Кита́йці Індоне́зії (індонез. Orang Tionghoa-Indonesia) — індонезійці, чиї предки в різний час прибули до країни з Китаю, переважно з двох його південних провінцій — Фуцзянь та Гуандун. Це найбільша за чисельністю група некорінного населення Індонезії.
Китайці Індонезії | |
---|---|
Група китайців у храмі Джакарти | |
Кількість | 2 832 510 (2010, перепис) |
Ареал | Індонезія |
Раса | монголоїди |
Близькі до: | , |
Входить до | китайці, індонезійці |
Мова | індонезійська, китайська |
Релігія | буддизм, християнство, конфуціанство |
Визначити етнічних китайців в Індонезії непросто. За фізичними ознаками, мовою, іменами та способом життя вони в більшості випадків не відрізняються від корінного населення. Більшість їх втратила зв'язки з Китаєм, уважає себе індонезійцями, а Індонезією — своєю батьківщиною, більшість індонезійських китайців втратила й рідні (китайські діалекти). Ще однією особливістю китайців Індонезії є те, що в плані акультурації та ототожнення з індонезійським суспільством вони утворюють своєрідний континуум, на одному кінці якого перебувають люди, орієнтовані на китайську культуру, на іншому — люди, які повністю й виключно ідентифікують себе як індонезійці.
Китайцям належить особливе місце серед груп некорінного населення Індонезії, як за чисельністю, так і за роллю в житті країни. Становлячи лише від 1,5 % до 5 % населення країни, вони є вельми впливовою частиною індонезійського суспільства, особливо в економічній, соціальній та культурній галузях.
Незважаючи на неоднорідність китайської спільноти, індонезійці сприймають її як однорідну групу, що має іноземне походження.
Розселення і чисельність
Оскільки нелегко визначити, хто такі етнічні китайці в Індонезії, важко оцінити й їхню чисельність. Перепис 1930 року, проведений урядом Нідерландської Ост-Індії, зафіксував 1,23 мільйона етнічних китайців, що проживали на території країни, згодом названої Індонезією, вони становили 2,03 % всього населення. Надалі до 2000 року переписи населення із даними про етнічну належність в Індонезії не проводились. Є лише оцінні дані за період між 1930 і 2000 роками. В 1961 році чисельність китайців оцінювалась у 2,3—2,6 млн осіб (2,4—2,7 % населення Індонезії, Skinner, 1963). На початку 1970 року кількість етнічних китайців в Індонезії становила приблизно 3,6 млн осіб (2,8 % всього населення, Suryadinata, 1978). Існує також оцінка чисельності етнічних китайців у 1973 році в 5 млн осіб (Adam Malik, 1973). Ще дві оцінки датуються 2003 роком, вони наводять чисельність китайців в Індонезії 6,9 млн (3,0 % загальної чисельності населення, Turner, 2003) і 7,7 млн (3,5 % населення, Jacobsen, 2003). Китайська агенція новин Сіньхуа 2007 року повідомляла, що етнічні китайці в Індонезії становлять приблизно 5,0 % населення або понад 10 млн осіб.
Китайці в Індонезії в різний час зазнавали політичного тиску. Багато індонезійських китайців вбито під час антикомуністичної чистки 1966 року. Згодом китайські індонезійці опинилися під несприятливим політичним і соціальним тиском у добу «Нового порядку» (1967-98) уряду Сухарто. В країні проводилась політика Bhinneka Tunggal Ika, «єдність у різноманітності», було навіть політичним табу створювати статистичні дані про етнічний склад населення Індонезії. За таких умов китайці Індонезії не бажали публічно повідомляти про свою національність.
Уперше за часи незалежної Індонезії офіційні дані про етнічний склад населення країни були отримані в результаті проведення перепису населення 2000 року. Під час його проведення використовувалось поняття самоідентифікації: респондент класифікувався як китаєць, якщо він сам назвав себе китайцем. Загальна чисельність китайців в Індонезії за переписом населення 2000 року становила 1 738 936 осіб (0,86 % населення, 15 місце). До цього числа, зрозуміло, не потрапили китайці, які все ще не бажали або боялись публічно визнавати свою справжню етнічну належність. З огляду на цей фактор доля китайців у населенні Індонезії оцінювалась приблизно в 1,50 %; серед них лише 93 717 осіб (0,05 %) були іноземцями, решта — це громадяни Індонезії.
Чисельність китайців за даними перепису населення Індонезії 2010 року, становила 2 832 510 осіб (1,2 % населення країни, 18 місце), серед них 1 425 236 чоловіків і 1 407 274 жінки. Розподіл за районами проживання: 2 643 134 особи жило в містах (93,31 %) і лише 189 376 у селах (6,69 %).
Незалежно від точності даних та оцінок, існує загальна тенденція до зменшення долі китайців у населенні Індонезії. Серед можливих причин такого процесу: низький рівень народжуваності порівняно з іншими етнічними групами країни; значний відтік індонезійських китайців до інших країн на навчання, роботу чи з метою об'єднання членів родин, що живуть у різних країнах; зростання кількості «китайських» індонезійців, які більше не почуваються китайцями; похибки статистичних даних.
Найбільші громади китайців Індонезії за провінціями, за даними переписів населення 2000 і 2010 рр.:
Провінція | 2000 | 2010 | ||
---|---|---|---|---|
Чисельність, осіб | Доля в населенні провінції, % | Чисельність, осіб | Доля в населенні провінції, % | |
Джакарта | 460 002 | 5,53 | 632 372 | 6,62 |
Західний Калімантан | 352 937 | 9,46 | 358 451 | 8,17 |
Північна Суматра | дані відсутні | 340 320 | 2,63 | |
Західна Ява | 163 255 | 0,46 | 254 920 | 0,59 |
Східна Ява | 190 968 | 0,55 | 244 393 | 0,66 |
Бантен | 90 053 | 1,11 | 183 689 | 1,73 |
Центральна Ява | 165 531 | 0,54 | 139 878 | 0,43 |
Острови Ріау | 176 853 | 3,72 | 128 704 | 7,70 |
Ріау | 101 864 | 1,85 | ||
Банка-Белітунг | 103 736 | 11,54 | 99 624 | 8,17 |
Найвищою є доля китайців у населенні Джакарти, Західного Калімантану, островів Ріау та Банка-Белітунг. 2000 року майже половина (45,92 %) всіх індонезійських китайців жила на острові Ява, найбільше в Джакарті, столиці країни. Але, за виключенням Джакарти, їхня доля в населенні цих густонаселених провінцій була незначною, вони є тут невеликою етнічною меншиною. За межами Яви найбільше індонезійських китайців живе в провінції Західний Калімантан, до того ж вони складають тут помітну частку населення. Північна Суматра є ще однією провінцією з великою кількістю індонезійських китайців, їх тут майже стільки, як і в Західному Калімантані, однак їхня доля в населенні провінції є значно меншою. Більшість китайців Північної Суматри живе в місті Медан. Загалом на Суматрі китайці розселені переважно на східному узбережжі, а на Калімантані — в західній частині острова.
Історично склалося так, що індонезійські китайці були вихідцями переважно з двох провінцій Південно-Східного Китаю — Фуцзянь та Гуандун, вони поділялися на 4 етнічні групи: хокло, чаошаньці, хакка та кантонці. Кожна з цих груп селилася в певних районах Індонезії. Цей розподіл відчувається й досі. Хокло (Hoklo, Hokkien) традиційно домінували в економіці Східної Індонезії, Центральної та Східної Яви, а також в західних прибережних районах Суматри. Чаошаньці (Teochew, Teochiu, Hokchew, Hockchia) концентрувалися в східних прибережних районах Суматри, включаючи архіпелаг Ріау; також вони селилися на Калімантані. Хакка (Hakka) зосереджені на Калімантані та зовнішніх островах. Кантонці селилися в місті Батавія (нині Джакарта) на острові Ява й вели там свою бізнесову діяльність.
Мова
Традиційно китайці Індонезії поділялися на чотири основні лінгвістичні групи: хокло (південноміньська мова), чаошаньці (південноміньська мова), хакка (хаккаська мова) і кантонці (кантонська мова). Всі ці діалекти китайської мови сильно відрізняються між собою, їхні носії не розуміють один одного. Звичайною мовою спілкування між китайцями з різних регіонів є індонезійська. Діалекти індонезійських китайців зазнали сильного впливу (особливо в лексиці) з боку індонезійської та інших місцевих мов.
Сьогодні більшість індонезійських китайців втратила рідні діалекти й користується індонезійською, багато хто володіє також різними місцевими мовами, наприклад, яванською або сунданською. Часто також спілкуються перанаканською (англ. Peranakan Malay, китайською малайською, англ. Chinese Malay, індонез. Bahasa Melayu Tionghoa) мовою.
Стандартна китайська мова використовується в китайських школах, нею видаються китайські газети.
Багато індонезійських китайців володіє також англійською мовою.
Релігія
Ще на початку ХХ ст. для китайців Індонезії був характерний релігійний синкретизм, в якому буддійська релігія добре співіснувала з напівбогами китайського фольклору та культом предків. Складовими китайського синкретизму були також даосизм (своєрідна народна віра, форма політеїзму) та конфуціанство (давня філософія китайських політичних еліт). Під час Синьхайської революції в 1911 році в Китаї була спроба офіційно зробити конфуціанство державною релігією, але вона провалилася. Тим не менше ідея про те, що конфуціанське вчення є квінтесенцією китайського народу поширилась і в Індонезії. Незабаром після проголошення незалежності країни етнічні китайці були поділені за релігією на послідовників буддизму та конфуціанства, між якими встановилася глибока взаємна недовіра.
В незалежній Індонезії був складений перелік офіційних релігій, що включає іслам, християнство (протестантизм), католицизм, індуїзм, буддизм та конфуціанство. Передбачається, що кожен громадянин країни повинен чітко заявити про свою належність до певної санкціонованої державою релігійної групи. Атеїзм в Індонезії розглядається як синонім комуністичного вчення й не вітається державою. Тому індонезійські китайці мали зробити свій вибір. Релігійний склад китайських індонезійців, розрахований за вихідними даними перепису населення Індонезії 2000 року, був таким: буддисти 53,82 %, християни (протестанти або католики) 35,09 %, мусульмани 5,41 %, індуїсти 1,77 %, інші 3,91 %.
- Конфуціанський храм у Джакарті
- Сучасний буддійський храм на острові Батам
- Будівля Індонезійської християнської церкви
Конфуціанська релігія (індонез. Agama Konghucu) має в Індонезії невизначений статус. 1978 року вона була виключена з переліку офіційних релігій, це рішення було скасоване лише 2000 року. Водночас із наступом на конфуціанство здійснювалась тиха заборона даосизму, китайські (даоські) храми-келетенги (індонез. Kelenteng) вимагали перетворити на буддійські вігари (індонез. Vihara) й прибрати з них статуї китайських легендарних напівбогів. Ці заходи мали більше етнічний, ніж релігійний характер і були складовою загального наступу на китайську культуру. Реабілітація конфуціанства сприяла тому, що Верховна рада конфуціанської релігії (індонез. Majelis Tinggi Agama Konghucu Indonesia, скорочено Matakin) стала однією з найвизначніших релігійних груп в Індонезії. Її лідери підтримують добрі стосунки з політичною елітою країни та лідерами інших конфесійних груп, особливо мусульманської. Проте чисельність офіційних прибічників конфуціанства лишається незначною, за даними перепису населення 2010 року вони становили лише 0,05 % населення країни. Найбільше їх проживало в провінціях Західний Калімантан та Банка-Белітунг.
Інша етнічна китайська релігія «китайський» буддизм користувалася більшою свободою. Рішення про фактичну заборону конфуціанства навіть сприяло зміцненню позицій китайського буддизму в Індонезії. Найбільше китайських (буддійських) храмів є в провінціях Північна Суматра, Джакарта, Лампунг, Східна Ява, Центральна Ява. Найбільшим серед них є храм Магавіра Грага-Пусат (індонез. Vihara Mahavira Graha Pusat, кит. 大丛山西禅寺), розташований в китайському кварталі в північній частині Джакарти. За даними перепису населення 2010 року буддисти становили 0,72 % населення країни, найбільше їх проживало в Джакарті та провінціях Північна Суматра й Західний Калімантан. Етнічні китайські буддійські організації в сучасній Індонезії значною мірою перебувають під іноземними впливами, особливо буддійських організацій Тайваня. Підйом буддизму серед етнічних китайців в Індонезії був пов'язаний саме із зовнішньою підтримкою. 1983 року уряд Індонезії визнав Весак (індонез. Waisak), свято народження, просвітлення та смерті Будди, національним святом країни. Буддизм справді процвітає серед етнічних китайців в Індонезії. Також очевидним є той факт, що іноді він сприймається більше як культурний та етнічний, ніж релігійний фактор.
Серед етнічних китайців в Індонезії є й християнські громади. Голландські християнські місіонери, що прибули на Яву наприкінці ХІХ століття, досягли найбільших успіхів саме в китайському середовищі. Ще в колоніальну добу виникла Китайська християнська церква (індонез. Tiong Hoa Kie Tok Kauw), яка після отримання Індонезією незалежності в 1950-х роках змінила свою назву на Індонезійська християнська церква (індонез. Hwee Gereja Kristen Indonesia, GKI). Мовою цієї церкви за голландців була малайська, а в незалежній Індонезії стала індонезійська. Це сприяло приєднанню до церкви представників інших народів, вона стала менш етнічною. На відміну від інших християнських церков, GKI — це суто індонезійська конфесія, вона не орієнтована на Китай. Церква Ісуса Христа (індонез. Gereja Kristus Yesus, GKY) — це майже виключно китайська етнічна християнська церква, коріння якої сягає 1945 року. Вона більше використовує в службі китайську мову, але її мало хто знає й основною мовою церкви є все-таки індонезійська. Новітні християнські церкви, зокрема Індонезійська реформована євангельська церква (індонез. Gereja Reformed Injili Indonesia, GRII), заснована 1989 року, та Об'єднання китайських церков в Індонезії (індонез. Persekutuan Gereja-gereja Tionghoa di Indonesia, PGTI), — це виключно китайські християнські організації, що діють у містах зі значними китайськими громадами. Вони носять більш етнічний характер. Фінансуються індонезійськими та закордонними церквами, приватними особами, фондами й організаціями. Найбільше китайців (переважно буддистів) перейшло на християнство в Північній Суматрі. Євангелізацією китайців Суматри займаються християнські місіонери з Тайваню.
Історія
Китайські торговці та мореплавці відвідували острови Індонезійського архіпелагу тисячу й більше років тому. Китайські мігранти стали прибувати в регіон ще в XIII ст. Китайські мусульмани стали селитися тут у XV ст., що збігається із сімома плаваннями адмірала Чжен Хе (1405—1432). Однак до XIX ст. китайці на території сучасної Індонезії були нечисельними й не становили проблем для індонезійського населення, вони швидко асимілювалися до місцевих громад.
Географічна близькість та кліматична подібність їхньої батьківщини до Індонезії полегшували імміграцію китайців, але головною причиною переселення було безземелля та зубожіння селян у Китаї. Особливо швидко китайське населення в Індонезії стало зростати із середини XIX ст., коли країна перебувала в складі Нідерландської Ост-Індії (1800—1949). Поряд із вільною імміграцією, отримало значне поширення вербування колоніальною голландською адміністрацією дешевої робочої сили (кулі) з приморських провінцій Китаю.
Китайська міграція відбувалася двома великими хвилями. Перша датується 1860—1890 рр. Тоді більшість китайців осіла на сході Яви, в Західній Суматрі та Західному Калімантані. Ця перша велика група китайських іммігрантів складалася майже виключно з чоловіків, які вкладали шлюби з місцевими жінками. Перші громади китайців Індонезії ввібрали багато місцевих звичаїв, обрядів та вірувань, але вони продовжували зберігати в побуті й багато елементів китайської культури.
Наступна значна хвиля китайських іммігрантів прибула наприкінці XIX — початку XX ст. В 20-і рр. XX ст. китайська імміграція досягла свого піку й становила в окремі роки до 40 тис. осіб. Більшість цих іммігрантів приїхали з півдня Китаю, а прибували вони для роботи на каучукові плантації Суматри, олов'яні копальні островів Банка, Белітунг та ін. Вони утворили чисто китайські поселення на Зовнішніх островах Індонезії. На відміну від попередньої хвилі, нові мігранти зберегли свої мови (в основному хокло, хакка та кантонську), релігію та звичаї. В деяких районах Індонезії, наприклад, в Західному Калімантані, й досі існують китайські села, організація яких відповідає селам південних провінцій Китаю. Жителі цих сіл не знають індонезійської мови й розмовляють китайськими діалектами.
У період світової економічної кризи 1930-х років китайська міграція різко скоротилася, а в 1950-і роки була заборонена. Кількість нових мігрантів стала незначною.
Голландці, встановивши своє колоніальне правління, поділили жителів Нідерландської Ост-Індії на три расові групи: європейці (в першу чергу голландці), східні іноземці (китайці, а також індійці та араби) та корінні народи. Європейці мали найвищий статус та найбільші права. Китайці стояли на щабель нижче за європейців, а корінні народи розташовувались на дні суспільної ієрархії, за винятком королівських родин, які мали такий самий статус, як і європейці. Ці різні расові групи також відігравали різну в роль економічному житті країни. Голландці займалися великим бізнесом, китайці — посередницькою торгівлею, а корінні жителі були землеробами та дрібними торговцями. Китайці часто сприймалися корінним населенням як «економічні істоти», політично ближчі до голландців, ніж до корінного населення. Політика сегрегації, запроваджена в колоніальну добу, та різні економічні можливості окремих категорій населення породжувала взаємну недовіру й ненависть між китайцями та корінними народами, що зберігається й дотепер.
Відмежованість китайців від інших расово-етнічних груп у колоніальній Індонезії була доконаним фактом життя. Однак і самі китайці були поділені принаймні на дві групи: перанакани (peranakan, буквально «уродженці») — люди з мішаною кров'ю, що народилися в Індонезії, та тотоки, або сінке (totok, singkeh, буквально «нові гості»), що народилися в Китаї. 1930 року приблизно 80 % китайців на Яві становили перанакани, на інших островах — приблизно стільки ж тотоки.
1910 року між урядом Китаю та колоніальною владою Нідерландської Ост-Індії було підписано угоду про подвійне громадянство для китайців, що живуть на архіпелазі. Підйом китайського націоналізму на початку XX ст. призвів до переорієнтації китайців з Індонезії на Китай. Були створені сучасні китайські школи, й багато дітей етнічних китайців почали вивчати китайську мову та китайську культуру. На території Нідерландської Ост-Індії виник загальнокитайський рух Tiong Hoa Hwee Koan (THHK), голландська влада намагалася придушити цей «закордонний китайський націоналізм».
Під японською окупацією Індонезії (1942-45) нові правителі закрили голландські школи, китайські діти мали навчатися лише в окремих китайських школах, де вивчали японську та китайську мови. Таким чином, діти перанаканів були піддані процесу «рекитаїзації». Деякі з індонезійських китайців були завербовані японцями як шпигуни, що погіршило імідж всієї етнічної групи в очах індонезійців, їх звинувачували у співпраці з японцями.
У серпні 1945 р. Японія капітулювала. Голландці повернулися, маючи намір відновити своє колоніальне правління на всій території Нідерландської Ост-Індії. Однак індонезійські націоналісти відмовилися прийняти голландців і піднялися на боротьбу за незалежність. Китайці під час Індонезійської революції 1945—1950 рр. опинилися між двох вогнів. Вони були розділені на дві політичні групи: Chung Hwa Hui (CHH) підтримувала колоніальний уряд Нідерландів, а Partai Tionghoa Indonesia (PTI) підтримувала індонезійський рух за незалежність. Деякі їхні видатні діячі боролися за незалежність Індонезії, однак цей факт ігнорується індонезійським суспільством та істориками. Голландська влада цілеспрямовано створювала враження, що всі китайці стоять на їхньому боці й виступають проти незалежності Індонезії. Спалахнула серія антикитайських інцидентів.
Після здобуття Індонезією незалежності нова держава успадкувала колоніальну політику та закони Нідерландів про поділ населення на корінні та не корінні групи. За Конституцією країни корінне населення (індонез. Indonesia asli або pribumi) має більше прав, ніж некорінне. Китайці в новій країні розглядалися як частина некорінного населення.
Китайська імміграція, раніше вельми значна, з утворенням 1949 року КНР припинилася. 1955 року уряди КНР та Республіки Індонезія домовились про ліквідацію подвійного громадянства. Близько 1 млн індонезійських китайців з таким статусом мали зробити свій вибір, 65 % за офіційними даними (70-90 % за китайськими джерелами) обрали громадянство Індонезії, решта стала громадянами КНР, Сінгапуру тощо. Китайці-перанакани зазвичай обирали індонезійське громадянство. Китайці-тотоки за своєю орієнтацією поділилися на тих, хто підтримував комуністичний Китай, та тих, хто підтримував гоміньданівський Тайвань; перші вибирали громадянство КНР, другі зазвичай ставали особами без громадянства. Частина китайців після скасування подвійного громадянства виїхала з Індонезії.
Якщо в колоніальну добу етнічні китайці були неоднорідною групою, то після того, як Індонезія стала незалежною, всі вони отримали однаковий культурний та економічний статус. Намагаючись обмежити китайське домінування в економічній сфері, уряд заборонив індонезійським китайцям займатися експортно-імпортним бізнесом, роздрібною торгівлею в сільській місцевості. Однак, не зважаючи на ці заходи, їхня економічна сила стала навіть більшою. Китайське населення в Індонезії майже ніколи не займало посад службовців, вчителів, лікарів, обслуговуючого персоналу, воно завжди було орієнтоване на створення та розвиток власного бізнесу. Китайська меншість контролювала понад 70 % національних багатств країни. Китайські бізнесові структури мали значний вплив на прийняття політичних рішень, створили цілі транснаціональні компанії.
Китайські земляцтва утримували китайські школи, видавали китайські газети тощо. Китайські іммігранти створили в Джакарті університет «Республіка». Індонезійські китайські земляцтва та громади підтримували зв'язки з Комітетом у справах китайських емігрантів у КНР. В умовах «холодної війни» між західним та комуністичним таборами китайських індонезійців часто сприймали й звинувачували у тому, що вони були «п'ятою колоною» комуністичного Китаю. Етнічних китайців вважали вірними Пекіну, а не Джакарті.
Домінування китайців в економіці країни викликало неприязнь з боку корінного населення Індонезії. Багато політичних лідерів країни заздрили економічному статусу етнічних китайців, більшість населення Індонезії вважала, що китайці непропорційно заможні. Після придушення 1965 року прокомуністичного «Руху 30 вересня» в країні розгорнулася кампанія, спрямована на витіснення китайського капіталу з економічного, політичного й культурного життя країни. У в 1965-67 роках Індонезією прокотилася хвиля антикитайських заворушень. Тисячі етнічних китайців були вбиті або зазнали серйозних матеріальних збитків під час китайських погромів. 1965 року було заборонене святкування китайського місячного Нового року (місцева назва імлек).
1966 року новим лідером Індонезії став генерал Сухарто, він керував країною протягом 1966—1998 рр. Цей період, відомий в історії Індонезії під назвою «Новий порядок», мав сильний вплив на китайців в Індонезії. Сухарто прийшов до влади в розпал холодної війни, й боротьба проти комуністичної загрози була піднята в ранг державної політики. Китай вважався країною-загрозою, яка поширює комуністичний вплив у регіоні. Режим «Нового порядку» систематично й послідовно здійснював дискримінаційну політику стосовно китайців Індонезії, багато в чому через їхню прихильність до комунізму — ідеології, забороненої в країні.
В етнічних китайцях бачили «іноземну меншину», яка повинна була стати частиною корінного населення шляхом тотальної асиміляції. Китайські школи та засоби масової інформації були закриті, а етнічні китайські організації — розпущені. Крім того, індонезійським китайцям рекомендували змінити свої імена на індонезійські. Обмежувалось відвідування даоських храмів, конфуціанство більше не визнавалося офіційною релігією, заборонялися китайські свята. Водночас за часи режиму Сухарто в умовах жорсткого контролю з боку влади антикитайське насильство було відносно рідкісним явищем. Та й самі етнічні китайці після заворушень і зіткнень минулих років зрозуміли, що необхідно кардинально змінити форму відносин з корінним населенням. Китайські бізнесмени тепер намагалися встановити дружні стосунки з пересічними індонезійцями.
