Казимир Антонович Стабровський (пол. Kazimierz Stabrowski; 21 листопада 1869, село Крупляни, (Мінська губернія) — 8 червня 1929, (Гарволін), (Мазовецьке воєводство)) — польський живописець, педагог, перший директор (Академії образотворчих мистецтв у Варшаві).
Казимир Стабровський | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 21 листопада 1869 , (Мінська губернія), Російська імперія | |||
Смерть | 8 червня 1929 (59 років) | |||
(Гарволін), (Мазовецьке воєводство), Польща | ||||
Поховання | (Повонзківський цвинтар) | |||
Країна | Республіка Польща[1] | |||
Жанр | Пейзаж. Портрет | |||
Навчання | (Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв) (1894) і (Академія Жуліана) | |||
Діяльність | художник, викладач університету | |||
Напрямок | символізм | |||
Роки творчості | 1890[2] — 1929[2] | |||
Працівник | (Академія образотворчих мистецтв у Варшаві) | |||
У шлюбі з | d | |||
Роботи в колекції | (Національний музей у Варшаві), d і d | |||
| ||||
Казимир Стабровський у Вікісховищі |
Біографія
Народився в сім'ї дрібнопомісного шляхтича, колишнього штабскапітана Антона Стабровського і Софії Пилецької. Двоюрідний брат археолога, засновника Слонімського краєзнавчого музею Йосипа Стабровського. Навчався в реальному училищі (Білостока) (1880—1887). У 1887—1897 рр. навчався в (Вищому художньому училищі при Імператорській Академії мистецтв), — спочатку в (Павла Чистякова), потім з 1895 року в (Іллі Рєпіна (Ріпина)). Підтримував дружбу з (Фердинандом Рущицем), Казимиром Васильківським, Генріхом Вейсенгофом, Станіславом Сестренцевичем, з Товариством художників ім. А. І. Куїнджі. Отримав малу срібну медаль Академії за етюд «Чоловік, що тягне мотузку» (1890), в 1892 — малу і велику срібні медалі, в 1893-му — велику срібну медаль.
У 1893 році здійснив подорож на Схід, в Бейрут і Палестину, відвідуючи на шляху Одесу, Константинополь, Грецію і Єгипет. Відповідно до практики академічних художників, збирав там матеріал, який використовував пізніше, зокрема, для відтворення топографічних і костюмних реалій. Підсумком поїздки стала картина «Магомет в пустелі» («Втеча з Мекки») (1894), після чого Стабровский отримав звання класного художника і золоту медаль Академії, був обраний членом комісії виставок.
У 1902 році обвінчався з ученицею скульптурного відділення Академії мистецтв Юлією Янішевською (1869—1941). Казимиром Стабровським написав кілька портретів Юлії (в тому числі «Портрет нареченої Юлії Янішевської» (1896), часта колекція; два «Портрета дружини», (1907 і 1908), обидва у Національному музеї у Варшаві).
Після 1894 року деякий час жив в родовій садибі, працюючи над пейзажними картинами. У 1897—1898 рр. навчався у Жан-Жозеф Бенжамен-Констана і Жан-Поль Лорана в (Академії Жуліана) в Парижі, де познайомився з новими художніми течіями — (імпресіонізмом) і (фовізмом). Після повернення в Петербург (1898), брав активну участь в мистецькому житті, створив ряд картин, виставлявся в Парижі (1900), Мюнхені (1901), Венеції (1903). Опублікував статті про мистецтво: «Про старе і нове мистецтво» («Новий час», 1900), «Художній рух в Петербурзі» («Ruch artystyczny w Petersburgu», «Kraj», 1899), «Живопис сьогодні. Кілька вражень від весняної виставки в Академії мистецтв у Петербурзі» (« Dzisiejsze malarstwo. Kilka wrażeń z wiosennej wystawy w Akademii sztuk pięknych w Petersburgu»,«Kraj», 1900). У 1902 році став членом краківського Товариства польських художників «Мистецтво» («Sztuka»).
У 1903 році переїхав з дружиною до Варшави, де з Конрадом Кржижановським відкрив приватну школу живопису. Займався відродженням (Академії образотворчих мистецтв у Варшаві), що відкрилася в березні 1904 року. Стабровский став її першим директором. У 1909 році через конфлікт з опікунським комітетом і Педагогічним радою, яка дала негативну оцінку його викладацькій діяльності й захоплення окультизмом, посаду залишив.
