Канта́бри (лат. Cantabri; грец. Καντάβροι, Kantabroi, «горяни») — кельтський народ на півночі Піренейського півострова у IV ст. до н.е. — VIII ст. н.е. Згадуються в античних авторів, зокрема в «Географії» Страбона. Мешкали на теренах сучасної іспанської Кантабрії, назва якої походить від них, в районі Кантабрійських гір. Володіння були багаті на золото, срібло, залізну руду. Поділялися на племена, об'єднані у федерацію. Жили патріархально-родовим устроєм. Сповідували язичництво. У римських джерелах фіксуються з 207 до н.е. як найманці карфагенян у Другій Пунічній війні. Славилися як добрі вояки й злісні грабіжники. Разом із астурами безуспішно опиралися римській експансії (29–19 до н.е.). Після поразки їхні землі були інкорпоровані до складу римської провінції Тарраконська Іспанія. Погано піддавалися романізації, дотримувалися власних звичаїв, зокрема кувади; поступово прийняли християнство. Використовувалися римлянами як допоміжні війська, брали участь у римських війнах з британцями. Після падіння Римської імперії відбили вторгнення свевів у V ст., але через сторіччя були підкорені готами Сісебута. Поступово латинізувалися. Взяли участь у етногенезі іспанців (кантабрійців).
| Кантабри |
| Кантабри у Вікісховищі |
Історія Редагувати
- 29—19 до н.е.: Кантабрійські війни проти Риму. Завершилися поразкою й приєднанням кантабрійських та астурських земель до Римської імперії.
Примітки Редагувати
- Полібій. Історії, ХІ, 1-3.
Джерела Редагувати
- Діон Кассій. Римська історія. Книги 43, 51, 54.
- Оросій. Історія проти язичників. Книга VI.
- Пліній Старший. Природнича історія. Книга VII.
- Полібій. Історії. Книга ХІ.
- Страбон. Географія. Книга III.
- Флор. Епітоми. Книга ІІ.
- Astures – pueblos y culturas en la frontera del Imperio Romano. Gijón: Asociación Astures, Gran Enciclopedia Asturiana, 1995.
- Almagro-Gorbea, M. Les Celtes dans la péninsule Ibérique, in Les Celtes. Paris: Éditions Stock, 1997.
Посилання Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кантабри