Карачевський Станіслав Володимирович Станісла в Володи мирович Караче вський 19 квітня 1981 Бердянськ Запорізька область

Станіслав Карачевський народився у місті Бердянську. 1998 року закінчив бердянську ЗОШ № 5. Займався спортом — плаванням і баскетболом. Ходив у клуб «Современник», на кружки «Брейн-ринг» і «Що? Де? Коли?», брав участь у шкільному КВК.

Навчався в Севастопольському військово-морському інституті імені Нахімова. Коли був курсантом, винаймав квартиру, де познайомився з внучкою хазяйки Ольгою. У 2005 році Станіслав і Ольга одружилися. По закінченні інституту Станіслав рік служив в Очакові, по тому його частину перевели в Крим. Проходив службу на посаді начальника оперативного відділення штабу 10-ї Сакської окремої морської авіаційної бригади (в/ч А1100) Військово-Морських Сил ЗСУ.

22 березня 2014 року відбувся штурм, який завершився остаточним захопленням Сакської авіабази. Після захоплення Криму російськими окупантами майор Карачевський залишився вірним присязі народу України та очікував виїзду на материк разом з іншими українськими військовиками.

Смерть Редагувати

6 квітня 2014 року близько 23:40 майор Станіслав Карачевський був застрелений молодшим сержантом Чорноморського флоту РФ Зайцевим Є.С. двома пострілами впритул з автомату АК-74. Трагедія сталася в коридорі на п'ятому поверсі офіцерського гуртожитку № 3 по вулиці Марченка, 2А в смт Новофедорівка, Сакський район, АР Крим. За повідомленням Міністерства оборони України, попередньо було встановлено, що одна куля влучила українському офіцеру в груди, друга — в район ока, сліди крові ведуть від третього поверху, тож є припущення, що мало місце переміщення тіла загиблого. Товариш загиблого — офіцер оперативного відділення штабу військової частини капітан Єрмоленко Артем Володимирович по звірячому побитий, заарештований солдатами РФ та переданий до Севастопольської військової комендатури ЧФ РФ, де його тримали кілька днів. За словами свідків приблизно у час смерті офіцера, в коридорах гуртожитку були чутні вибухи та постріли. На місце події виїжджала оперативна група Сакського МВ міліції, військова прокуратура та слідчий Слідчого комітету РФ.

Як заявив на брифінгу заступник начальника Головного командного центру Збройних Сил України генерал-майор Олександр Розмазнін, майор Станіслав Карачевський допомагав збирати речі капітану Артему Єрмоленку, готуючись до відправки на материкову частину України. Вони поверталися ще з одним товаришем додому. Пройшли повз КПП своєї частини, де на той час вже стояли озброєні військовослужбовці РФ. Зав'язалася розмова. Після цих перемовин росіяни викликали групу підсилення. Українські офіцери намагалися знайти притулок у гуртожитку. В процесі переслідування на всіх п'яти поверхах росіяни підірвали світло-шумові гранати. Капітан Єрмоленко зумів заховатися в кімнаті. В цей час вбивця — російський молодший сержант — застрелив з автомата майора Карачевського: одну кулю — в тулуб, іншу — в голову. В Міністерстві оборони України також спростували інформацію, розповсюджену російською стороною задля виправдання вбивці, про те, що майор Карачевський перебував у нетверезому стані.

Товариші по зброї загиблого офіцера повідомили, що його убили зразу, поранення було фатальним, фактично це був розстріл. При цьому, за попередніми домовленостями окупантів у гуртожитку взагалі не повинно бути — вони несуть службу на контрольно-пропускному пункті частини. Командир Сакської морської авіаційної бригади Ігор Бедзай зазначив: російський солдат запевняв, що спочатку стріляв у повітря, а як убив – не розуміє. Натомість, українські військові виявили кулі у стіні.

За словами очевидця подій старшого льотчика бригади Михайла Горбатюка, ініціаторами конфлікту були російські військові. «Сюди прийшли люди з автоматами, ми їх вмовляли піти назад на КПП, щоб не провокувати конфліктів. Потом з'явилася група захвату, вони побігли у гуртожиток, і почалась стрільба», - розповів Михайло. Російських окупантів не зупинило й те, що в гуртожитку перебували дружини і діти українських військових.

11 квітня 2014 року, українського офіцера з військовими почестями поховали на Центральній алеї міського кладовища міста Бердянська.

Суд над вбивцею Редагувати

13 березня 2015 року Кримський військовий гарнізонний суд (утворений російською окупаційною владою в анексованому Криму) засудив вбивцю — молодшого сержанта ЗС РФ Євгенія Зайцева до 2 років колонії за ч. 1 ст. 105 КК РФ (вбивство).

Сім'я Редагувати

У Станіслава Карачевського залишилися дружина Ольга та двоє дітей, — 5-річний син Влад і 4-річна донька Соня. Ольга з дітьми виїхала з Криму разом з бригадою в Миколаїв 9 квітня 2014 року. Їй запропонували працевлаштуватися у військову частину, і вона погодилася, старший матрос ВМС ЗСУ. Мати Станіслава після поховання сина приїхала з Бердянська в Миколаїв, щоб допомагати Ользі з дітьми. В червні 2015 для сім'ї офіцера було придбано квартиру в центрі Миколаєва за рахунок меценатів міста, а також проведено ремонт. В січні 2016 Ольга з дітьми заселилися у нове житло.

Відзнаки, нагороди та вшанування Редагувати

Медаль «15 років Збройним Силам України»
Медаль «За сумлінну службу» III ст.
почесний громадянин Бердянська (посмертно)
1 вересня 2015 року в бердянській ЗОШ № 5 відкрито меморіальні дошки випускникам Володимиру Довганюку та Станіславу Карачевському.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

. «5 канал». Архів оригіналу за 9 квітня 2014. Процитовано 7 квітня 2014.
. Архів оригіналу за 1 грудня 2014. Процитовано 21 квітня 2015.
. Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 24 травня 2017.
. Архів оригіналу за 23 квітня 2015. Процитовано 21 квітня 2015.
. «Коломийські вісті». Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 7 квітня 2014.
Сім'я розстріляного у Криму українського офіцера облаштовується в новій квартирі у Миколаєві / «Злочинності.НІ», 15 січня 2016(рос.)
У Бердянську в ЗОШ №5 відкрили меморіальні дошки випускникам, які загинули в АТО / «ПроБердянськ», 1 вересня 2015 [ 23 липня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

Джерела Редагувати

. Книга пам'яті полеглих за Україну. Архів оригіналу за 20 травня 2017. Процитовано 24 травня 2017.
. Сайт Міністерства оборони України. 7 квітня 2014. Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 24 травня 2017.
Російські окупанти намагаються спаплюжити честь розстріляного впритул українського офіцера. Сайт Міністерства оборони України. 7 квітня 2014.
Російські солдати в Криму вбили українського військового родом з Бердянська. Версії події та спогади бердянців про Станіслава Карачевського (рос.). «ПроБердянськ». 9 квітня 2014. ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
(рос.). Катулька І.В. Миколаївський обласний центр пошукових досліджень та редакційно-видавничої діяльності. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 24 травня 2017.

[1] . «5 канал». Архів оригіналу за 9 квітня 2014. Процитовано 7 квітня 2014.

[2] . Архів оригіналу за 1 грудня 2014. Процитовано 21 квітня 2015.

[3] . Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 24 травня 2017.

[4] . Архів оригіналу за 23 квітня 2015. Процитовано 21 квітня 2015.

[5] . «Коломийські вісті». Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 7 квітня 2014.

[6] Сім'я розстріляного у Криму українського офіцера облаштовується в новій квартирі у Миколаєві / «Злочинності.НІ», 15 січня 2016(рос.)

[7] У Бердянську в ЗОШ №5 відкрили меморіальні дошки випускникам, які загинули в АТО / «ПроБердянськ», 1 вересня 2015 [ 23 липня 2016 у Wayback Machine.](рос.)