У 1909—1913 рр. подорожував Європою. Влітку жив в орендованому маєтку Длужнево Вітебської губернії. З 1914 року в Петрограді (1915), і Москві (1916) організував велику виставку своїх робіт. За рекомендацією І. Рєпіна, (В. Беклемішева) і В. Мате висувався в академіки живопису, але за результатами голосування не пройшов. Надалі брав участь в петроградських художніх виставках, створював костюми і декорації для московського Польського театру. У 1918 році повернувся до Варшави. У 1922 році став співзасновником групи «Sursum Corda».
Похований на (Повонзківському цвинтарі) у Варшаві.
Творчість
На початку творчого шляху тяжів до пейзажного живопису («Сільська тиша», «Біла ніч в Петербурзі», «Біла ніч у Фінляндії» «Сутінки в Лазенковському парку в Варшаві»), меншою мірою — до камерних портретів. На початку 1990-х, захопившись окультизмом, писав картини символіко-містичного характеру (цикл «Хода грози» (1907—1910).
Майже всі картини Стабровського, написані ним до 1914 року, зникли. В останні роки життя писав пейзажі, навіяні подорожами. У 1934 році вдова К. Стабровська передала 59 його робіт (Національному музею) у Варшаві.
Примітки
- http://www.oxfordartonline.com/benezit/view/10.1093/benz/9780199773787.001.0001/acref-9780199773787-e-00173966
- RKDartists
- Чыгрын С. Казімір Стаброўскі ― мастак, педагог і артыст з Наваградчыны // Наваградскія чытанні. — Мн. : Беларускае выдавецкае таварыства “Хата”, 1996. — 13 червня. — С. 112.
- Кондаков С. Н. Юбилейный справочник Императорской Академии художеств. — СПб., 1915. — С. 188.
- Irena Kossowska (май 2006). . Instytut Sztuki Polskiej Akademii Nauk. Архів оригіналу за 11 жовтня 2015.
- Skalska-Miecik L. Stabrowski Kazimierz // Polski słownik biograficzny. — Warszawa-Kraków, 2002. — Т. 49 (13 червня). — С. 275―278.
- Skalska-Miecik L. Stabrowska Julia // Polski słownik biograficzny. — Warszawa-Kraków, 2002. — Т. 49 (13 червня). — С. 271―272.
- . Польский Петербург. Энциклопедия. Архів оригіналу за 28 червня 2020.
- Ksawery Piwocki. Historia Akademii Sztuk Pięknych w Warszawie 1904-1964. — Wrocław : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1965. — 238 с.
- Дробов Л. Н. Живопись Белоруссии XIX―начала XX. — Мн. : Вышэйшая школа, 1974. — С. 246. — 336 с.
- Kazimierz Stabrowski – lata studiów i początki działalności twórczej // Rocznik Muzeum Narodowego w Warszawie. — Warszawa, 1975. — Т. XIX (13 червня). — С. 575―657.
- Художник-провидец. «Шествие грозы» К.А. Стабровского (с портретом и 9 картинами) // Нива. — Петроград, 1916. — № 5 (13 червня). — С. 73―81.
Література
- Каталог виставки картин художника К. А. Стабровська в залах «Мистецького салону» (Велика Дмитрівка, 11) з 7 лютого по 13 березня 1916 року — М., 1916.
- Echa sztuki rosyjskiej w twórczości warszawskich modernistów // Rocznik Muzeum Narodowego w Warszawie. 1984. T. XXVIII. S. 125-172.
- Bołdok S. Modernista czy mistyk? // Gazeta Antykwaryczna? 25 / 05. 1998
- Charazińska E. Kazimierz Stabrowski — malarz i pedagog, (niepubl. Praca magisterska). — Uniwersitet Warszawski, 1974
Галерея
- Вітражне вікно (1908)
- Ню світанок (1902)
- Ню з павиними пір'ям (1900)
- Іспанська жінка (1928)
- Портрет актриси Ванди Семашковської (1910)
Література
- С. Н. Кондаков. Юбилейный справочник Императорской Академии художеств. 1764-1914. — Спб. : Товарищество Р.Голике и А.Вильборг, 1915. — Т. 2. — С. 188. — 454 с.
Посилання
- Kazimierz Stabrowski [ 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] — художня галерея
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет