Василь Федорович Калішин (рос. Калишин Василий Фёдорович; 20 січня 1922, — 23 листопада 1963, Київ) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу (1943), в роки німецько-радянської війни командир взводу розвідроти 54-ї гвардійської танкової бригади, гвардії молодший лейтенант.
Василь Федорович Калішин | |
---|---|
рос. Василий Фёдорович Калишин | |
Народження | 20 січня 1922 |
Смерть | 23 листопада 1963 (41 рік) Київ |
Поховання | Лук'янівське військове кладовище |
Країна | СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Роки служби | 1940–1949 |
Звання | лейтенант |
Війни / битви | Німецько-радянська війна • Сталінградська битва • Курська битва • Битва за Дніпро |
Нагороди |
Біографія
Народився 20 січня 1922 року в селі Саратовської губернії (нині Лопатинського району Пензенської області) в селянській родині. Росіянин. У 1924 році разом з батьками переїхав в Оренбурзьку область. Закінчив 7 класів Пречистенської школи Сарактаського району Оренбурзької області. Призваний в армію Нікольським райвійськкоматом в 1940 році.
Під час німецько-радянської війни в діючій армії — з червня 1941 року. Воював на Південно-Західному, Сталінградському, Брянському, Центральному, Воронезькому, 1-му Українському фронтах.
З 15 липня 1943 року до закінчення війни воював у 52-й (з 26 липня 1943 року — 23-й гвардійський) механізованій бригаді 15-го (з 26 липня 1943 року — 7-го гвардійського) танкового корпусу 3-ї гвардійської танкової армії. Брав участь в оборонних боях під Києвом і Харковом, у Сталінградській і Курській битвах, визволенні України, Білорусі, Польщі, розгромі гітлерівських військ у Німеччині та штурмі Берліна, звільненні Праги.
Особливо відзначився при форсуванні Дніпра і в боях на Букринському плацдармі. У ніч на 24 вересня 1943 року під чолом розвідувальної групи одним із перших у бригаді переправився через Дніпро в районі села Трахтемирів (нині Канівський район Черкаської області). Зайнявши плацдарм, розвідники утримували його до підходу основних сил. 29 вересня, перебуваючи у розвідці в районі села Григорівки (Канівський район), гранатами знищив дві кулеметні точки і до 20 гітлерівців.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 листопада 1943 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Дніпра і в боях на захопленому плацдармі, Калішину Василю Федоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».
Після закінчення війни продовжував службу в армії. У 1948 році закінчив Вищу офіцерську бронетанкову школу в Ленінграді. З 1949 року лейтенант В. Ф. Калішин — в запасі. Жив у Києві. Закінчив Автодорожній інститут. Помер 23 листопада 1963 року в Києві. Похований на Лук'янівському військовому кладовищі.
Нагороди
Нагороджений орденами Леніна (17 листопада 1943), Червоного Прапора (18 травня 1945), Вітчизняної війни 1-го ступеня (19 жовтня 1943), Червоної Зірки (1943), медалями.
Література
- Воробьёв В. П., Ефимов Н. В. Герои Советского Союза. Справочник — СПб.: Аграф+, 2010.
- Герои и подвиги. Кн. 3. —Саратов, 1976
- Герои Советского Союза, Российской Федерации — кузбассовцы. —Кемерово, 2006.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vasil Fedorovich Kalishin ros Kalishin Vasilij Fyodorovich 20 sichnya 1922 23 listopada 1963 Kiyiv radyanskij oficer Geroj Radyanskogo Soyuzu 1943 v roki nimecko radyanskoyi vijni komandir vzvodu rozvidroti 54 yi gvardijskoyi tankovoyi brigadi gvardiyi molodshij lejtenant Vasil Fedorovich Kalishinros Vasilij Fyodorovich KalishinNarodzhennya20 sichnya 1922 1922 01 20 Smert23 listopada 1963 1963 11 23 41 rik KiyivPohovannyaLuk yanivske vijskove kladovisheKrayina SRSRPrinalezhnist Radyanska armiyaRoki sluzhbi1940 1949ZvannyalejtenantVijni bitviNimecko radyanska vijna Stalingradska bitva Kurska bitva Bitva za DniproNagorodi 2088 BiografiyaNarodivsya 20 sichnya 1922 roku v seli Saratovskoyi guberniyi nini Lopatinskogo rajonu Penzenskoyi oblasti v selyanskij rodini Rosiyanin U 1924 roci razom z batkami pereyihav v Orenburzku oblast Zakinchiv 7 klasiv Prechistenskoyi shkoli Saraktaskogo rajonu Orenburzkoyi oblasti Prizvanij v armiyu Nikolskim rajvijskkomatom v 1940 roci Pid chas nimecko radyanskoyi vijni v diyuchij armiyi z chervnya 1941 roku Voyuvav na Pivdenno Zahidnomu Stalingradskomu Bryanskomu Centralnomu Voronezkomu 1 mu Ukrayinskomu frontah Z 15 lipnya 1943 roku do zakinchennya vijni voyuvav u 52 j z 26 lipnya 1943 roku 23 j gvardijskij mehanizovanij brigadi 15 go z 26 lipnya 1943 roku 7 go gvardijskogo tankovogo korpusu 3 yi gvardijskoyi tankovoyi armiyi Brav uchast v oboronnih boyah pid Kiyevom i Harkovom u Stalingradskij i Kurskij bitvah vizvolenni Ukrayini Bilorusi Polshi rozgromi gitlerivskih vijsk u Nimechchini ta shturmi Berlina zvilnenni Pragi Osoblivo vidznachivsya pri forsuvanni Dnipra i v boyah na Bukrinskomu placdarmi U nich na 24 veresnya 1943 roku pid cholom rozviduvalnoyi grupi odnim iz pershih u brigadi perepravivsya cherez Dnipro v rajoni sela Trahtemiriv nini Kanivskij rajon Cherkaskoyi oblasti Zajnyavshi placdarm rozvidniki utrimuvali jogo do pidhodu osnovnih sil 29 veresnya perebuvayuchi u rozvidci v rajoni sela Grigorivki Kanivskij rajon granatami znishiv dvi kulemetni tochki i do 20 gitlerivciv Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 17 listopada 1943 roku za muzhnist i geroyizm proyavleni pri forsuvanni Dnipra i v boyah na zahoplenomu placdarmi Kalishinu Vasilyu Fedorovichu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka Nadgrobok Vasilya Kalishina Pislya zakinchennya vijni prodovzhuvav sluzhbu v armiyi U 1948 roci zakinchiv Vishu oficersku bronetankovu shkolu v Leningradi Z 1949 roku lejtenant V F Kalishin v zapasi Zhiv u Kiyevi Zakinchiv Avtodorozhnij institut Pomer 23 listopada 1963 roku v Kiyevi Pohovanij na Luk yanivskomu vijskovomu kladovishi NagorodiNagorodzhenij ordenami Lenina 17 listopada 1943 Chervonogo Prapora 18 travnya 1945 Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya 19 zhovtnya 1943 Chervonoyi Zirki 1943 medalyami LiteraturaVorobyov V P Efimov N V Geroi Sovetskogo Soyuza Spravochnik SPb Agraf 2010 Geroi i podvigi Kn 3 Saratov 1976 Geroi Sovetskogo Soyuza Rossijskoj Federacii kuzbassovcy Kemerovo 2006