Кадіська затока (ісп. Golfo de Cádiz) — відкрита затока Атлантичного океану вздовж південно-західного берега Піренейського півострова завдовжки 320 км від міста Фару в Португалії до мису Трафальгар в західному кінці Гібралтарської протоки. Омиває береги провінції Уельви і атлантичний берег провінції Кадіс в Іспанії і південний берег португальської провінції Алгарве. Охоплює Кадіську бухту. Глибина до 100 м. Середня температура води на поверхні становить +15 °C. Припливи півдобові, висотою до 3 м.
| ісп. Golfo de Cádiz | |
|---|---|
| | |
| | |
| 36°50′ пн. ш. 07°10′ зх. д. / 36.833° пн. ш. 7.167° зх. д.Координати: 36°50′ пн. ш. 07°10′ зх. д. / 36.833° пн. ш. 7.167° зх. д. | |
| Частина від | Північна Атлантика |
| Прибережні країни | Португалія і Іспанія |
| Регіон | Алгарве Андалусія |
| Площа | 7000 км² |
| Максимальна глибина | 100 м |
| Вливаються | |
| ідентифікатори і посилання | |
| GeoNames | 2520598 |
| У проєкті OpenStreetMap | ↑1253665 ·R (Алгарве, Андалусія) |
| Кадіська затока Кадіська затока (Португалія) | |
| Кадіська затока у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Кадіська затока протягом всієї історії мала особливе значення завдяки відкритому положенню на Атлантиці, входу в Середземне море і численним річкам, що впадають у затоку. Ці характеристики стимулювали створення великого числа портів і розвитку судноплавства, особливо після відкриття Христофором Колумбом Нового Світу. Положення затоки також зробило її місцем багатьох морських битв, найвідоміша з яких є Трафальгарська битва.
Межі Редагувати
Кадіська затока розташована у північно-східній частині Атлантичного океану між 34°—37°15′ пн. ш. та 6°—9°45′ зх. д. До неї примикає південь Іберійської та північ Марокканської континентальних окраїн, на захід від Гібралтарської протоки.
Геологія Редагувати
Геологічна історія Кадіської затоки тісно пов'язана з тектонічною взаємодією Євразійської та Африканської плит і зумовлена двома основними механізмами:
- Субдукція пов'язана із західним краєм Гібралтарської дуги та утворенням акреційного клину Кадіської затоки. Проте між вченими немає згоди щодо того, якою ця субдукція є сьогодні — активною чи пасивною.
- Колізія континентів між Іберією та Африкою. Колізія між Африкою Євразією відбувається зі швидкістю 4 мм на рік у напрямку північний захід — південний схід. Деякі вчені вважають, що через цю колізію з часом Кадіська затока може зникнути.
Через зіткнення континентів на дні затоки вельми розповсюджено грязьовий вулканізм і процеси, пов'язані з виходом із вуглеводневозбагачених рідин, мають широке розмаїття хемосинтетичних з'єднань. Акрементальний клин, сформований субдукцією, являє собою велику територію, яка охоплює понад сорок грязьових вулканів (тип холодне просочення) на глибинах від 200 до 4000 м, а також активні метанові просочування було задокументовано в декількох місцях.
Географія Редагувати
Берегова лінія Іспанії вздовж всієї затоки слабо порізана, низинна і болотиста. Береги Португалії представлені в основному скелястою береговою смугою, складеною кам'яновугільними сланцями й пісковиками. Головні річки, що впадають й затоку — Гвадіана і Гвадалквівір. У гирлі Гвадалквівір розташовані марші Гвадалквівір.
Основні порти: Віла-Реал-де-Санту-Антоніу, Тавіра, Ольяу, Фару (Португалія), Кадіс, Уельва, Сан-Фернандо (Іспанія). Велика частина затоки вздовж іспанської території входить до складу морського курорту Коста-де-ла-Лус, який має популярність серед віндсерфінгістів. Неподалік від гирла річки Гвадалквівір знаходиться національний парк «Доньяна».
Примітки Редагувати
- ↑ Oliver, G.; Rodrigues, C; Cunha, M. R. (2011). Chemosymbiotic bivalves from the mud volcanoes of the Gulf of Cadiz, NE Atlantic, with descriptions of new species of Solemyidae, Lucinidae and Vesicomyidae. ZooKeys 113: 1–38. PMC 3187628. PMID 21976991. doi:10.3897/ZooKeys.113.1402.
- ↑ Gutscher, M.-A.; Dominguez, S.; Westbrook, G.; Le Roy, P.; Rosas, F.M.; Duarte, J.C.; Terrinha, P.; Miranda, J.M.; Gailler, A.; Sallares, V.; Bartolome, R. (2012). The Gibraltar subduction: A decade of new geophysical data. Tectonophysics. 574-575: 72–91. doi:10.1016/j.tecto.2012.08.038.
- Gutscher, M.-A.; Malod, J.; Rehault, J.-P.; Contrucci, I.; Klingelhoefer, F.; Mendes-Victor, L.; Spakman, W. (2002). Evidence for active subduction beneath Gibraltar. Geology 30: 1071–1074. doi:10.1130/0091-7613(2002)030<1071:efasbg>2.0.co;2.
- Zitellini, N.; Gracia, E.; Matias, L.; Terrinha, P.; Abreu, M.A.; DeAlteriis, G.; Henriet, J.P.; Danobeitia, J.J.; Masson, D.; Mulder, T.; Ramella, R.; Somoza, L.; Diez, S. (2009). The quest for NW Africa–SW Eurasia plate boundary west of Gibraltar. Earth and Planetary Science Letters 280: 13–50. Bibcode:2009E&PSL.280...13Z. doi:10.1016/j.epsl.2008.12.005.
- Stich, D.; Serpelloni, E.; Mancilla; Morales, J. (2006). Kinematics of the Iberia– Maghreb plate contact from seismic moment tensors and GPS observations. Tectonophysics 426: 295–317. doi:10.1016/j.tecto.2006.08.004.
- Koulali, A.; Ouzar, D.; Tahayt, A.; King, R.W.; Vernant, P.; Reilinger, R.E.; McClusky, S.; Mourabit, T.; Davila, J.M.; Amraoui, N. (2011). New GPS constraints on active defor- mation along the Africa–Iberia plate boundary. Earth and Planetary Science Letters 308: 211–217. Bibcode:2011E&PSL.308..211K. doi:10.1016/j.epsl.2011.05.048.
- Bartolome, R.; Gracia, E.; Stich, D.; Martinez-Loriente, S.; Klaeschen, D.; Mancilla, F.; Lo Iacona, C.; Danobeitia, J.J. та ін. (2012). Evidence for active strike-slip faulting along the Eurasia-Africa convergence zone: Implications for seismic hazard in the southwest Iberian margin. Geology 40: 495–498. doi:10.1130/G33107.1.
- Pinheiro, L.M.; Ivanov, M.K.; Sautkin, A.; Akhmanov, G.; Magalhaes, V.H.; Volkonskaya, A.; Monteiro, J.H.; Somoza, L.; Gardner, J.; Hamouni, N.; Cunha, M.R. (2003). Mud volcanism in the Gulf of Cadiz: results from the TTR-10 cruise. Marine Geology 195: 131–151.