Керносівський ідол кам яна статуя епохи мідної доби III тисячоліття до Р Х Знайдений в 1973 році у селі Керносівка Новом

Керносівський ідол — кам'яна статуя епохи мідної доби, III тисячоліття до Р. Х. Знайдений в 1973 році у селі Керносівка Новомосковського району Дніпропетровської області.

Керносівський ідол
Керносівський ідол у Вікісховищі

Час створення:	III тисячоліття до нашої ери
Розміри:	120 см x 36 см
Матеріал:	пісковик
Зберігається:	Дніпро
Музей:	Дніпропетровський історичний музей імені Дмитра Яворницького

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ідол (значення).

Зберігається у Дніпропетровському історичному музеї.

Розміри: 120x36х24 сантиметрів
Вага: 238,5 кілограмів
Матеріал: пісковик.

Історія знахідки Редагувати

Унікальну скелю знайшли 1973 року в Керносівці вже у відвалі під час риття силосної траншеї. До музею про знахідку повідомили вже тоді, коли силосна яма була зарита на зберігання силосу. Після довгих суперечок Керносівський ідол був датований кінцем третього — початком другого тисячоліття до нашї ери (епоха енеоліту), і вчені остаточно визначились, що ця статуя призначалася для культових потреб. Колись ідол височів на одному з курганів понад річкою Оріль. Залишення ідола на території тодішньої УРСР — хотіли залишити в Ермітажі — добилася Ватченко Горпина Федосіївна.

Опис малюнків Редагувати

Особа Редагувати

Нижня частина пісковикової брили мала загострену форму й закопувалася в землю на третину висоти, а верхня зображує кремезного бороданя, лисого, з видовженим обличчям, невеликими глибоко посадженими очима, носом, виступаючим підборіддям, яке низько опущене на груди; зображені вуса з опущеними вниз кінцями. По боках голови виступають невеликі вуха з поглибленням у центрі. Обличчя видовжене з виступаючим підборіддям. В цілому вираз обличчя спокійний, дещо суворий.

Побутовому сприйняттю образу заважає зумисна оголеність фігури; відсутність одягу, крім паска та взуття, дозволяє скульптурі підкреслити статевий орган спереду й хвіст іззаду, створити на площині спини з хребта та ребер символічне дерево, яке ніби виростає з хвоста.

Правий бік ідола серйозно деформовано бульдозером. Він являє собою прямокутну, достатньо об'ємну плиту, з невеликим виступом зверху — головою.

Малюнки Редагувати

Всі чотири сторони вкриті численними малюнками, зображеннями зробленими в техніці невисокого рельєфу. Багато знаків знаходиться на спині ідола. Стержень зверху донизу і ялинка — це ніби хребет і ребра ідола, а разом з тим — символічне дерево життя. Над ребрами майже правильні коло та квадрат — це лопатки і одночасно символи сонця і місяця. Ці зображення свідчать про ритуальне, священне призначення стели.

Зображення зброї: лук із стрілою, булава;
Знаряддя: сокири, мотика, ложка для розливу металу, ливарна форма.
Тварини — бик, двоє коней, черепахи.
Інші: у центрі стели — людина з хвостом переслідує дві тварини, на бічній грані — фалічна сцена — чоловік (з хвостом) і жінка в момент коїтусу.
Орнаментальні малюнки: ряди трикутників, зигзагоподібні лінії.

Аналіз малюнків Редагувати

За найбільш поширеною гіпотезою зображує божество індоєвропейського пантеону . Частина зображень на ньому перегукується з сюжетами міфів індійського літературного пам'ятника «Рігведа».

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

J. P. Mallory. The anthropomorphic stelae of the Ukraine: the early iconography of the Indo-Europeans. Institute for the Study of Man, 1994. Pages 54-55.
Клейн Л.С. Стародавні міграції та походження індоєвропейських народів. СПб., 2007, сс. 101-103.

Джерела та література Редагувати

В. І. Клочко. Керносівський ідол [ 17 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 176. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
В. І. Клочко. Керносівський ідол [ 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
Крылова Л. П. Каменные бабы. Каталог. Днепропетровск «Промінь». 1976. стр 17-23

Посилання Редагувати

Зала № 1 Дніпропетровського історичного музею [ 5 Грудня 2011 у Wayback Machine.]
Арійський Адам знаходиться у Січеславі [ 5 Березня 2016 у Wayback Machine.]
Важко бути Богом в Україні [ 5 Грудня 2012 у Wayback Machine.]
Чурилова Л. Н. «Хранители вечности» («Каменные бабы») [ 20 Вересня 2015 у Wayback Machine.]
Колекція кам'яної пластики [ 20 Вересня 2015 у Wayback Machine.]

[1] J. P. Mallory. The anthropomorphic stelae of the Ukraine: the early iconography of the Indo-Europeans. Institute for the Study of Man, 1994. Pages 54-55.

[2] Клейн Л.С. Стародавні міграції та походження індоєвропейських народів. СПб., 2007, сс. 101-103.