| Кеннет Вільсон | |
|---|---|
| англ. Kenneth Geddes Wilson | |
| Народився | 8 червня 1936[…] Волтем, Массачусетс |
| Помер | 15 червня 2013[…] (77 років) Сако, Мен ·лімфома |
| Країна | США |
| Національність | США |
| Діяльність | фізик-теоретик, викладач університету, педагог, фізик |
| Alma mater | Гарвардський університет |
| Галузь | фізика |
| Заклад | Корнельський університет |
| Вчене звання | професор |
| Науковий керівник | Мюррей Гелл-Манн |
| Вчителі | Маррі Гелл-Ман |
| Відомі учні | Майкл Пескін |
| Аспіранти, докторанти | Майкл Пескін Paul Ginspargd Роман Яцків H. R. Krishnamurthyd Joel L. Horowitzd |
| Членство | Національна академія наук США Американська академія мистецтв і наук Американське фізичне товариство Американське філософське товариство |
| Відомий завдяки: | Теорія критичних явищ у зв'язку з фазовими переходами |
| Нагороди | Премія Вольфа з фізики за 1980 Нобелівська премія з фізики (1982) |
Ке́ннет Ге́ддес Ві́льсон (англ. Kenneth Geddes Wilson; 8 червня 1936, Волтем, Массачусетс — 15 червня 2013, Сако, Мен) — американський фізик, Нобелівський лауреат з фізики 1982 «за теорію критичних явищ у зв'язку з фазовими переходами».
Біографія Редагувати
Для навчання в Гарвардському університеті Вільсон отримав стипендію за результатами математичного змагання ім. Вільяма Ловелла Путнема. Ступінь доктора філософії отримав в 1961 р. в Каліфорнійському технологічному інституті, під керівництвом Мюррея Гелл-Манна.
У 1963 р. прийшов працювати в Корнельський університет на фізичний факультет як молодший науковий співробітник, ставши в 1970 р. професором. У 1974 р. отримав в Корнелльському університеті професуру ім. Джеймса Вікса з фізики. Був одним з тих, що заслужили премію Вольфа з фізики в 1980 р. У 1982 р. став лауреатом Нобелівської премії з фізики за розвиток теорії фазових переходів другого роду, яка враховує вплив довколишніх молекул.
У 1985 році був призначений директором Корнелльського центру теорії і моделювання в науці і конструкторській справі (відоміший як Корнелльський теоретичний центр) — одного з п'яти центрів з суперкомп'ютерами, що були створені за допомогою Національного наукового фонду США.
У 1988 р. Вільсон перейшов до факультету в університеті штату Огайо.
Найвідоміші роботи Вільсона стосуються проблеми критичних станів при фазових переходах. Для опису критичних станів Вільсон розробив математичний апарат ренормалізаційних груп, створення якого і принесло вченому Нобелівську премію з фізики 1982 року. Крім фізики твердого тіла, вчений також вніс значний внесок у створення квантової хромодинаміки, теорії, що описує взаємодію кварків в елементарних частинках. Крім того, Вільсон був одним з ентузіастів використання суперкомп'ютерів для фізичних досліджень.
Примітки Редагувати
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Музей Соломона Гуггенгайма — 1937.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- NNDB — 2002.
Посилання Редагувати
- Біографія Вільсона [ 24 квітня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
- Нобелівська лекція [ 6 вересня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
- Автобіографія Вільсона [ 18 жовтня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
| Це незавершена стаття про фізика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |