Ця стаття потребує додаткових для поліпшення її . (квітень 2023) |
В іншому мовному розділі є повніша стаття Quasimodo(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою з англійської.
|
Квазімодо (фр. Quasimodo) — вигаданий персонаж, головний герой роману Віктора Гюґо («Собор Паризької Богоматері») (1831). Свою назву він отримав від неділі Квазімодо, першої після Великодня, оскільки в цей день він був би покинутий.
Квазімодо | |
---|---|
Квазімодо, картина , 1849 рік | |
Автор | Віктор Гюго |
Інформація | |
Прізвисько | Горбань з Нотр-Дама |
Вид | людина |
Стать | чоловіча |
Національність | (ромська) |
Квазімодо у Вікісховищі |
Квазімодо описують як деформовану істоту жахливої потворності: він одноокий, кульгавий і (внаслідок тривалого перебування поруч із дзвонами) глухий. Він також страждає на (гіперкоз), тому більш відомий під прізвиськом Горбань з Нотр-Даму. Він фактично відповідає за дзвін дзвонів Собору Паризької Богоматері, будівлі, в якій він живе приховано від усіх і душею якої він, здається, є.
У романі
Квазімодо був сином (циганської) сім'ї, яка виховувала його до чотирьох років, коли через його каліцтво вони покинули його в колесі для підкидьків у (Нотр-Дамі). Там його всиновив (архідиякон) Клод Фролло, який дав йому ім'я Квазімодо і зробив дзвонарем собору, навернувши його до . Ромська пара викрала і виховала замість нього маленьку дівчинку, на ім'я Аньєс, дочку повії.
Його ненавидять і бояться парижани, які вважають його дияволом або чудовиськом і вірять, що він син (відьми): Квазімодо насправді горбатий, одноокий, кульгавий і, через свою зайнятість і тривалий і близький вплив дзвонів, глухий і абсолютно нездатний спілкуватися. Він відповів на презирство ненавистю до людей, натомість виявляючи велику любов і відданість до архидиякона, церкви і дзвонів. У 1482 році, коли йому було близько двадцяти років, Квазімодо вирішує, хоч і всупереч наказу свого господаря Фролло, зірвати (свято дурнів), на якому його через свою потворність коронують «Папою дурнів». Однак, спробувавши викрасти Есмеральду за наказом Фролло, Квазімодо отримує батогом під переляканими і водночас веселими поглядами всього натовпу.
Циганка Есмеральда — єдина, хто жаліє його і приносить йому випити. З цього моменту Квазімодо шалено закохується в неї. Через кілька днів дзвонар віддячує йому тим, що рятує Есмеральду від повішення, помилково звинувачену у замаху на вбивство Фебуса де Шатопера, капітана королівської гвардії. Насправді ж це Фролло зарізав чоловіка через нерозділене кохання циганки. Квазімодо переховує цигана в Соборі Паризької Богоматері, де він мав би користуватися правом притулку. Есмеральда висловлює йому вдячність, продовжуючи кохати Феба. Дзвонар, зі свого боку, починає служити і захищати Есмеральду, чим викликає ревнощі архідиякона до себе.
Фролло знову намагається завоювати любов Есмеральди, змушуючи її обирати між ним і смертю, але циган відмовляє йому. Тепер навіть Людовік XI, король Франції, не може захистити дівчину, і її вбивають. Глухота Квазімодо додає драматизму, адже він не дає цигану, який мав намір дати Есмеральді втекти, увійти до собору. Фролло спостерігає за стратою з вежі дзвіниці разом із Квазімодо, який, охоплений гнівом, змушує архідиякона впасти.
Наприкінці історії Квазімодо йде до місця, де було покладено тіло Есмеральди, і дозволяє собі померти поруч з нею — сцена під назвою «Весілля Квазімодо».
Діснеївська версія
У повнометражному фільмі (Діснея) 1996 року Квазімодо є абсолютним протагоністом і дуже відрізняється від роману.
На відміну від роману, Квазімодо з діснеївської версії має обидва ока, ліве лише частково прикрите, не глухий і здатний вільно розмовляти. У нього є три антропоморфні друзі-горгульї на ім'я Віктор, Г'юго і Лаверна. Живучи в ізоляції в соборі і щодня дзвонячи в дзвони, Квазімодо розвинув надлюдську силу, велику спритність і витончені навички в ремеслі, виліпивши модель Парижа.
На початку фільму мати-циганка намагається взяти горбату дитину з собою до собору Паризької Богоматері, але суддя-антициган Клод Фролло переслідує її і ненавмисно вбиває. Фролло намагається втопити дитину в найближчому колодязі, побачивши її потворність (і назвавши її чудовиськом), але архідиякон церкви зупиняє його і просить спокутувати свій злочин, виховавши дитину як свого сина. Побоюючись гніву Божого, Фролло неохоче погоджується і всиновлює дитину в надії, що колись вона стане йому в нагоді. Фролло жорстоко називає дитину Квазімодо, що в перекладі з латинської означає «напівсформований». Протягом багатьох років він жорстоко виховує Квазімодо, забороняючи йому виходити з вежі собору і навчаючи його, що світ є злим і гріховним місцем, і що жителі Парижа відкинуть його через його потворність. Він також бреше Квазімодо про його матір, розповідаючи, що вона покинула його в дитинстві і що будь-хто інший втопив би його, якби Фролло не втрутився і не всиновив його. Квазімодо, однак, виростає добросердим, наївним, сором'язливим і допитливим юнаком, який прагне приєднатися до зовнішнього світу.
Попри заборону Фролло, Квазімодо пробирається з собору під час Свята дурнів, де його коронують «королем дурнів». Там він зустрічає Есмеральду, в яку закохується. Двоє охоронців Фролло псують момент, закидаючи його помідорами і прив'язуючи до колеса, щоб жорстоко принизити його і натовп глядачів. Фролло відмовляється допомогти йому в покарання за непослух, але Есмеральда жаліє його і звільняє після того, як капітану Фебусу не вдається переконати Фролло втрутитися. Після втечі Есмеральди Фролло стикається з Квазімодо, який вибачається і повертається на дзвіницю. Пізніше він подружився з нею і на знак подяки допомагає їй втекти від людей Фролло.
Зрештою Фролло знаходить циган і коханця Есмеральди, капітана Фебуса, на Дворі Чудес. Він засуджує Есмеральду до смерті, а Квазімодо приковує до дзвіниці. Однак Квазімодо звільняється і рятує Есмеральду від страти на вогнищі. Феб також виривається з клітки і згуртовує парижан проти тиранії Фролло. Однак Фролло успішно проникає до собору і намагається вбити Квазімодо. Вони недовго б'ються, поки Квазімодо не кидає Фролло на землю і не починає обурюватися, нарешті побачивши його таким, яким він є, засудивши невинну Есмеральду. Розлючений Фролло знову намагається вбити його і відкриває правду про свою матір. Зрештою, обидва чоловіки падають з балкона, але Феб ловить Квазімодо і тягне його в безпечне місце, в той час, як Фролло хапається за горгулью, яка ламається і кидає його на смерть. Нарешті Квазімодо приймають у суспільство парижани, які святкують смерть Фролло та визволення міста.
П'ять років потому, у сиквелі, дзвонар зберігає свою роботу, але тепер його приймають усі парижани, і він сам змирився зі шлюбом Есмеральди з Фебусом. Невдовзі після цього він заручається з циркачкою Маделейн, спочатку протистоїть Сарушу, злодію-власнику цирку, разом із сином Есмеральди Зефіром, а потім увінчує свою мрію про кохання до Маделейн з нагоди свята закоханих, коли вона переїжджає жити до нього в собор, де він розповідає їй усе про те, як пересуваються його горгульї.
Примітки
Посилання
- (англ.) Quasimodo, su (Enciclopedia Britannica), Encyclopædia Britannica, Inc.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет