченка останніх років життя в перекладах Ге Баоцюаня // Записки з українського мовознавства: Зб. Статей. — Одеса, 2007, № 17, С.91-100.
Ісаєва Н. С. Триптих Т.Шевченка «Доля», «Муза», «Слава» в китайських перекладах: проблема рецепції // Шевченкознавчі студії. — К., 2007 — С.213-219.
Ісаєва Н. С. Літературознавча компаративістика та перспективи дослідження українсько-китайських літературних взаємин // Китайська цивілізація: традиції та сучасність. — К., 2007- С.21-26.
Ісаєва Н. С. Концепція історії китайської літератури у працях Чжена Чженьдо // Східний світ — 2008, № 4, С.80-87.
Ісаєва Н. С. Стилістичні особливості епістолярної прози Сань Мао // Вісник Київського національного університету. Серія «Східні мови та літератури», 2010, № 16. — С. 14-16.
Ісаєва Н. С. Мовні засоби інтимізації в епістоляріях Сань Мао // Мова і культура. (Науковий журнал) — К.: Видавничий дім Дмитра Бураго. — 2009 — Вип.11. — Т.1 (113). — С.242-248.
Ісаєва Н. С. «Щоденник божевільного» Гоголя і Лу Сіня: психологічний аспект порівняння // Літературознавчі студії. — Київ: КНУ, — 2009. — вип. 25. — С. 77-85.
Ісаєва Н. С. Функціональні особливості ретроспективних відступів у повісті Хун Їн «Компроміс заради ніжності» // Сходознавство — 2010, № 45-46 — С.11-23.
Роль містичного компоненту в китайській феміністичній прозі 90-х років // Мова і культура. — 2010, Вип. 12, Том. VIII. — С.219-225.
Ісаєва Н. С. Концепція «свободи особистості» в епістолярній прозі Сань Мао. // China, Korea, Japan: Methodology and Practice of Culture Interpretation/. — Korea, — 2009. — p.180-186 (у співавторстві з В.Шаповаловою).
Ісаєва Н. С. Мотиви даоської утопії в середньовічній китайській поезії // Літературознавчі студії. — Київ: КНУ, — 2009. — вип. 24. — С.163-167.
Ісаєва Н. С. Жіночий дискурс традиційних образів української і китайської прози постмодерного періоду // Літературознавчі студії. — Київ: КНУ, — 2010. — вип. 29. — С.166-173.
Ісаєва Н. С. Функціональні та поетологічні особливості пейзажу в сучасній китайській жіночій прозі (на прикладі оповідання Чи Цзицзянь «Легкий вітерець в гаю») // Східний світ — 2010, № 3 — С.179-185.
Ісаєва Н. С. Українсько-китайські літературні зв'язки // Мовні та літературні зв'язки України з країнами Сходу (Колективна монографія) / За ре. Бондаренка І. П. — Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010. — С.255-277.
Ісаєва Н. С. Символічні іпостасі жінки в романі Сюй Сяобінь «Пірната змія» // Міжнародна наукова конференція «Мова і культура», Київ, 21-25 червня, 2010 року // Мова і культура. — К.: Видавничий дім Дмитра Бураго.– 2010. — Вип. 13. — Том. VIII (144). — С.363-371.
Ісаєва Н. С. Концептуалізація страху в малій прозі Цань Сюе // Літературознавчі студії. — Київ: КНУ, — 2011. — вип. 33. — С.180-185.
Ісаєва Н. С. Особливості архітектоніки китайської жіночої неореалістичної прози (на матеріалі повісті Фан Фан «Краєвид») // Вісник Львівського університету. Серія філологічна — Львів: Вид-во Львівського національного університету, 2011. — Вип. 54. − С. 168—176 (0,5 д.а.)
Ісаєва Н. С. Авангардна природа символів у прозі Цань Сюе: образи комах // Мова і культура. — К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011. − Вип. 14. − С.328-335 (0,5 д.а.).
Ісаєва Н. С. Оповідання Тє Нін «Ей, Сянсюе!»: авторські прийоми реалістичного зображення дійсності (у співавторстві з Смірновою Б.) //Теоретична і дидактична філологія: Збірник наукових праць. — Переяслав-Хмельницький: ПП «СКД», 2012. − Вип. 11. — С.217-230 (0,5 д.а.).
Ісаєва Н. С. Образ митця у смисловому просторі української та китайської постмодерної прози // Літературознавчі студії. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2012 — Випуск 35. − С. 259—267 (0,7 д.а.).