Уряд Сухарто свідомо обмежив китайців економічним сектором. Це було пов'язано з його загальною стратегією сприяння економічному зростанню та розвитку Індонезії, а індонезійських китайців вважали корисними в економічній сфері. У такій ситуації спостерігалося спонтанне виникнення китайської економічної влади. Водночас, користуючись економічною свободою, індонезійські китайці піддавалися політичній дискримінації. Були заборонені китайські політичні партії. Індонезійські китайці мусили мати свідоцтво про громадянство (індонез. Surat Bukti Kewarganegaraan Republik Indonesia, SBKRI), фактичний засіб державної сегрегації або расової дискримінації, що застосовувався проти них. Жодна інша етнічна група не повинна мати такий документ як юридичне підтвердження громадянства.
За Сухарто китайський бізнес перебував у повній залежності від волі уряду, почувався вразливим й охоче обмінював значні кошти на лояльність чиновників. Багато китайців ставали «друзями влади», щоб розбудовувати свій бізнес. Деякі з них навіть належали до друзів самого президента. Ця жменька надбагатих людей спровокувала обурення в суспільстві та вороже ставлення до всіх етнічних китайців. Для пересічного індонезійця китайці були srigala ekonomi («економічними вовками») та злочинцями. Економічна криза 1997 року викликала невдоволення населення країни. Уряд став звинувачувати в усіх негараздах китайських бізнесменів. В умовах шаленого тиску китайський бізнес змушений був покинути Індонезію, що ще більше погіршило ситуацію й призвело до масових заворушень та зміни влади в країні.
Антикитайські акції мали місце в Джакарті, Соло та інших великих містах Індонезії від Медана до Макасара. Натовп грабував і спалював магазини, знищував майно, що належало індонезійським китайцям, а також католицькі та протестантські церкви та інші культові споруди, поліцейські відділки та інші урядові будівлі; мало також місце систематичне зґвалтування китайських жінок. Понад 10 тис. осіб було вбито, хоча й не всі вони були китайцями. Пік заворушень припав на травень 1998 року. Події спровокували відставку Сухарто, а багато китайців покинуло Індонезію й виїхало до Сінгапуру, Гонконгу та Австралії.
Державна політика щодо етнічних китайців різко змінилася після падіння режиму Сухарто. Китайсько-індонезійські відносини почали поліпшуватися, а китайці Індонезії перестали розглядатися як «ризик для безпеки». В Індонезії відбувалася демократизація, в рамках якої почалося відродження китайської культури. Новий погляд на китайців Індонезії запровадив четвертий президент країни Абдуррахман Вахід (1999—2001), якого з повагою називали «Гус Дур». Багато китайців вважають його «китайським батьком» (індонез. Bapak Tionghoa). Гус Дур фактично відновив культурні та релігійні права китайців.
Новий закон про громадянство, прийнятий у 2006 році, зробив індонезійських китайців повноцінними громадянами країни й юридично дозволив їм займати державні посади, включаючи можливість бути президентом Республіки Індонезія. Індонезійські китайці більше не змушені асимілюватися у велике індонезійське суспільство, вони отримали можливість зберігати й розвивати свою етнічну культуру та ідентичність. Указом президента Габібі (1998—1999) було скасовано норму, яка вимагала від китайців подання свідоцтва про громадянство (SBKRI). 1999 року було дозволено викладати в навчальних закладах китайську мову. Знаковим стало відновлення святкування китайського Нового року, а 2002 року він став офіційним національним святом Індонезії.
Піднесення Китаю в останні роки справило великий вплив на китайців у Південно-Східній Азії в цілому й в Індонезії, зокрема. Глобалізація та демократизація спричинили відродження в Індонезії етнічної китайської ідентичності. Частина індонезійських китайців переорієнтовується на Китай, особливо в культурному та економічному плані. Існує етнічна свідомість, і багато етнічних китайців почали пишатися своїм етнічним походженням. Китайські релігії (китайський буддизм, конфуціанська релігія та даосизм) залучають нових послідовників. Стає популярною китайська мова. Знаковим є те, що її вивчають не лише етнічні китайці.
Проте даються взнаки ті зміни, яких зазнало китайське суспільство в роки «Нового порядку». Новий демократичний уряд Індонезії дозволив відновити китайську освіту, але повноцінних китайських середніх шкіл, які існували до доби Сухарто, не було відновлено. Більшість дітей індонезійських китайців вже не говорить і не пише китайською. Не вистачає місцевих викладачів китайської мови. Велика кількість так званих китайських шкіл у Джакарті та інших великих містах насправді є лише центрами навчання китайській мови, яке проводиться із залученням викладачів з Китаю. Відновлені китайські газети часто змушені закриватися через брак читацької аудиторії. Найбільшим китайським виданням в Індонезії стала газета Гюоцзі Жибао (кит. 国际日报, Guoji Ribao), яка 2008 року виходила накладом близько 30 000 примірників.
Все більше індонезійських китайців бере зараз участь у політиці, особливо на місцевому рівні, але вони воліють приєднуватися до загальнонаціональних політичних партій. Відроджені етнічні китайські політичні партії не мають суттєвої підтримки. Натомість виникли численні безпартійні китайські організації, засновані на соціальних та культурних засадах. Загалом нараховують понад 400 етнічних китайських асоціацій, більшість яких діє на місцевому рівні. Кожен великий підрозділ (хокло, чаошаньці, хакка, кантонці) має такі асоціації, а окремі й декілька. Проте всі вони мають небагато членів, переважно це представники старшого покоління. Китайські бізнесмени також створили власні організації.
Зростання статків китайських громад породжує соціальний розрив між китайським та не-китайським населенням, а також заздрість з боку не-китайців. Хоча уряд став проводити політику скасування дискримінаційних актів, на практиці дискримінація все ще існує. Для пересічного індонезійця негативний імідж китайців не змінився, незважаючи на офіційні заяви, які стверджують протилежне. Окремі випадки антикитайського насильства мали місце в Джакарті в 2000 році та в Макасарі в 2006 році, за масштабом вони значно поступалися подіям 1998 р., зазнали атак китайські магазини. Ситуація є небезпечною, й китайці намагаються не афішувати свою етнічну належність, щоб не спровокувати негативну реакцію з боку не-китайської спільноти.
Господарство
Етнічні китайці в Індонезії, як і в інших країнах Південно-Східної Азії, відіграють важливу роль в економіці країни. Вони контролюють значну частину сфери обігу та торгівлі, володіють значною частиною текстильних фабрик, цегельних заводів, багатьма кінотеатрами, міським наземним транспортом аж до велорикш. В їхніх руках перебуває більша частина морського транспорту та рибоконсервного виробництва Індонезії. Більшість приватних банків також належить китайцям, те саме стосується й грошової маси, що перебуває в обігу.
Китайські іммігранти мали вплив на економічний розвиток деяких регіонів Індонезії. Вони першими стали виробляти цукор на Яві, видобувати рудні копалини на острові Банка, на деяких островах заклали перші плантації тютюну, ванілі, перцю та інших прянощів.
У плані занять серед китайців Індонезії існують географічні відмінності. На Яві вони займаються переважно торгівлею. Китайському капіталу тут належать кокосові та цукрові плантації, підприємства з переробки копри, каучуку, перцю, маслоробні, тартаки, більша частина автобусного парку, річкових та морських суден. На Суматрі китайці, поряд із торгівлею, займаються виробництвом експортних сільськогосподарських культур. На західному узбережжі Суматри китайські копачі видобували золото, в районах Медана та Палембанга, а також на островах Банка та Белітунг індонезійські китайці працюють на підприємствах з видобутку корисних копалин. У китайському містечку Баган (індонез. Bagansiapiapi) на півночі провінції Ріау основним заняттям місцевого населення є рибальство.
Виробництво експортних культур займає провідне місце в заняттях китайців, що живуть на Калімантані. Близько 80 % китайського населення Західного Калімантану зосереджено в сільській місцевості. Тут на схилах гір розташовані найбільші в усій Південно-Східній Азії китайські села. Китайці вирощують рис на зрошуваних полях, займаються городництвом та садівництвом, розводять свиней та велику рогату худобу. На півдні та на сході Калімантану, як і на Яві, майже все китайське населення зайняте торгівлею, ремеслами тощо.
По всій Індонезії важливою є роль китайських дрібних торговців, серед них і вуличних. Вони добре знають місцевий ринок. На вулицях міст часто можна побачити торговця-китайця з пікуланом (коромислом) на плечах, на якому розвішані різноманітні товари. Китайці тримають вуличні ресторанчики, ломбарди, гральні заклади тощо. У кожному значному населеному пункті працюють китайські кравці, теслі, перукарі, ювеліри (переважно вихідці з провінції Гуандун). Китайці-хакка наймаються на роботу на плантації на всіх великих островах, вирощують каучук, тютюн, прянощі тощо, а також працюють на копальнях, займаються землеробством.
Суспільство
Індонезійські китайці не є однорідною групою. Вони поділяються за культурою, політичною орієнтацією, статками та громадянством.
У минулому в культурному плані китайці Індонезії поділялися на 2 категорії: перанакани (місцеві китайці, мішані з корінними індонезійцями) та тотоки (чистокровні китайці, як правило, народжені в Китаї). Тотоки зберігали китайську культуру, мову й традиції, перанакани значною мірою асимілювалися в індонезійське суспільство й перейшли на індонезійську мову. Обидві групи мали взаємні негативні стереотипи, що склалися через відсутність соціальної взаємодії між ними. Тепер поділ на ці категорії перестав бути актуальним, абсолютну більшість становлять перанакани та «перанаканізовані» тотоки. Багато етнічних китайців уважає себе громадянами Індонезії, має «індонезійські» імена, говорить індонезійською й навіть місцевими мовами. Акультурація китайських індонезійців є незворотним процесом і триває швидкими темпами. Елементи китайської культури зникають, натомість приймаються елементи місцевої культури. Молоді індонезійські китайці позитивно ставляться до своєї індонезійської ідентифікації, але відчуваючи дискримінацію з боку основного суспільства, обурюються однобічністю процесів асиміляції й об'єднуються на ґрунті зміцнення своєї китайської етнічної ідентичності.
У політичному плані індонезійські китайці поділяються на проджакартських, пропекінських та протайбейських; більшість належить до першої групи. Економічно виділяють вищий, середній та нижчий класи, середній клас становить більшість. За громадянством китайці Індонезії поділяються на громадян Індонезії та іноземців, більшість має індонезійське громадянство.
Абсолютну більшість китайського населення в Індонезії становлять вихідці з двох південних провінцій Китаю — Фуцзянь та Гуандун. Китайці селяться кварталами, організованими за принципом земляцтва, вихідці з однієї провінції або з одного містечка, як правило, живуть разом. Такого принципу вони дотримуються як у містах, так і в селах. Прикладом може бути китайський район Глодок (індонез. Glodok) у Джакарті. Кожен великий підрозділ (хокло, чаошаньці, хакка, кантонці) має власні громадські об'єднання. За доби Сухарто на діловій арені домінували чаошаньці (фучжоусьці), але після падіння диктатора почали підніматися бізнесмени й з інших китайських етнічних груп.
Сім'я в китайців мала, моногамна, патрилінійна. У минулому люди зберігали тісні зв'язки з батьківщиною, чоловіки часто поверталися туди за нареченими. Норми конфуціанської моралі (дотримання церемоній, повага до батьків тощо) залишаються сильними в китайських громадах і досі, але китаянки, що живуть в Індонезії, активніші й вільніші, ніж у Китаї.
Почастішали мішані шлюби з індонезійцями. Міжетнічні шлюби трапляються переважно між християнами. Набагато рідше китайці в Індонезії вкладають шлюби з мусульманами. 1982 року в Джакарті серед етнічних китайців лише 13 відсотків шлюбів були вкладені між християнами та мусульманами. З мусульманського боку вимагається, щоб подружжя приймало іслам, протилежну сторону стримує також той факт, що за ісламськими законами чоловіку можна мати декілька дружин.
