Кене́й (грец. Καινέας) — у давньогрецькій міфології — велетень-лапіт, син Коронуса, аргонавт, що брав участь у калідонському полюванні та в боротьбі лапітів з кентаврами на весіллі Пейрітоя. Оскільки Кеней був невразливий, кентаври закидали його соснами й так поховали живцем. Сцени боротьби кентаврів з лапітами часто зустрічаються в античному мистецтві.
| Кеней | |
|---|---|
| | |
| Батько | Atraxd або Elatusd |
| Діти | Корон і Enévsd |
| Персонаж твору | Іліада |
| Медіафайли у Вікісховищі |
У пізніших авторів (Овідій) розповідається про те, що Кеней спочатку був дівчиною на ім'я Кеніда. У неї закохався Посейдон і обіцяв виконати будь-яке її бажання. Дівчина забажала стати чоловіком.
За іншою версією Кеней і його брат Ісхій були народжені Кенідою від Елата.
Кеней змушував людей поклонятися своєму спису. Ця історія була широко відомою і у давніх греків існувала приказка про спис Кенея дав.-гр. τὸ Καινέως δόρυ. Пізніше такі вчинки приписувалися Александру Македонському та Александру Ферському.
Примітки ред.
Література ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кеней |
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.