Кальпурнія Пізон (лат. Calpurnia) — римська матрона, третя і остання дружина Гая Юлія Цезаря. Народилася у 75 році до н. е. була дочкою Луція Кальпурнія Пізона Цезоніна, консула 58 до н. е. і сестрою Луція Кальпурнія Пізона (Понтифіка), консула 15 до н. е.
| Кальпурнія Пізонія лат. Calpurnia | |
| |
|---|---|
| Народження: | близько 76 до н.е. невідомо |
| Смерть: | невідомо невідомо |
| Країна: | Стародавній Рим |
| Рід: | Calpurnii Pisonesd |
| Батько: | Луцій Кальпурний Пізон Цезонін |
| Мати: | Rutiliad |
| Шлюб: | Гай Юлій Цезар |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Походження Редагувати
Кальпурнія походила із знатного плебейского роду Кальпурніїв. Її батько, Луцій Кальпурній Пізон Цезонін, був консулом 58 року до н. е. По материнській лінії Кальпурнія була далекою родичкою Аврелії, матері Цезаря, а також Помпея Великого. Дата народження Кальпурнії невідома. Заміж вона вийшла у 59 році. Оскільки це був її перший шлюб, а дівчата у Римі виходили заміж зазвичай у віці 15-16 років, то можна припустити, що вона народилась близько 76 року до н. е. Точно встановлених портретів Кальпурнії немає, але їй приписують один бюст.
Одруження і смерть Цезаря Редагувати
Кальпурнія вийшла заміж за Юлія Цезаря в кінці 59 р. до н.е., під час консульства останнього. Їй було близько сімнадцяти років, і вона, ймовірно, була молодшою за свою падчерку Юлію. Приблизно в цей час Юлія вийшла заміж за Гнея Помпея Магнуса, колишнього протеже Сулли, який був консулом у 70 році до нашої ери, а нещодавно став одним із найближчих політичних союзників Цезаря. До їхнього шлюбу Цезар був одружений два або три рази. У дитинстві Цезар був заручений з Коссутією, дочкою багатого вершника, хоча існує певна невизначеність щодо того, чи були вони коли-небудь офіційно одружені. Розірвали їхні заручини, коли у віці шістнадцяти років він був призначений Flamen Dialis, високопоставленим священицьким чином, носії якого повинні були бути одружені шляхом confarreatio, стародавньої та урочистої форми шлюбу, яка була відкрита лише для патриціїв. Потім Цезар одружився на Корнелії, жінці патриціанського рангу і дочці Луція Корнелія Цінни, на той час наймогутнішої людини в Римі. За всіма даними, їхній шлюб був щасливим, а результатом їхнього союзу стала Юлія, єдина законна дитина Цезаря. Після падіння і смерті Цінна і загибель його фракції, диктатор Сулла наказав Цезарю розлучитися з дочкою свого суперника. Цезар відмовився з великим ризиком, тому що ледь не коштувало йому життя. Корнелія померла в 69 або 68 роках до нашої ери, коли її чоловік готувався відправитися в Іспанію. Повернувшись, Цезар одружився з Помпеєю, онукою Сулли. Їхній шлюб закінчився скандалом. У 63 році до нашої ери Цезар був обраний понтифіком Максимом, отримавши в якості офіційної резиденції будинок на Віа Сакра. Тут взимку 62 року святкували священні обряди Bona Dea, з яких були виключені всі чоловіки. Але амбітний молодий дворянин на ім’я Публій Клавдій Пульхер увійшов до будинку, переодягнений у жінку, нібито з метою спокусити Помпею. Його подальше відкриття вразило римську аристократію, і поширилися чутки про вірність Помпеї. Цезар відчув, що у нього немає іншого вибору, окрім як розлучитися з Помпеєю, не тому, що він особисто вірив в чутки, а тому, що дружина Понтифіка Максима не повинна була підозрювати. Її сучасники описують Кальпурнію як скромну, часто сором’язливу жінку. За всіма свідченнями Кальпурнія була вірною і доброчесною дружиною, і, здається, терпіла справи Цезаря: ходили чутки, що він спокусив дружин ряду видатних людей, включаючи обох своїх союзників у Першому Тріумвіраті; і він деякий час був близький із Сервілією, стосунки, які були відкритою таємницею в Римі. Ходили чутки, що Цезар був батьком сина Сервілії, Марка Юнія Брута, хоча це малоймовірно за хронологічними ознаками, і що Сервілія намагалася зацікавити Цезаря своєю дочкою Юнією Тертією, яка з чуток також була дочка Цезаря. Цезар також підтримував відносини з мавританською царицею Еноей і, найвідоміше, з Клеопатрою, царицею Єгипту, яка стверджувала, що він був батьком її сина Птолемея XV., більш відомого як "Цезаріон". Від шлюбу Кальпурнії з Цезарем дітей не народилося. Згідно з даними римських істориків, вбивство Цезаря було передбачене низкою поганих прикмет, а також етруським гаруспеком Спурінною, який попереджав його про велику особисту небезпеку або під час березневих ід 44 року до нашої ери. У ніч перед його вбивством Кальпурнії наснилося, що Цезар був зарізаний ножем, і він помирав у неї на руках. Вранці вона благала його не зустрічатися з сенатом, як він планував, і, зворушений її стражданням і благаннями, він вирішив не йти. Але Децим Юній Брут, один із найближчих друзів Цезаря, якого він нещодавно призначив претором Перегріном, і таємно один із змовників проти нього, прийшов до дому й переконав Цезаря не зважати на прикмети й піти до сенату. За традицією говорилося у деяких древніх джерелах, що Кальпурнія передчувала про вбивство її чоловіка, але не попередила його. Не знаючи, що претор Децім Юній Брут Альбін був одним із змовників проти її чоловіка, вона попросила його передати у сенаті, що Цезар хворий і не може бути присутнім. Проте, Цезар відкинув цей план, і Брут привів його в руки його ворогів. Точно встановлених зображень Кальпурнії не залишилось, проте їй приписують один бюст.