Серед етнічних китайців зберігається стереотип стосовно решти індонезійців, що ті не бажають багато працювати, що вони марнотратні, а якщо у них немає грошей, просять їх у китайців, іноді із завуальованою загрозою. З іншого боку, індонезійці сприймають китайців як дуже багатих, таких, що прагнуть лише заробити якомога більше грошей, що вони зарозумілі та вважають себе вищими й тому тримаються окремо, живуть в окремих кварталах, тримаються подалі від прийнятих в індонезійському суспільстві заходів сусідської взаємної допомоги. Хоча не всі індонезійські китайці багаті, вони, тим не менш, складають основний компонент індонезійського середнього класу. Їх часто сприймають в Індонезії як етнічний клас, звинувачують у тому, що вони «ексклюзивні» та не бажають інтегруватися з рештою суспільства.
Корінне населення в Індонезії має більше прав, ніж іноземці. Зміни в законодавстві, прийняті 2006 року, урівняли етнічних китайців у правах із корінними індонезійцями й юридично вони тепер є громадянами Індонезії, незалежно від того, асимілювалися вони чи ні. Проте положення закону не завжди застосовуються в реальному житті, в багатьох сферах все ще практикується дискримінація китайців на етнічній основі. На різних етапах історії Індонезії мали місце акти насильства, спрямовані проти китайської етнічної меншини (так звані китайські погроми).
Побут
У побуті китайці зберігають свою національну самобутність. Цьому сприяє, зокрема, характер їхнього розселення. Китайці завжди селяться кварталами. Китайські квартали в усіх містах Індонезії подібні за архітектурою й нагадують китайські райони в містах інших країн Південно-Східної Азії.
У містах жінки носять одяг індонезійського типу, а чоловіки — європейського. У селах одяг чоловіків та жінок складається із штанів та прямозастібної куртки. Дуже поширені сандалі. Звичайний головний убір — плетений капелюх.
Основу раціону становлять рис, овочі, свинина. Їдять паличками з піалоподібних чашок.
За китайським місячним календарем святкують Новий рік і свято ліхтарів. Китайський Новий рік є національним святом індонезійських китайців. Під час його святкування виконують танець лева, використовують червоні ліхтарі.
- Святкування Нового року в Пеканбару
- Танець лева (баронгсай)
-
- Процесія спалення корабля
Поховання померлих раніше проводили суворо у відповідності з китайськими традиціями, тепер — за європейськими нормами.
Поступово спосіб життя китайців Індонезії стає більш схожим на європейський. Молодь у селах переходить на європейський одяг. Імена також стали писати за європейськими нормами, коли ім'я ставлять попереду, а прізвище — позаду. Прагнення багатьох китайців стати повноправними громадянами Індонезії приводить до певної «індонезіації» їхнього побуту.
Джерела
- Leo Suryadinata. Chinese Indonesians in an Era of Globalization: Some Major Characteristics. Ethnic Chinese in Contemporary Indonesia. ISEAS, Singapore, 2008, pp. 1-16 (англ.)
- Aris Ananta, Evi Nurvidya Arifin, Bakhtiar. Chinese Indonesians in Indonesia and the Province of Riau Archipelago: A Demographic Analysis. Ethnic Chinese in Contemporary Indonesia. ISEAS, Singapore, 2008, pp. 17-47 (англ.)
- Eddie Lembong. Indonesian Government Policies and the Ethnic Chinese: Some Recent Developments. Ethnic Chinese in Contemporary Indonesia. ISEAS, Singapore, 2008, pp. 48-56 (англ.)
- Frans H. Winarta. No More Discrimination Against the Chinese. Ethnic Chinese in Contemporary Indonesia. ISEAS, Singapore, 2008, pp. 57-74 (англ.)
- Susy Ong. Ethnic Chinese Religions: Some Recent Developments. Ethnic Chinese in Contemporary Indonesia. ISEAS, Singapore, 2008, pp. 97-116 (англ.)
- Natalia Soebagjo. Ethnic Chinese and Ethnic Indonesians: A Love-Hate Relationship. Ethnic Chinese in Contemporary Indonesia. ISEAS, Singapore, 2008, pp. 137-153 (англ.)
- Индонезия. Справочник. Н. А. Симония, Л. Ф. Пахомова (ред.). М.: «Наука», 1983, с. 19-31. (рос.)
- . Под редакцией А. А. Губера, Ю. В. Марбтина, Д. Л. Тумаркина, Н. Н. Чебоксарова. Серия «Народы мира: Этнографические очерки». Москва: Издательство «Наука», 1966, с. 612-614: Некоренное население Индонезии (рос.)
- С. В. Жеребчук. «Питання етнічних китайців» в Індонезії та Малайзії: різні підходи — різні результати. Китаєзнавчі дослідження, 2014, № 1-2, с. 143-148 (укр.)
- United States Bureau of Citizenship and Immigration Services. Indonesia: Information on ethnic Chinese in Indonesia [ 16 Березня 2022 у Wayback Machine.], 23 July 1999, IDN99001.ZNY (англ.)
- Mély G.Tan. The Social and Cultural Dimensions of the Role of Ethnic Chinese in Indonesian Society [ 11 Квітня 2021 у Wayback Machine.]. Indonesia. The Role of the Indonesian Chinese in Shaping Modern Indonesian Life (1991), pp. 113-125 DOI:10.2307/3351258 (англ.)
Примітки
- Kewarganegaraan, Suku Bangsa, Agama, dan Bahasa Sehari-hari Penduduk Indonesia (англ. Nationality, Ethnicity, Religion, and Daily Language of Indonesian Population). Hasil Sensus Penduduk 2010 (індонез.)
- Aris Ananta, Evi Nurvidya Arifin, Bakhtiar. Chinese Indonesians in Indonesia and the Province of Riau Archipelago: A Demographic Analysis. Ethnic Chinese in Contemporary Indonesia. ISEAS, Singapore, 2008, pp. 17-47 (англ.)
- Leo Suryadinata, Evi Nurvidya Arifin and Aris Ananta. Indonesia's Population: Ethnicity and Religion in a Changing Political Landscape. ISEAS–Yusof Ishak Institute, 2003, pp. 7-9: TABLE 1.2.1. Ethnic Groups of Indonesian Citizens: Indonesia, 2000 (англ.)
- Natalia Soebagjo. Ethnic Chinese and Ethnic Indonesians: A Love-Hate Relationship. Ethnic Chinese in Contemporary Indonesia. ISEAS, Singapore, 2008, pp. 137-153 (англ.)
- Leo Suryadinata, Evi Nurvidya Arifin and Aris Ananta. Indonesia's Population: Ethnicity and Religion in a Changing Political Landscape. ISEAS–Yusof Ishak Institute, 2003, pp. 16-24 (англ.)
- Leo Suryadinata. Chinese Indonesians in an Era of Globalization: Some Major Characteristics. Ethnic Chinese in Contemporary Indonesia. ISEAS, Singapore, 2008, pp. 1-16 (англ.)
- Mély G.Tan. The Social and Cultural Dimensions of the Role of Ethnic Chinese in Indonesian Society [ 11 Квітня 2021 у Wayback Machine.]. Indonesia. The Role of the Indonesian Chinese in Shaping Modern Indonesian Life (1991), pp. 113-125 DOI:10.2307/3351258 (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kita jci Indone ziyi indonez Orang Tionghoa Indonesia indonezijci chiyi predki v riznij chas pribuli do krayini z Kitayu perevazhno z dvoh jogo pivdennih provincij Fuczyan ta Guandun Ce najbilsha za chiselnistyu grupa nekorinnogo naselennya Indoneziyi Kitajci IndoneziyiGrupa kitajciv u hrami DzhakartiKilkist 2 832 510 2010 perepis Areal IndoneziyaRasa mongoloyidiBlizki do Vhodit do kitajci indonezijciMova indonezijska kitajskaReligiya buddizm hristiyanstvo konfucianstvo Viznachiti etnichnih kitajciv v Indoneziyi neprosto Za fizichnimi oznakami movoyu imenami ta sposobom zhittya voni v bilshosti vipadkiv ne vidriznyayutsya vid korinnogo naselennya Bilshist yih vtratila zv yazki z Kitayem uvazhaye sebe indonezijcyami a Indoneziyeyu svoyeyu batkivshinoyu bilshist indonezijskih kitajciv vtratila j ridni kitajski dialekti She odniyeyu osoblivistyu kitajciv Indoneziyi ye te sho v plani akulturaciyi ta ototozhnennya z indonezijskim suspilstvom voni utvoryuyut svoyeridnij kontinuum na odnomu kinci yakogo perebuvayut lyudi oriyentovani na kitajsku kulturu na inshomu lyudi yaki povnistyu j viklyuchno identifikuyut sebe yak indonezijci Kitajcyam nalezhit osoblive misce sered grup nekorinnogo naselennya Indoneziyi yak za chiselnistyu tak i za rollyu v zhitti krayini Stanovlyachi lishe vid 1 5 do 5 naselennya krayini voni ye velmi vplivovoyu chastinoyu indonezijskogo suspilstva osoblivo v ekonomichnij socialnij ta kulturnij galuzyah Nezvazhayuchi na neodnoridnist kitajskoyi spilnoti indonezijci sprijmayut yiyi yak odnoridnu grupu sho maye inozemne pohodzhennya Rozselennya i chiselnistOskilki nelegko viznachiti hto taki etnichni kitajci v Indoneziyi vazhko ociniti j yihnyu chiselnist Perepis 1930 roku provedenij uryadom Niderlandskoyi Ost Indiyi zafiksuvav 1 23 miljona etnichnih kitajciv sho prozhivali na teritoriyi krayini zgodom nazvanoyi Indoneziyeyu voni stanovili 2 03 vsogo naselennya Nadali do 2000 roku perepisi naselennya iz danimi pro etnichnu nalezhnist v Indoneziyi ne provodilis Ye lishe ocinni dani za period mizh 1930 i 2000 rokami V 1961 roci chiselnist kitajciv ocinyuvalas u 2 3 2 6 mln osib 2 4 2 7 naselennya Indoneziyi Skinner 1963 Na pochatku 1970 roku kilkist etnichnih kitajciv v Indoneziyi stanovila priblizno 3 6 mln osib 2 8 vsogo naselennya Suryadinata 1978 Isnuye takozh ocinka chiselnosti etnichnih kitajciv u 1973 roci v 5 mln osib Adam Malik 1973 She dvi ocinki datuyutsya 2003 rokom voni navodyat chiselnist kitajciv v Indoneziyi 6 9 mln 3 0 zagalnoyi chiselnosti naselennya Turner 2003 i 7 7 mln 3 5 naselennya Jacobsen 2003 Kitajska agenciya novin Sinhua 2007 roku povidomlyala sho etnichni kitajci v Indoneziyi stanovlyat priblizno 5 0 naselennya abo ponad 10 mln osib Kitajci v Indoneziyi v riznij chas zaznavali politichnogo tisku Bagato indonezijskih kitajciv vbito pid chas antikomunistichnoyi chistki 1966 roku Zgodom kitajski indonezijci opinilisya pid nespriyatlivim politichnim i socialnim tiskom u dobu Novogo poryadku 1967 98 uryadu Suharto V krayini provodilas politika Bhinneka Tunggal Ika yednist u riznomanitnosti bulo navit politichnim tabu stvoryuvati statistichni dani pro etnichnij sklad naselennya Indoneziyi Za takih umov kitajci Indoneziyi ne bazhali publichno povidomlyati pro svoyu nacionalnist Upershe za chasi nezalezhnoyi Indoneziyi oficijni dani pro etnichnij sklad naselennya krayini buli otrimani v rezultati provedennya perepisu naselennya 2000 roku Pid chas jogo provedennya vikoristovuvalos ponyattya samoidentifikaciyi respondent klasifikuvavsya yak kitayec yaksho vin sam nazvav sebe kitajcem Zagalna chiselnist