Ісаєва Н. С. Поетика парадокса в п'єсі С.Стратієва «Автобус» та Ґао Сінцзяня «Автобусна зупинка» // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур (пам'яті академіка Леоніда Булаховського): Збірник наукових праць. − К.: «Освіта України», 2012. — Вип. 18. — С. 237—244 (0,6 д.а.).
Ісаєва Н. С. Класичні теорії драми в Китаї та Європі: компаративний аспект (у співавторстві з Акімовою А. О.) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури. — К., 2012. — Вип. 18. — С.59-62 (0,5 д.а.).
Ісаєва Н. С. Актуалізація традиційної та контекстуальної символіки колоративів у повісті Сюй Сяобінь «Химерний сад» // Семантика мови і тексту: Матеріали ХІ міжнародної науково-практичної конференції(Івано-Франківськ, 26-28 вересня 2012 р.) — Івано-Франківськ — 2012, С. 216—218 (0,5 д.а.).
Ісаєва Н. С. Експериментальна драма Ґао Сіньцзяня // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури. — К., 2013. — Вип. 19. — С. 57-60.
Ісаєва Н. С. Особливості моделювання художньої дійсності у прозі Мо Яня 1980-х років / Н. С. Ісаєва // Світова література на перехресті культур i цивілізацій: [зб.наук.праць / гол. ред. В. П. Казарин]. — Сімферополь: Кримський Архів, 2013. — Вип. 7. — Ч. 1. — С. 73–82 (0,5 д.а.).
Ісаєва Н. С., Акімова А. О. Класичні теорії драми в Китаї та Європі: компаративний аспект / Н. С. Ісаєва, А. О. Акімова // Ісаєва Н. С. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури. — К., 2012. — Вип. 18. — С.59-62.
Акімова А. О. Художні особливості філософського трактату «Дао Де Цзін» / А. О. Акімова // Збірник Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Літературознавчі студії» [м. Київ 2013 р.] / КНУ ім. Т.Шевченка. — № 37. — Ч. 1. — 2013. — С. 10-15.
Акімова А. О., Ісаєва Н. С. Концепція кохання у смисловому просторі юанської драми / А. О. Акімова, Н. С. Ісаєва // Збірник Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Літературознавчі студії»[ м. Київ 2013 р.] / КНУ ім. Т.Шевченка. — № 39. — Ч. 1. — 2013. — С. 3-10.
Акімова А. О. Особливості вербалізації концепту кохання в китайській та японській мовах / А. О. Акімова // Збірник Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Мовні і концептуальні картини світу»[ м. Київ 2015 р.] / КНУ ім. Т.Шевченка. — № 54. — 2015. — С. 3 — 7.
Акімова А. О. Дискурс кохання у тематиці класичних Цзацюй та розмовної драми ХХ ст. / А. О. Акімова // Наукові записки. Серія «Філологічна». — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія». — Вип. 62. — 2016. С. 20 –23.
Акімова А. О. Особливості розкриття теми громадянського обов'язку у трагедії Тянь Ханя «Жінка-інспектор Се Яохуань» (谢瑶环) (1961 р.) / А. О. Акімова // Науковий вісник. Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Філологічні науки (літературознавство): збірник наукових праць / за ред. Оксани Філатової. — № 1 (17), травень 2016. — Миколаїв: МНУ імені В. О. Сухомлинського С. 9 –13.
Акімова А. О. Шляхи теоретичного та практичного оновлення китайської драми у контексті культурних змін другої половини ХХ століття / А. О. Акімова // Мова і культура. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2016. — Вип. 18, т. IV (179). — C. 215—221.
Акімова А. О. Вплив «культурної революції» на новітню китайську драматургію / А. О. Акімова // Актуальні проблеми іноземної філології: наук. журн. / [редкол. : І. П. Біскуб (гол. ред.) та ін.]. — Луцьк: Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2016. — № 4. — С. 5–9.
Акімова А. О. Специфіка поєднання візуального та вербального у новітній китайській драмі та в сучасній українській драмі (на прикладі п'єси Лю Шугана «Візит мертвого до живих» та п'єси-мініатюри Олени Савчук «Побачення зі смертю») / А. О. Акімова // Мова і культура. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2016. — Вип. 19, т. III (183). — C. 49–53.
Акімова А. О. Вплив нового літературного процесу на китайську драму ХХ століття / А. О. Акімова // Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Філологічні науки (літературознавство): збірник наукових праць / за ред. Оксани Філатової. — № 2 (18), листопад 2016. — Миколаїв: МНУ імені В. О. Сухомлинського. — С. 9–12.