Передчуття трагедії Редагувати
Про їхнє спільне життя відомо небагато. Можна тільки сказати, що у шлюбі Цезар був не постійний, мав велику кількість порочних зв'язків. Проте, на хороші стосунки між подружжям наводить той факт, що напередодні своєї смерті (після 15 років шлюбу) Цезар все ще ночував поряд з дружиною. Згідно з численними свідченнями, вночі, напередодні смерті Цезаря, Кальпурнія бачила сон, у якому:
- «…її будинок руйнувався, а Цезар, поранений декількома чоловіками, ховався від них в її лоні»
- «…фронтон її будинку обвалився, а її чоловік був заколотий у неї на руках»
- «…її чоловік плив по річці в крові»
- «…вона тримала свого чоловіка на руках і оплакувала його»
Прокинувшись, дружина відмовляла Цезаря йти в сенат, але він проігнорував її прохання. Через декілька годин Цезар був вбитий у сенаті. Подальша її доля невідома. Жила вона у Геркуланумі в достатку і пошані, оскільки рід Кальпурніїв був багатий. Єдина письмова згадка про неї після смерті Цезаря -у надгробному написі на могилі її вільновідпущенника Икадіона, знайденій в Геркулануме
Карбування монет Редагувати
Існували деякі припущення, що Кальпурнія могла бути взірцем для богині Перемоги на монетах, викарбуваних Цезарем для його тріумфу після повернення з Іспанії, але це не є загальновизнаним. Богиня Венера на золоті, викарбувана Цезарем для його п’ятого консульства, також інтерпретується як модель Кальпурнії.
Образ у кінематографі Редагувати
• У шекспірівському «Юлії Цезарі» Кальпурнії сниться сон, що статуя Цезаря тече кров’ю, оскільки багато римлян миють руки в крові. Вона також бачить уві сні, що Юлій Цезар помре на її руках. • Кальпурнію зобразили Гертруда Майкл у «Клеопатрі» (1934), Грір Гарсон в екранізації «Юлія Цезаря» Шекспіра 1953 року, Гвен Уотфорд у «Клеопатрі» (1963), Джоан Сімс у «Продовжуйте Клео» (1964), Джилл Беннет в екранізації «Джуліуса Ке» 1970 року. і Валерія Голіно в міні-серіалі «Юлій Цезар» 2002 року.
• Кальпурнія була показана розкриваттям вбивства в «Тумані пророцтв» (2002) - частині серії «Рома Суб Роза» Стівена Сейлора. Вона змушує Гордіана Шукача розглянути загрозу для її чоловіка в пізнішій книзі цієї серії «Тріумф Цезаря» (2008). Вона зображена жінкою надзвичайного розуму та працездатності, повністю відданою інтересам свого чоловіка, але з неперевершеним захопленням спробами передбачити майбутнє.
• Кальпурнію зобразила Гайдн Гвінн у серіалі HBO «Рим». Вона зображена гордою і традиційною, яка мала бачення смерті Цезаря.
• Шекспірівську Кальпурнію зобразила Сільвія Ленік у комедійному скетчі Вейна і Шустера «Змийте кров з моєї тоги», пародіюваному на істеричну італо-американську домогосподарку, яка неодноразово голосила «Я сказала йому, Джулі! Не йди!» з акцентом Бронкса.
Образ у світовій літературі Редагувати
У 1599р у лондонському театрі "Глобус" була театралізована трагедія Вільяма Шекспіра "Юлій Цезар",яка зоображає змову проти Цезаря та його вбивство Брутом.
Примітки Редагувати
- ↑ Digital Prosopography of the Roman Republic
- Плутарх, «Порівняльні життєписи»,14
- Светоній, «Життя дванадцяти цезарів», «Божествений Юлій»,21
- Вильгельм Оранский "Гай Юлий Цезарь. Человек и государственный деятель"[1] [ 15 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Плутарх, «Порівняльні життєписи», 64
- Плутарх, «Порівняльні життєписи», 63
- Дион Кассий, «Римская история», XLIV, 17
- Светоний, «Жизнь 12 Цезарей», «Божественный Юлий»,81
- Аппиан, «Гражданские войны», II, 125
- Плиний, «Цезарь», XIV
Література Редагувати
- David Armstrong. The Addresses of the Ars Poetica: Herculaneum, the Pisones and Epicurean Protreptic. — 1993.
- Уильям Шекспир. Трагедия «Юлий Цезарь»