kitajciv v Indoneziyi za perepisom naselennya 2000 roku stanovila 1 738 936 osib 0 86 naselennya 15 misce Do cogo chisla zrozumilo ne potrapili kitajci yaki vse she ne bazhali abo boyalis publichno viznavati svoyu spravzhnyu etnichnu nalezhnist Z oglyadu na cej faktor dolya kitajciv u naselenni Indoneziyi ocinyuvalas priblizno v 1 50 sered nih lishe 93 717 osib 0 05 buli inozemcyami reshta ce gromadyani Indoneziyi Chiselnist kitajciv za danimi perepisu naselennya Indoneziyi 2010 roku stanovila 2 832 510 osib 1 2 naselennya krayini 18 misce sered nih 1 425 236 cholovikiv i 1 407 274 zhinki Rozpodil za rajonami prozhivannya 2 643 134 osobi zhilo v mistah 93 31 i lishe 189 376 u selah 6 69 Nezalezhno vid tochnosti danih ta ocinok isnuye zagalna tendenciya do zmenshennya doli kitajciv u naselenni Indoneziyi Sered mozhlivih prichin takogo procesu nizkij riven narodzhuvanosti porivnyano z inshimi etnichnimi grupami krayini znachnij vidtik indonezijskih kitajciv do inshih krayin na navchannya robotu chi z metoyu ob yednannya chleniv rodin sho zhivut u riznih krayinah zrostannya kilkosti kitajskih indonezijciv yaki bilshe ne pochuvayutsya kitajcyami pohibki statistichnih danih Najbilshi gromadi kitajciv Indoneziyi za provinciyami za danimi perepisiv naselennya 2000 i 2010 rr Provinciya 2000 2010 Chiselnist osib Dolya v naselenni provinciyi Chiselnist osib Dolya v naselenni provinciyi Dzhakarta 460 002 5 53 632 372 6 62 Zahidnij Kalimantan 352 937 9 46 358 451 8 17 Pivnichna Sumatra dani vidsutni 340 320 2 63 Zahidna Yava 163 255 0 46 254 920 0 59 Shidna Yava 190 968 0 55 244 393 0 66 Banten 90 053 1 11 183 689 1 73 Centralna Yava 165 531 0 54 139 878 0 43 Ostrovi Riau 176 853 3 72 128 704 7 70 Riau 101 864 1 85 Banka Belitung 103 736 11 54 99 624 8 17 Najvishoyu ye dolya kitajciv u naselenni Dzhakarti Zahidnogo Kalimantanu ostroviv Riau ta Banka Belitung 2000 roku majzhe polovina 45 92 vsih indonezijskih kitajciv zhila na ostrovi Yava najbilshe v Dzhakarti stolici krayini Ale za viklyuchennyam Dzhakarti yihnya dolya v naselenni cih gustonaselenih provincij bula neznachnoyu voni ye tut nevelikoyu etnichnoyu menshinoyu Za mezhami Yavi najbilshe indonezijskih kitajciv zhive v provinciyi Zahidnij Kalimantan do togo zh voni skladayut tut pomitnu chastku naselennya Pivnichna Sumatra ye she odniyeyu provinciyeyu z velikoyu kilkistyu indonezijskih kitajciv yih tut majzhe stilki yak i v Zahidnomu Kalimantani odnak yihnya dolya v naselenni provinciyi ye znachno menshoyu Bilshist kitajciv Pivnichnoyi Sumatri zhive v misti Medan Zagalom na Sumatri kitajci rozseleni perevazhno na shidnomu uzberezhzhi a na Kalimantani v zahidnij chastini ostrova Regioni pivdennogo Kitayu zvidki pohodyat indonezijski kitajci Istorichno sklalosya tak sho indonezijski kitajci buli vihidcyami perevazhno z dvoh provincij Pivdenno Shidnogo Kitayu Fuczyan ta Guandun voni podilyalisya na 4 etnichni grupi hoklo chaoshanci hakka ta kantonci Kozhna z cih grup selilasya v pevnih rajonah Indoneziyi Cej rozpodil vidchuvayetsya j dosi Hoklo Hoklo Hokkien tradicijno dominuvali v ekonomici Shidnoyi Indoneziyi Centralnoyi ta Shidnoyi Yavi a takozh v zahidnih priberezhnih rajonah Sumatri Chaoshanci Teochew Teochiu Hokchew Hockchia koncentruvalisya v shidnih priberezhnih rajonah Sumatri vklyuchayuchi arhipelag Riau takozh voni selilisya na Kalimantani Hakka Hakka zoseredzheni na Kalimantani ta zovnishnih ostrovah Kantonci selilisya v misti Bataviya nini Dzhakarta na ostrovi Yava j veli tam svoyu biznesovu diyalnist MovaTradicijno kitajci Indoneziyi podilyalisya na chotiri osnovni lingvistichni grupi hoklo pivdennominska mova chaoshanci pivdennominska mova hakka hakkaska mova i kantonci kantonska mova Vsi ci dialekti kitajskoyi movi silno vidriznyayutsya mizh soboyu yihni nosiyi ne rozumiyut odin odnogo Zvichajnoyu movoyu spilkuvannya mizh kitajcyami z riznih regioniv ye indonezijska Dialekti indonezijskih kitajciv zaznali silnogo vplivu osoblivo v leksici z boku indonezijskoyi ta inshih miscevih mov Sogodni bilshist indonezijskih kitajciv vtratila ridni dialekti j koristuyetsya indonezijskoyu bagato hto volodiye takozh riznimi miscevimi movami napriklad yavanskoyu abo sundanskoyu Chasto takozh spilkuyutsya peranakanskoyu angl Peranakan Malay kitajskoyu malajskoyu angl Chinese Malay indonez Bahasa Melayu Tionghoa movoyu Standartna kitajska mova vikoristovuyetsya v kitajskih shkolah neyu vidayutsya kitajski gazeti Bagato indonezijskih kitajciv volodiye takozh anglijskoyu movoyu ReligiyaShe na pochatku HH st dlya kitajciv Indoneziyi buv harakternij religijnij sinkretizm v yakomu buddijska religiya dobre spivisnuvala z napivbogami kitajskogo folkloru ta kultom predkiv Skladovimi kitajskogo sinkretizmu buli takozh daosizm svoyeridna narodna vira forma politeyizmu ta konfucianstvo davnya filosofiya kitajskih politichnih elit Pid chas Sinhajskoyi revolyuciyi v 1911 roci v Kitayi bula sproba oficijno zrobiti konfucianstvo derzhavnoyu religiyeyu ale vona provalilasya Tim ne menshe ideya pro te sho konfucianske vchennya ye kvintesenciyeyu kitajskogo narodu poshirilas i v Indoneziyi Nezabarom pislya progoloshennya nezalezhnosti krayini etnichni kitajci buli podileni za religiyeyu na poslidovnikiv buddizmu ta konfucianstva mizh yakimi vstanovilasya gliboka vzayemna nedovira V nezalezhnij Indoneziyi buv skladenij perelik oficijnih religij sho vklyuchaye islam hristiyanstvo protestantizm katolicizm induyizm buddizm ta konfucianstvo Peredbachayetsya sho kozhen gromadyanin krayini povinen chitko zayaviti pro svoyu nalezhnist do pevnoyi sankcionovanoyi derzhavoyu religijnoyi grupi Ateyizm v Indoneziyi rozglyadayetsya yak sinonim komunistichnogo vchennya j ne vitayetsya derzhavoyu Tomu indonezijski kitajci mali zrobiti svij vibir Religijnij sklad kitajskih indonezijciv rozrahovanij za vihidnimi danimi perepisu naselennya Indoneziyi 2000 roku buv takim buddisti 53 82 hristiyani protestanti abo katoliki 35 09 musulmani 5 41 induyisti 1 77 inshi 3 91 Konfucianskij hram u Dzhakarti Suchasnij buddijskij hram na ostrovi Batam Budivlya Indonezijskoyi hristiyanskoyi cerkvi Konfucianska religiya indonez Agama Konghucu maye v Indoneziyi neviznachenij status 1978 roku vona bula viklyuchena z pereliku oficijnih religij ce rishennya bulo skasovane lishe 2000 roku Vodnochas iz nastupom na konfucianstvo zdijsnyuvalas tiha zaborona daosizmu kitajski daoski hrami keletengi indonez Kelenteng vimagali peretvoriti na buddijski vigari indonez Vihara j pribrati z nih statuyi kitajskih legendarnih napivbogiv Ci zahodi mali bilshe etnichnij nizh religijnij harakter i buli skladovoyu zagalnogo nastupu na kitajsku kulturu Reabilitaciya konfucianstva spriyala tomu sho Verhovna rada konfucianskoyi religiyi indonez Majelis Tinggi Agama Konghucu Indonesia skorocheno Matakin stala odniyeyu z najviznachnishih religijnih grup v Indoneziyi Yiyi lideri pidtrimuyut dobri stosunki z politichnoyu elitoyu krayini ta liderami inshih konfesijnih grup osoblivo musulmanskoyi Prote chiselnist oficijnih pribichnikiv konfucianstva lishayetsya neznachnoyu za danimi perepisu naselennya 2010 roku voni stanovili lishe 0 05 naselennya krayini Najbilshe yih prozhivalo v provinciyah Zahidnij Kalimantan ta Banka Belitung Insha etnichna kitajska religiya kitajskij buddizm koristuvalasya bilshoyu svobodoyu Rishennya pro faktichnu zaboronu konfucianstva navit spriyalo zmicnennyu pozicij kitajskogo buddizmu v Indoneziyi Najbilshe kitajskih buddijskih hramiv ye v provinciyah Pivnichna Sumatra Dzhakarta Lampung Shidna Yava Centralna Yava Najbilshim sered nih ye hram Magavira Graga Pusat indonez Vihara Mahavira Graha Pusat kit 大丛山西禅寺 roztashovanij v kitajskomu kvartali v pivnichnij chastini Dzhakarti Za danimi perepisu naselennya 2010 roku buddisti stanovili 0 72 naselennya krayini najbilshe yih prozhivalo v Dzhakarti ta provinciyah Pivnichna Sumatra j Zahidnij Kalimantan Etnichni kitajski buddijski organizaciyi v suchasnij Indoneziyi znachnoyu miroyu perebuvayut pid inozemnimi vplivami osoblivo buddijskih organizacij Tajvanya Pidjom buddizmu sered etnichnih kitajciv v Indoneziyi buv pov yazanij same iz zovnishnoyu pidtrimkoyu 1983 roku uryad Indoneziyi viznav Vesak indonez Waisak svyato narodzhennya prosvitlennya ta smerti Buddi nacionalnim svyatom krayini Buddizm spravdi procvitaye sered etnichnih kitajciv v Indoneziyi Takozh ochevidnim ye toj fakt sho inodi vin sprijmayetsya bilshe yak kulturnij ta etnichnij nizh religijnij faktor Sered etnichnih kitajciv v Indoneziyi ye j hristiyanski gromadi Gollandski hristiyanski misioneri sho pribuli na Yavu naprikinci HIH stolittya dosyagli najbilshih uspihiv same v kitajskomu seredovishi She v kolonialnu dobu vinikla Kitajska hristiyanska cerkva indonez Tiong Hoa Kie Tok Kauw yaka pislya otrimannya Indoneziyeyu nezalezhnosti v 1950 h rokah zminila svoyu nazvu na Indonezijska hristiyanska cerkva indonez Hwee Gereja Kristen Indonesia GKI Movoyu ciyeyi cerkvi za gollandciv bula malajska a v nezalezhnij Indoneziyi stala indonezijska Ce spriyalo priyednannyu do cerkvi predstavnikiv inshih narodiv vona stala mensh etnichnoyu Na vidminu vid inshih hristiyanskih cerkov GKI ce suto indonezijska konfesiya vona ne oriyentovana na Kitaj Cerkva Isusa Hrista indonez Gereja Kristus Yesus GKY ce majzhe viklyuchno kitajska etnichna hristiyanska cerkva korinnya yakoyi syagaye 1945 roku Vona bilshe vikoristovuye v sluzhbi kitajsku movu ale yiyi malo hto znaye j osnovnoyu movoyu cerkvi ye vse taki indonezijska Novitni hristiyanski cerkvi zokrema Indonezijska reformovana yevangelska cerkva indonez Gereja Reformed Injili Indonesia GRII zasnovana 1989 roku ta Ob yednannya kitajskih cerkov v Indoneziyi indonez Persekutuan Gereja gereja Tionghoa di Indonesia PGTI ce viklyuchno kitajski hristiyanski organizaciyi sho diyut u mistah zi znachnimi kitajskimi gromadami Voni nosyat bilsh etnichnij harakter Finansuyutsya indonezijskimi ta zakordonnimi cerkvami privatnimi osobami fondami j organizaciyami Najbilshe kitajciv perevazhno buddistiv perejshlo na hristiyanstvo v Pivnichnij Sumatri Yevangelizaciyeyu kitajciv Sumatri zajmayutsya hristiyanski misioneri z Tajvanyu IstoriyaKorabel Chzhen He Kitajski torgovci ta moreplavci vidviduvali ostrovi Indonezijskogo arhipelagu tisyachu j bilshe rokiv tomu Kitajski migranti stali pribuvati v region she v XIII st Kitajski musulmani stali selitisya tut u XV st sho zbigayetsya iz simoma plavannyami admirala Chzhen He 1405 1432 Odnak do XIX st kitajci na teritoriyi suchasnoyi Indoneziyi buli nechiselnimi j ne stanovili problem dlya indonezijskogo naselennya voni shvidko asimilyuvalisya do miscevih gromad Kitajski kuli v Medani mizh 1920 i 1940 rr Geografichna blizkist ta klimatichna podibnist yihnoyi batkivshini do Indoneziyi polegshuvali immigraciyu kitajciv ale golovnoyu prichinoyu pereselennya bulo bezzemellya ta zubozhinnya selyan u Kitayi Osoblivo shvidko kitajske naselennya v Indoneziyi stalo zrostati iz seredini XIX st koli krayina perebuvala v skladi Niderlandskoyi Ost Indiyi 1800 1949 Poryad iz vilnoyu immigraciyeyu otrimalo znachne poshirennya verbuvannya kolonialnoyu gollandskoyu administraciyeyu deshevoyi robochoyi sili kuli z primorskih provincij Kitayu Kitajska migraciya vidbuvalasya dvoma velikimi hvilyami Persha datuyetsya 1860 1890 rr Todi bilshist kitajciv osila na shodi Yavi v Zahidnij Sumatri ta Zahidnomu Kalimantani Cya persha velika grupa kitajskih immigrantiv skladalasya majzhe viklyuchno z cholovikiv yaki vkladali shlyubi z miscevimi zhinkami Pershi gromadi kitajciv Indoneziyi vvibrali bagato miscevih zvichayiv obryadiv ta viruvan ale voni prodovzhuvali zberigati v pobuti j bagato elementiv kitajskoyi kulturi Nastupna znachna hvilya kitajskih immigrantiv pribula naprikinci XIX pochatku XX st V 20 i rr XX st kitajska immigraciya dosyagla svogo piku j stanovila v okremi roki do 40 tis osib Bilshist cih immigrantiv priyihali z pivdnya Kitayu a pribuvali voni dlya roboti na kauchukovi plantaciyi Sumatri olov yani kopalni ostroviv Banka Belitung ta in Voni utvorili chisto kitajski poselennya na Zovnishnih ostrovah Indoneziyi Na vidminu vid poperednoyi hvili novi migranti zberegli svoyi movi v osnovnomu hoklo hakka ta kantonsku religiyu ta zvichayi V deyakih rajonah Indoneziyi napriklad v Zahidnomu Kalimantani j dosi isnuyut kitajski sela organizaciya yakih vidpovidaye selam pivdennih provincij Kitayu Zhiteli cih sil ne znayut indonezijskoyi movi j rozmovlyayut kitajskimi dialektami U period svitovoyi ekonomichnoyi krizi 1930 h rokiv kitajska migraciya rizko skorotilasya a v 1950 i roki bula zaboronena Kilkist novih migrantiv stala neznachnoyu Gollandci vstanovivshi svoye kolonialne pravlinnya podilili zhiteliv Niderlandskoyi Ost Indiyi na tri rasovi grupi yevropejci v pershu chergu gollandci shidni inozemci kitajci a takozh indijci ta arabi ta korinni narodi Yevropejci mali najvishij status ta najbilshi prava Kitajci stoyali na shabel nizhche za yevropejciv a korinni narodi roztashovuvalis na dni suspilnoyi iyerarhiyi za vinyatkom korolivskih rodin yaki mali takij samij status yak i yevropejci Ci rizni rasovi grupi takozh vidigravali riznu v rol ekonomichnomu zhitti krayini Gollandci zajmalisya velikim biznesom kitajci poserednickoyu torgivleyu a korinni zhiteli buli zemlerobami ta dribnimi torgovcyami Kitajci chasto sprijmalisya korinnim naselennyam yak ekonomichni istoti politichno blizhchi do gollandciv nizh do korinnogo naselennya Politika segregaciyi zaprovadzhena v kolonialnu dobu ta rizni ekonomichni mozhlivosti okremih kategorij naselennya porodzhuvala vzayemnu nedoviru j nenavist mizh kitajcyami ta korinnimi narodami sho zberigayetsya j doteper Vidmezhovanist kitajciv vid inshih rasovo etnichnih grup u kolonialnij Indoneziyi bula dokonanim faktom zhittya Odnak i sami kitajci buli podileni prinajmni na dvi grupi peranakani peranakan bukvalno urodzhenci lyudi z mishanoyu krov yu sho narodilisya v Indoneziyi ta totoki abo sinke totok singkeh bukvalno novi gosti sho narodilisya v Kitayi 1930 roku priblizno 80 kitajciv na Yavi stanovili peranakani na inshih ostrovah priblizno stilki zh totoki 1910 roku mizh uryadom Kitayu ta kolonialnoyu vladoyu Niderlandskoyi Ost Indiyi bulo pidpisano ugodu pro podvijne gromadyanstvo dlya kitajciv sho zhivut na arhipelazi Pidjom kitajskogo nacionalizmu na pochatku XX st prizviv do pereoriyentaciyi kitajciv z Indoneziyi na Kitaj Buli stvoreni suchasni kitajski shkoli j bagato ditej etnichnih kitajciv pochali vivchati kitajsku movu ta kitajsku kulturu Na teritoriyi Niderlandskoyi Ost Indiyi vinik zagalnokitajskij ruh Tiong Hoa Hwee Koan THHK gollandska vlada namagalasya pridushiti cej zakordonnij kitajskij nacionalizm Pid yaponskoyu okupaciyeyu Indoneziyi 1942 45 novi praviteli zakrili gollandski shkoli kitajski diti mali navchatisya lishe v okremih kitajskih shkolah de vivchali yaponsku ta kitajsku movi Takim chinom diti peranakaniv buli piddani procesu rekitayizaciyi Deyaki z indonezijskih kitajciv buli zaverbovani yaponcyami yak shpiguni sho pogirshilo imidzh vsiyeyi etnichnoyi grupi v ochah indonezijciv yih zvinuvachuvali u spivpraci z yaponcyami U serpni 1945 r Yaponiya kapitulyuvala Gollandci povernulisya mayuchi namir vidnoviti svoye kolonialne pravlinnya na vsij teritoriyi Niderlandskoyi Ost Indiyi Odnak indonezijski nacionalisti vidmovilisya prijnyati gollandciv i pidnyalisya na borotbu za nezalezhnist Kitajci pid chas Indonezijskoyi revolyuciyi 1945 1950 rr opinilisya mizh dvoh vogniv Voni buli rozdileni na dvi politichni grupi Chung Hwa Hui CHH pidtrimuvala kolonialnij uryad Niderlandiv a Partai Tionghoa Indonesia PTI pidtrimuvala indonezijskij ruh za nezalezhnist Deyaki yihni vidatni diyachi borolisya za nezalezhnist Indoneziyi odnak cej fakt ignoruyetsya indonezijskim suspilstvom ta istorikami Gollandska vlada cilespryamovano stvoryuvala vrazhennya sho vsi kitajci stoyat na yihnomu boci j vistupayut proti nezalezhnosti Indoneziyi Spalahnula seriya antikitajskih incidentiv Pislya zdobuttya Indoneziyeyu nezalezhnosti nova derzhava uspadkuvala kolonialnu politiku ta zakoni Niderlandiv pro podil naselennya na korinni ta ne korinni grupi Za Konstituciyeyu krayini korinne naselennya indonez Indonesia asli abo pribumi maye bilshe prav nizh nekorinne Kitajci v novij krayini rozglyadalisya yak chastina nekorinnogo naselennya Kitajskij rajon Glodok u Dzhakarti 1953 Kitajska immigraciya ranishe velmi znachna z utvorennyam 1949 roku KNR pripinilasya 1955 roku uryadi KNR ta Respubliki Indoneziya domovilis pro likvidaciyu podvijnogo gromadyanstva Blizko 1 mln indonezijskih kitajciv z takim statusom mali zrobiti svij vibir 65 za oficijnimi danimi 70 90 za kitajskimi dzherelami obrali gromadyanstvo Indoneziyi reshta stala gromadyanami KNR Singapuru tosho Kitajci peranakani zazvichaj obirali indonezijske gromadyanstvo Kitajci totoki za svoyeyu oriyentaciyeyu podililisya na tih hto pidtrimuvav komunistichnij Kitaj ta tih hto pidtrimuvav gomindanivskij Tajvan pershi vibirali gromadyanstvo KNR drugi zazvichaj stavali osobami bez gromadyanstva Chastina kitajciv pislya skasuvannya podvijnogo gromadyanstva viyihala z Indoneziyi Yaksho v kolonialnu dobu etnichni kitajci buli neodnoridnoyu grupoyu to pislya togo yak Indoneziya stala nezalezhnoyu vsi voni otrimali odnakovij kulturnij ta ekonomichnij status Namagayuchis obmezhiti kitajske dominuvannya v ekonomichnij sferi uryad zaboroniv indonezijskim kitajcyam zajmatisya eksportno importnim biznesom rozdribnoyu torgivleyu v silskij miscevosti Odnak ne zvazhayuchi na ci zahodi yihnya ekonomichna sila stala navit bilshoyu Kitajske naselennya v Indoneziyi majzhe nikoli ne zajmalo posad sluzhbovciv vchiteliv likariv obslugovuyuchogo personalu vono zavzhdi bulo oriyentovane na stvorennya ta rozvitok vlasnogo biznesu Kitajska menshist kontrolyuvala ponad 70 nacionalnih bagatstv krayini Kitajski biznesovi strukturi mali znachnij vpliv na prijnyattya politichnih rishen stvorili cili transnacionalni kompaniyi Kitajski zemlyactva utrimuvali kitajski shkoli vidavali kitajski gazeti tosho Kitajski immigranti stvorili v Dzhakarti universitet Respublika Indonezijski kitajski zemlyactva ta gromadi pidtrimuvali zv yazki z Komitetom u spravah kitajskih emigrantiv u KNR V umovah holodnoyi vijni mizh zahidnim ta komunistichnim taborami kitajskih indonezijciv chasto sprijmali j zvinuvachuvali u tomu sho voni buli p yatoyu kolonoyu komunistichnogo Kitayu Etnichnih kitajciv vvazhali virnimi Pekinu a ne Dzhakarti Dominuvannya kitajciv v ekonomici krayini viklikalo nepriyazn z boku korinnogo naselennya Indoneziyi Bagato politichnih lideriv krayini zazdrili ekonomichnomu statusu etnichnih kitajciv bilshist naselennya Indoneziyi vvazhala sho kitajci neproporcijno zamozhni Pislya pridushennya 1965 roku prokomunistichnogo Ruhu 30 veresnya v krayini rozgornulasya kampaniya spryamovana na vitisnennya kitajskogo kapitalu z ekonomichnogo politichnogo j kulturnogo zhittya krayini U v 1965 67 rokah Indoneziyeyu prokotilasya hvilya antikitajskih zavorushen Tisyachi etnichnih kitajciv buli vbiti abo zaznali serjoznih materialnih zbitkiv pid chas kitajskih pogromiv 1965 roku bulo zaboronene svyatkuvannya kitajskogo misyachnogo Novogo roku misceva nazva imlek 1966 roku novim liderom Indoneziyi stav general Suharto vin keruvav krayinoyu protyagom 1966 1998 rr Cej period vidomij v istoriyi Indoneziyi pid nazvoyu Novij poryadok mav silnij vpliv na kitajciv v Indoneziyi Suharto prijshov do vladi v rozpal holodnoyi vijni j borotba proti komunistichnoyi zagrozi bula pidnyata v rang derzhavnoyi politiki Kitaj vvazhavsya krayinoyu zagrozoyu yaka poshiryuye komunistichnij vpliv u regioni Rezhim Novogo poryadku sistematichno j poslidovno zdijsnyuvav diskriminacijnu politiku stosovno kitajciv