Акімова А. О. Традиційна юанська драма та розмовна драма ХХ ст. : зміни жанрових особливостей / А. О. Акімова // Збірник Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Літературознавчі студії» [ м. Київ 2016 р.] / КНУ ім. Т.Шевченка. — № 48. — Ч. 1. — 2016. — С. 7–17.
Акімова А. О. Осмислення теми «самотності серед людей» у новітній китайській драматургії (на прикладі п'єси Лю Шугана «Візит мертвого до живих» (1985 р.) / А. О. Акімова // Збірник Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Мовні та концептуальні картини світу» [м. Київ 2016 р.] / КНУ ім. Т.Шевченка. — № 57. — Ч. 1. — 2016. — С. 10–18.
Акімова А. О. Аналіз теоретичних засад китайських драматургів ХХ століття / А. О. Акімова // Актуальні проблеми іноземної філології: наук. журн. / [редкол. : І. П. Біскуб (гол. ред.) та ін.]. — Луцьк: Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2016. — № 5. — С. 9–17.
Акімова А. О. Модерні експерименти у новітній китайській розмовній драмі як підґрунтя синтезу вербального та візуального / А. О. Акімова // Мова і культура. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2017. — Вип. 20, т. I (184). — C. 10 –22.
Акімова А. О. Концепція нової форми драми театру хуацзюй / А. О. Акімова // Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Філологічні науки». — 2017. — № 1 (13). — C. 11–26.
Акімова А. О. Літературознавчий дискурс вирішення проблеми призначення покоління «культурної революції» у драмі Ван Пейгуна «Ми» (1985 р.) / А. О. Акімова // Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Філологічні науки (літературознавство). — № 1 (19), квітень 2017. — С. 7–14.
Акімова А. О. Літературознавчий дискурс китайської драматургії: співвідношення нових форм вербального і візуального в драмі Тянь Ханя «Жінка-інспектор Се Яохуань» (1961 р.) / А. О. Акімова // Південний архів. Філологічні науки: Збірник наукових праць. — Випуск № 67. — Херсон: ХДУ, 2017. — C. 10–23.
Акімова А. О. Розкриття теми «землі і людини» у п'єсі Цзинь Юня "Нірвана «Пса» (1986 р.) / А. О. Акімова // Scientific publication «Society for cultural and scientific progress in Eastern Europe». Philology, — V(32), Issue: 122 : Budapest. Hungary, 2017. — Р.7–11.
Аналіз впливу нового літературного процесу у китайській драмі ХХ століття. Філологічні науки: сучасні тенденції та фактори розвитку: Міжнародна науково-практична конференція, м. Одеса, 27-28 січня 2017 року. — Одеса: Південноукраїнська організація «Центр філологічних досліджень», 2017. — 132 с.- с. 97-101.
Літературознавчий дискурс китайської драматургії ХХ століття. / А. О. Акімова // Актуальні проблеми філологічної науки: сучасні наукові дискусії: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, м. Одеса, 24-25 березня 2017 року. — Одеса: Міжнародний гуманітарний університет, 2017. — С. 28-33.
Акімова А. О. Новітня китайська драма в контексті культурної парадигми ХХ століття. Всеукраїнські наукові читання за участю молодих учених «Філологія початку ХХІ сторіччя: традиції та новаторство», які відбудуться 5-6 квітня 2017 року. Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Акімова А. О. Новітня китайська драматургія: синтез візуального та вербального. / А. О. Акімова // Сучасні наукові дослідження представників філологічних наук та їхній вплив на розвиток мови та літератури: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: м. Львів, 7-8 квітня 2017 р. — Львів: ГО "Наукова філологічна організація «ЛОГОС», 2017. — С. 15-17.
Акімова А. О. ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ ДИСКУРС КИТАЙСЬКОЇ ДРАМИ: ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ ДРАМАТУРГІЇ / А. О. Акімова // Сучасний вимір філологічних наук: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: м. Львів, 21–22 липня 2017 р. — Львів: ГО "Наукова філологічна організація «ЛОГОС», 2017. — С. 11- 15.
Акімова А. О. Історичне тло китайської драми через призму новітньої драматургії /А. О. Акімова // International research and practice conference «Contemporary issues in philological sciences: experience of scholars and educationalists of Poland and Ukraine»: Conference Proceedings, April 28–29, 2017. — Lublin. — P. 40-44.

Примітки Редагувати

. sinologist. 24 січня 2020. Архів оригіналу за 16 Квітня 2021. Процитовано 16 квітня 2021.

[1] . sinologist. 24 січня 2020. Архів оригіналу за 16 Квітня 2021. Процитовано 16 квітня 2021.