Керченський місорій — ювелірний виріб у вигляді округлого блюда (чаші) зі срібла, знайдений в Керчі наприкінці 19 ст. Згідно останніх досліджень українських вчених, в центрі Керченського місорія міститься зображення римського імператора Константина I Великого (306—337). На їхню думку, місорій був надісланий імператором як церемоніальний подарунок одному з представників проримської партії боспорської правлячої верхівки у Пантікапеї після закінчення римо-херсонесько-боспорської війни у 30-х роках IV ст.
Історія знахідки ред.
При дослідженнях гори Мітрідат в її північно-східній ділянці в січні 1891 року наштовхнулися на катакомбу. Пограбоване в давнину приміщення, однак, мало декілька археологічних знахідок, що зацікавили науковців в столиці Російської імперії. Результати обстеження новонайдених катакомб і археологічних знахідок в них спонукали членів Імператорської Археологічної комісії дослідити споруду ретельніше. Дослідження в Керчі провів голова Археологічної комісії, граф Бобринський Олексій Олександрович в липні 1891 року і створив її план. Серед знахідок в катакомбі був і щит, що отримав назву «Керченський місорій».
Опис твору ред.
Круглий щит має діаметр 25 сантиметрів, його вага близько шістьсот шістдесяти (660) грамів. На опуклій стороні виробу — було зображення вершника, якого спочатку ідентифікували як імператора Юстиніана І. Жіночу фігуру із золотим вінцем у руці попереду вершника визнали богинею перемоги Ніке, воїна за конем — гвардійцем. Імператор в розкішному вбранні, прикрашеному чи то вишивкою, чи то коштовним камінням і вишивкою. Видно лише одну руку вершника, що тримає спис.
Воїн зі списом і щитом в пишному вбранні, але в менш урочистому, ніж імператор. Щит воїна прикрашає монограма Христа. Ще один щит лежить під копитами імператорського коня. Щит з Керчі обережно розчистили і передали в Імператорський музей. Пізні дослідження рідкісної знахідки довели, що це зображення не Юстиніана І, а імператора Констанція II.
Саме Флавій Юлій Констанцій отримав у володарювання Східну частину Римської імперії. Войовничий володар відсторонив від влади рідних з боку батька і сімку племінників. В імперії було неспокійно і через війну з германськими варварами, і через розпочату громадянську війну.
Констанцій II помирає 3 листопада 361 року у Кілікії, ослаблений лихоманкою та труднощами минулих років. Юліан доправляє тіло Констанція у Константинополь, щоб надати йому останні почесті як імператору.
Джерела ред.
- Michael DiMaio, Jr. und Robert Frakes: Біографія Констанція II у De Imperatoribus Romanis [ 11 Вересня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
- Вус О. В. Константин I Великий или Констанций II? Идентификация личности «триумфатора» на Керченском миссории 1891 г. // LAUREA IIII. Античний світ і Середні віки: Читання пам’яті професора Володимира Івановича Кадєєва. — Харків: «Контраст», 2021. — С. 51—57.
Примітки ред.
- Вус, Олег (2021). . Харків. с. 51—57. Архів оригіналу за 22 Липня 2021. Процитовано 22 Липня 2021.
- Шаблон:Материалы по археологии России — 1892 Т. 8. — 46 с.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Констанцій ІІ |