Indoneziyi bagato v chomu cherez yihnyu prihilnist do komunizmu ideologiyi zaboronenoyi v krayini V etnichnih kitajcyah bachili inozemnu menshinu yaka povinna bula stati chastinoyu korinnogo naselennya shlyahom totalnoyi asimilyaciyi Kitajski shkoli ta zasobi masovoyi informaciyi buli zakriti a etnichni kitajski organizaciyi rozpusheni Krim togo indonezijskim kitajcyam rekomenduvali zminiti svoyi imena na indonezijski Obmezhuvalos vidviduvannya daoskih hramiv konfucianstvo bilshe ne viznavalosya oficijnoyu religiyeyu zaboronyalisya kitajski svyata Vodnochas za chasi rezhimu Suharto v umovah zhorstkogo kontrolyu z boku vladi antikitajske nasilstvo bulo vidnosno ridkisnim yavishem Ta j sami etnichni kitajci pislya zavorushen i zitknen minulih rokiv zrozumili sho neobhidno kardinalno zminiti formu vidnosin z korinnim naselennyam Kitajski biznesmeni teper namagalisya vstanoviti druzhni stosunki z peresichnimi indonezijcyami Uryad Suharto svidomo obmezhiv kitajciv ekonomichnim sektorom Ce bulo pov yazano z jogo zagalnoyu strategiyeyu spriyannya ekonomichnomu zrostannyu ta rozvitku Indoneziyi a indonezijskih kitajciv vvazhali korisnimi v ekonomichnij sferi U takij situaciyi sposterigalosya spontanne viniknennya kitajskoyi ekonomichnoyi vladi Vodnochas koristuyuchis ekonomichnoyu svobodoyu indonezijski kitajci piddavalisya politichnij diskriminaciyi Buli zaboroneni kitajski politichni partiyi Indonezijski kitajci musili mati svidoctvo pro gromadyanstvo indonez Surat Bukti Kewarganegaraan Republik Indonesia SBKRI faktichnij zasib derzhavnoyi segregaciyi abo rasovoyi diskriminaciyi sho zastosovuvavsya proti nih Zhodna insha etnichna grupa ne povinna mati takij dokument yak yuridichne pidtverdzhennya gromadyanstva Za Suharto kitajskij biznes perebuvav u povnij zalezhnosti vid voli uryadu pochuvavsya vrazlivim j ohoche obminyuvav znachni koshti na loyalnist chinovnikiv Bagato kitajciv stavali druzyami vladi shob rozbudovuvati svij biznes Deyaki z nih navit nalezhali do druziv samogo prezidenta Cya zhmenka nadbagatih lyudej sprovokuvala oburennya v suspilstvi ta vorozhe stavlennya do vsih etnichnih kitajciv Dlya peresichnogo indonezijcya kitajci buli srigala ekonomi ekonomichnimi vovkami ta zlochincyami Ekonomichna kriza 1997 roku viklikala nevdovolennya naselennya krayini Uryad stav zvinuvachuvati v usih negarazdah kitajskih biznesmeniv V umovah shalenogo tisku kitajskij biznes zmushenij buv pokinuti Indoneziyu sho she bilshe pogirshilo situaciyu j prizvelo do masovih zavorushen ta zmini vladi v krayini Pogromi na vulicyah Dzhakarti traven 1998 Antikitajski akciyi mali misce v Dzhakarti Solo ta inshih velikih mistah Indoneziyi vid Medana do Makasara Natovp grabuvav i spalyuvav magazini znishuvav majno sho nalezhalo indonezijskim kitajcyam a takozh katolicki ta protestantski cerkvi ta inshi kultovi sporudi policejski viddilki ta inshi uryadovi budivli malo takozh misce sistematichne zgvaltuvannya kitajskih zhinok Ponad 10 tis osib bulo vbito hocha j ne vsi voni buli kitajcyami Pik zavorushen pripav na traven 1998 roku Podiyi sprovokuvali vidstavku Suharto a bagato kitajciv pokinulo Indoneziyu j viyihalo do Singapuru Gonkongu ta Avstraliyi Derzhavna politika shodo etnichnih kitajciv rizko zminilasya pislya padinnya rezhimu Suharto Kitajsko indonezijski vidnosini pochali polipshuvatisya a kitajci Indoneziyi perestali rozglyadatisya yak rizik dlya bezpeki V Indoneziyi vidbuvalasya demokratizaciya v ramkah yakoyi pochalosya vidrodzhennya kitajskoyi kulturi Novij poglyad na kitajciv Indoneziyi zaprovadiv chetvertij prezident krayini Abdurrahman Vahid 1999 2001 yakogo z povagoyu nazivali Gus Dur Bagato kitajciv vvazhayut jogo kitajskim batkom indonez Bapak Tionghoa Gus Dur faktichno vidnoviv kulturni ta religijni prava kitajciv Novij zakon pro gromadyanstvo prijnyatij u 2006 roci zrobiv indonezijskih kitajciv povnocinnimi gromadyanami krayini j yuridichno dozvoliv yim zajmati derzhavni posadi vklyuchayuchi mozhlivist buti prezidentom Respubliki Indoneziya Indonezijski kitajci bilshe ne zmusheni asimilyuvatisya u velike indonezijske suspilstvo voni otrimali mozhlivist zberigati j rozvivati svoyu etnichnu kulturu ta identichnist Ukazom prezidenta Gabibi 1998 1999 bulo skasovano normu yaka vimagala vid kitajciv podannya svidoctva pro gromadyanstvo SBKRI 1999 roku bulo dozvoleno vikladati v navchalnih zakladah kitajsku movu Znakovim stalo vidnovlennya svyatkuvannya kitajskogo Novogo roku a 2002 roku vin stav oficijnim nacionalnim svyatom Indoneziyi Pidnesennya Kitayu v ostanni roki spravilo velikij vpliv na kitajciv u Pivdenno Shidnij Aziyi v cilomu j v Indoneziyi zokrema Globalizaciya ta demokratizaciya sprichinili vidrodzhennya v Indoneziyi etnichnoyi kitajskoyi identichnosti Chastina indonezijskih kitajciv pereoriyentovuyetsya na Kitaj osoblivo v kulturnomu ta ekonomichnomu plani Isnuye etnichna svidomist i bagato etnichnih kitajciv pochali pishatisya svoyim etnichnim pohodzhennyam Kitajski religiyi kitajskij buddizm konfucianska religiya ta daosizm zaluchayut novih poslidovnikiv Staye populyarnoyu kitajska mova Znakovim ye te sho yiyi vivchayut ne lishe etnichni kitajci Prote dayutsya vznaki ti zmini yakih zaznalo kitajske suspilstvo v roki Novogo poryadku Novij demokratichnij uryad Indoneziyi dozvoliv vidnoviti kitajsku osvitu ale povnocinnih kitajskih serednih shkil yaki isnuvali do dobi Suharto ne bulo vidnovleno Bilshist ditej indonezijskih kitajciv vzhe ne govorit i ne pishe kitajskoyu Ne vistachaye miscevih vikladachiv kitajskoyi movi Velika kilkist tak zvanih kitajskih shkil u Dzhakarti ta inshih velikih mistah naspravdi ye lishe centrami navchannya kitajskij movi yake provoditsya iz zaluchennyam vikladachiv z Kitayu Vidnovleni kitajski gazeti chasto zmusheni zakrivatisya cherez brak chitackoyi auditoriyi Najbilshim kitajskim vidannyam v Indoneziyi stala gazeta Gyuoczi Zhibao kit 国际日报 Guoji Ribao yaka 2008 roku vihodila nakladom blizko 30 000 primirnikiv Vse bilshe indonezijskih kitajciv bere zaraz uchast u politici osoblivo na miscevomu rivni ale voni voliyut priyednuvatisya do zagalnonacionalnih politichnih partij Vidrodzheni etnichni kitajski politichni partiyi ne mayut suttyevoyi pidtrimki Natomist vinikli chislenni bezpartijni kitajski organizaciyi zasnovani na socialnih ta kulturnih zasadah Zagalom narahovuyut ponad 400 etnichnih kitajskih asociacij bilshist yakih diye na miscevomu rivni Kozhen velikij pidrozdil hoklo chaoshanci hakka kantonci maye taki asociaciyi a okremi j dekilka Prote vsi voni mayut nebagato chleniv perevazhno ce predstavniki starshogo pokolinnya Kitajski biznesmeni takozh stvorili vlasni organizaciyi Zrostannya statkiv kitajskih gromad porodzhuye socialnij rozriv mizh kitajskim ta ne kitajskim naselennyam a takozh zazdrist z boku ne kitajciv Hocha uryad stav provoditi politiku skasuvannya diskriminacijnih aktiv na praktici diskriminaciya vse she isnuye Dlya peresichnogo indonezijcya negativnij imidzh kitajciv ne zminivsya nezvazhayuchi na oficijni zayavi yaki stverdzhuyut protilezhne Okremi vipadki antikitajskogo nasilstva mali misce v Dzhakarti v 2000 roci ta v Makasari v 2006 roci za masshtabom voni znachno postupalisya podiyam 1998 r zaznali atak kitajski magazini Situaciya ye nebezpechnoyu j kitajci namagayutsya ne afishuvati svoyu etnichnu nalezhnist shob ne sprovokuvati negativnu reakciyu z boku ne kitajskoyi spilnoti GospodarstvoEtnichni kitajci v Indoneziyi yak i v inshih krayinah Pivdenno Shidnoyi Aziyi vidigrayut vazhlivu rol v ekonomici krayini Voni kontrolyuyut znachnu chastinu sferi obigu ta torgivli volodiyut znachnoyu chastinoyu tekstilnih fabrik cegelnih zavodiv bagatma kinoteatrami miskim nazemnim transportom azh do veloriksh V yihnih rukah perebuvaye bilsha chastina morskogo transportu ta ribokonservnogo virobnictva Indoneziyi Bilshist privatnih bankiv takozh nalezhit kitajcyam te same stosuyetsya j groshovoyi masi sho perebuvaye v obigu Kitajski immigranti mali vpliv na ekonomichnij rozvitok deyakih regioniv Indoneziyi Voni pershimi stali viroblyati cukor na Yavi vidobuvati rudni kopalini na ostrovi Banka na deyakih ostrovah zaklali pershi plantaciyi tyutyunu vanili percyu ta inshih pryanoshiv Kitajski robitniki na olov yanih kopalnyah ostrova Banka 1930 U plani zanyat sered kitajciv Indoneziyi isnuyut geografichni vidminnosti Na Yavi voni zajmayutsya perevazhno torgivleyu Kitajskomu kapitalu tut nalezhat kokosovi ta cukrovi plantaciyi pidpriyemstva z pererobki kopri kauchuku percyu maslorobni tartaki bilsha chastina avtobusnogo parku richkovih ta morskih suden Na Sumatri kitajci poryad iz torgivleyu zajmayutsya virobnictvom eksportnih silskogospodarskih kultur Na zahidnomu uzberezhzhi Sumatri kitajski kopachi vidobuvali zoloto v rajonah Medana ta Palembanga a takozh na ostrovah Banka ta Belitung indonezijski kitajci pracyuyut na pidpriyemstvah z vidobutku korisnih kopalin U kitajskomu mistechku Bagan indonez Bagansiapiapi na pivnochi provinciyi Riau osnovnim zanyattyam miscevogo naselennya ye ribalstvo Kitajskij fermer v provinciyi Zahidnij Kalimantan 1926 Virobnictvo eksportnih kultur zajmaye providne misce v zanyattyah kitajciv sho zhivut na Kalimantani Blizko 80 kitajskogo naselennya Zahidnogo Kalimantanu zoseredzheno v silskij miscevosti Tut na shilah gir roztashovani najbilshi v usij Pivdenno Shidnij Aziyi kitajski sela Kitajci viroshuyut ris na zroshuvanih polyah zajmayutsya gorodnictvom ta sadivnictvom rozvodyat svinej ta veliku rogatu hudobu Na pivdni ta na shodi Kalimantanu yak i na Yavi majzhe vse kitajske naselennya zajnyate torgivleyu remeslami tosho Po vsij Indoneziyi vazhlivoyu ye rol kitajskih dribnih torgovciv sered nih i vulichnih Voni dobre znayut miscevij rinok Na vulicyah mist chasto mozhna pobachiti torgovcya kitajcya z pikulanom koromislom na plechah na yakomu rozvishani riznomanitni tovari Kitajci trimayut vulichni restoranchiki lombardi gralni zakladi tosho U kozhnomu znachnomu naselenomu punkti pracyuyut kitajski kravci tesli perukari yuveliri perevazhno vihidci z provinciyi Guandun Kitajci hakka najmayutsya na robotu na plantaciyi na vsih velikih ostrovah viroshuyut kauchuk tyutyun pryanoshi tosho a takozh pracyuyut na kopalnyah zajmayutsya zemlerobstvom SuspilstvoIndonezijski kitajci ne ye odnoridnoyu grupoyu Voni podilyayutsya za kulturoyu politichnoyu oriyentaciyeyu statkami ta gromadyanstvom U minulomu v kulturnomu plani kitajci Indoneziyi podilyalisya na 2 kategoriyi peranakani miscevi kitajci mishani z korinnimi indonezijcyami ta totoki chistokrovni kitajci yak pravilo narodzheni v Kitayi Totoki zberigali kitajsku kulturu movu j tradiciyi peranakani znachnoyu miroyu asimilyuvalisya v indonezijske suspilstvo j perejshli na indonezijsku movu Obidvi grupi mali vzayemni negativni stereotipi sho sklalisya cherez vidsutnist socialnoyi vzayemodiyi mizh nimi Teper podil na ci kategoriyi perestav buti aktualnim absolyutnu bilshist stanovlyat peranakani ta peranakanizovani totoki Bagato etnichnih kitajciv uvazhaye sebe gromadyanami Indoneziyi maye indonezijski imena govorit indonezijskoyu j navit miscevimi movami Akulturaciya kitajskih indonezijciv ye nezvorotnim procesom i trivaye shvidkimi tempami Elementi kitajskoyi kulturi znikayut natomist prijmayutsya elementi miscevoyi kulturi Molodi indonezijski kitajci pozitivno stavlyatsya do svoyeyi indonezijskoyi identifikaciyi ale vidchuvayuchi diskriminaciyu z boku osnovnogo suspilstva oburyuyutsya odnobichnistyu procesiv asimilyaciyi j ob yednuyutsya na grunti zmicnennya svoyeyi kitajskoyi etnichnoyi identichnosti U politichnomu plani indonezijski kitajci podilyayutsya na prodzhakartskih propekinskih ta protajbejskih bilshist nalezhit do pershoyi grupi Ekonomichno vidilyayut vishij serednij ta nizhchij klasi serednij klas stanovit bilshist Za gromadyanstvom kitajci Indoneziyi podilyayutsya na gromadyan Indoneziyi ta inozemciv bilshist maye indonezijske gromadyanstvo Vulichna torgivlya v kitajskomu rajoni Glodok Dzhakarta Absolyutnu bilshist kitajskogo naselennya v Indoneziyi stanovlyat vihidci z dvoh pivdennih provincij Kitayu Fuczyan ta Guandun Kitajci selyatsya kvartalami organizovanimi za principom zemlyactva vihidci z odniyeyi provinciyi abo z odnogo mistechka yak pravilo zhivut razom Takogo principu voni dotrimuyutsya yak u mistah tak i v selah Prikladom mozhe buti kitajskij rajon Glodok indonez Glodok u Dzhakarti Kozhen velikij pidrozdil hoklo chaoshanci hakka kantonci maye vlasni gromadski ob yednannya Za dobi Suharto na dilovij areni dominuvali chaoshanci fuchzhousci ale pislya padinnya diktatora pochali pidnimatisya biznesmeni j z inshih kitajskih etnichnih grup Sim ya v kitajciv mala monogamna patrilinijna U minulomu lyudi zberigali tisni zv yazki z batkivshinoyu choloviki chasto povertalisya tudi za narechenimi Normi konfucianskoyi morali dotrimannya ceremonij povaga do batkiv tosho zalishayutsya silnimi v kitajskih gromadah i dosi ale kitayanki sho zhivut v Indoneziyi aktivnishi j vilnishi nizh u Kitayi Pochastishali mishani shlyubi z indonezijcyami Mizhetnichni shlyubi traplyayutsya perevazhno mizh hristiyanami Nabagato ridshe kitajci v Indoneziyi vkladayut shlyubi z musulmanami 1982 roku v Dzhakarti sered etnichnih kitajciv lishe 13 vidsotkiv shlyubiv buli vkladeni mizh hristiyanami ta musulmanami Z musulmanskogo boku vimagayetsya shob podruzhzhya prijmalo islam protilezhnu storonu strimuye takozh toj fakt sho za islamskimi zakonami choloviku mozhna mati dekilka druzhin Sered etnichnih kitajciv zberigayetsya stereotip stosovno reshti indonezijciv sho ti ne bazhayut bagato pracyuvati sho voni marnotratni a yaksho u nih nemaye groshej prosyat yih u kitajciv inodi iz zavualovanoyu zagrozoyu Z inshogo boku indonezijci sprijmayut kitajciv yak duzhe bagatih takih sho pragnut lishe zarobiti yakomoga bilshe groshej sho voni zarozumili ta vvazhayut sebe vishimi j tomu trimayutsya okremo zhivut v okremih kvartalah trimayutsya podali vid prijnyatih v indonezijskomu suspilstvi zahodiv susidskoyi vzayemnoyi dopomogi Hocha ne vsi indonezijski kitajci bagati voni tim ne mensh skladayut osnovnij komponent indonezijskogo serednogo klasu Yih chasto sprijmayut v Indoneziyi yak etnichnij klas zvinuvachuyut u tomu sho voni eksklyuzivni ta ne bazhayut integruvatisya z reshtoyu suspilstva Korinne naselennya v Indoneziyi maye bilshe prav nizh inozemci Zmini v zakonodavstvi prijnyati 2006 roku urivnyali etnichnih kitajciv u pravah iz korinnimi indonezijcyami j yuridichno voni teper ye gromadyanami Indoneziyi nezalezhno vid togo asimilyuvalisya voni chi ni Prote polozhennya zakonu ne zavzhdi zastosovuyutsya v realnomu zhitti v bagatoh sferah vse she praktikuyetsya diskriminaciya kitajciv na etnichnij osnovi Na riznih etapah istoriyi Indoneziyi mali misce akti nasilstva spryamovani proti kitajskoyi etnichnoyi menshini tak zvani kitajski pogromi PobutTradicijnij kitajskij budinok v misti Bagan provinciya Riau U pobuti kitajci zberigayut svoyu nacionalnu samobutnist Comu spriyaye zokrema harakter yihnogo rozselennya Kitajci zavzhdi selyatsya kvartalami Kitajski kvartali v usih mistah Indoneziyi podibni za arhitekturoyu j nagaduyut kitajski rajoni v mistah inshih krayin Pivdenno Shidnoyi Aziyi U mistah zhinki nosyat odyag indonezijskogo tipu a choloviki yevropejskogo U selah odyag cholovikiv ta zhinok skladayetsya iz shtaniv ta pryamozastibnoyi kurtki Duzhe poshireni sandali Zvichajnij golovnij ubir pletenij kapelyuh Osnovu racionu stanovlyat ris ovochi svinina Yidyat palichkami z pialopodibnih chashok Za kitajskim misyachnim kalendarem svyatkuyut Novij rik i svyato lihtariv Kitajskij Novij rik ye nacionalnim svyatom indonezijskih kitajciv Pid chas jogo svyatkuvannya vikonuyut tanec leva vikoristovuyut chervoni lihtari Svyatkuvannya Novogo roku v Pekanbaru Tanec leva barongsaj Tanec drakona Procesiya spalennya korablya Pohovannya pomerlih ranishe provodili suvoro u vidpovidnosti z kitajskimi tradiciyami teper za yevropejskimi normami Postupovo sposib zhittya kitajciv Indoneziyi staye bilsh shozhim na yevropejskij Molod u selah perehodit na yevropejskij odyag Imena takozh stali pisati za yevropejskimi normami koli im ya stavlyat poperedu a prizvishe pozadu Pragnennya bagatoh kitajciv stati povnopravnimi gromadyanami Indoneziyi privodit do pevnoyi indoneziaciyi yihnogo pobutu DzherelaLeo Suryadinata Chinese Indonesians in an Era of Globalization Some Major Characteristics Ethnic Chinese in Contemporary Indonesia ISEAS Singapore 2008 pp 1 16 ISBN 978 981 230 835 1 angl Aris Ananta Evi Nurvidya Arifin Bakhtiar Chinese Indonesians in Indonesia and the Province of Riau Archipelago A Demographic Analysis Ethnic Chinese in Contemporary Indonesia ISEAS Singapore 2008 pp 17 47 ISBN 978 981 230 835 1 angl Eddie Lembong Indonesian Government Policies and the Ethnic Chinese Some Recent Developments Ethnic Chinese in Contemporary Indonesia ISEAS Singapore 2008 pp 48 56 ISBN 978 981 230 835 1 angl Frans H Winarta No More Discrimination Against the Chinese Ethnic Chinese in Contemporary Indonesia ISEAS Singapore 2008 pp 57 74 ISBN 978 981 230 835 1 angl Susy Ong Ethnic Chinese Religions Some Recent Developments Ethnic Chinese in Contemporary Indonesia ISEAS Singapore 2008 pp 97 116 ISBN 978 981 230 835 1 angl Natalia Soebagjo Ethnic Chinese and Ethnic Indonesians A Love Hate Relationship Ethnic Chinese in Contemporary Indonesia ISEAS Singapore 2008 pp 137 153 ISBN 978 981 230 835 1 angl Indoneziya Spravochnik N A Simoniya L F Pahomova red M Nauka 1983 s 19 31 ros Pod redakciej A A Gubera Yu V Marbtina D L Tumarkina N N Cheboksarova Seriya Narody mira Etnograficheskie ocherki Moskva Izdatelstvo Nauka 1966 s 612 614 Nekorennoe naselenie Indonezii ros S V Zherebchuk Pitannya etnichnih kitajciv v Indoneziyi ta Malajziyi rizni pidhodi rizni rezultati Kitayeznavchi doslidzhennya 2014 1 2 s 143 148 ukr United States Bureau of Citizenship and Immigration Services Indonesia Information on ethnic Chinese in Indonesia 16 Bereznya 2022 u Wayback Machine 23 July 1999 IDN99001 ZNY angl Mely G Tan The Social and Cultural Dimensions of the Role of Ethnic Chinese in Indonesian Society 11 Kvitnya 2021 u Wayback Machine Indonesia The Role of the Indonesian Chinese in Shaping Modern Indonesian Life 1991 pp 113 125 DOI 10 2307 3351258 angl PrimitkiKewarganegaraan Suku Bangsa Agama dan Bahasa Sehari hari Penduduk Indonesia angl Nationality Ethnicity Religion and Daily Language of Indonesian Population Hasil Sensus Penduduk 2010 ISBN 978 979 064 417 5 indonez Aris Ananta Evi Nurvidya Arifin Bakhtiar Chinese Indonesians in Indonesia and the Province of Riau Archipelago A Demographic Analysis Ethnic Chinese in Contemporary Indonesia ISEAS Singapore 2008 pp 17 47 ISBN 978 981 230 835 1 angl Leo Suryadinata Evi Nurvidya Arifin and Aris Ananta Indonesia s Population Ethnicity and Religion in a Changing Political Landscape ISEAS Yusof Ishak Institute 2003 pp 7 9 TABLE 1 2 1 Ethnic Groups of Indonesian Citizens Indonesia 2000 angl Natalia Soebagjo Ethnic Chinese and Ethnic Indonesians A Love Hate Relationship Ethnic Chinese in Contemporary Indonesia ISEAS Singapore 2008 pp 137 153 ISBN 978 981 230 835 1 angl Leo Suryadinata Evi Nurvidya Arifin and Aris Ananta Indonesia s Population Ethnicity and Religion in a Changing Political Landscape ISEAS Yusof Ishak Institute 2003 pp 16 24 angl Leo Suryadinata Chinese Indonesians in an Era of Globalization Some Major Characteristics Ethnic Chinese in Contemporary Indonesia ISEAS Singapore 2008 pp 1 16 ISBN 978 981 230 835 1 angl Mely G Tan The Social and Cultural Dimensions of the Role of Ethnic Chinese in Indonesian Society 11 Kvitnya 2021 u Wayback Machine Indonesia The Role of the Indonesian Chinese in Shaping Modern Indonesian Life 1991 pp 113 125 DOI 10 2307 3351258 angl