Богда́н Олександрович Зі́нченко (нар. 7 жовтня 1977 — 14 червня 2015) — військовослужбовець, солдат Збройних сил України. Учасник російсько-української війни.
| Зінченко Богдан Олександрович | |
|---|---|
| Солдат | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 7 жовтня 1977 Старобільськ |
| Смерть | 14 червня 2015 (37 років) Волноваха |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2015 |
| Приналежність | Україна |
| Вид ЗС | Сухопутні війська |
| Рід військ | Механізовані війська |
| Формування | |
| Війни / битви | Війна на сході України |
З життєпису ред.
Народився Богдан 7 жовтня 1977 року в смт. Білолуцьк Новопсковського району Луганської області. Згодом з мамою, Тамарою Петрівною, переїхали до м. Старобільськ. Він був єдиним сином, якого мама виховувала сама. Закінчив середню школу № 1 міста Старобільська (нині — Старобільська гімназія.)У ній він учився з 1 по 9 клас і здобув базову загальну середню освіту.
Після закінчення 9 класів Зінченко Богдан продовжив навчання в професійно-технічному училищі № 118 м. Старобільська. В ПТУ здобув спеціальності електрика та водія. По закінченню училища пішов працювати до проектного бюро. 18 грудня 1995 року був призваний до лав української армії на строкову службу, яку проходив у місті Нікополь, був водієм.
Після демобілізації повернувся додому в Старобільськ; працював, ремонтував будинок. У 2000 році оженився; придбав власний будинок у селі Шульгинка Старобільського району. Працював на птахофабриці — в Новоайдарському районі.
В часі війни мобілізований у січні 2015 року — солдат 72-ї окремої механізованої бригади, навідник, брав участь у бойових діях.
14 червня 2015 року пополудні помер у лікарні міста Волновахи Донецької області від двобічної пневмонії та інфекційно-токсичного набряку легенів.
Похований в селі Чмирівка.
Дитячі роки ред.
Служба та воєнні роки ред.
День 1 жовтня 2014 року для Богдана був надзвичайно скорботним. У місті Старобільську прощалися з невпізнаними бійцями, які воювали в зоні АТО й героїчно загинули. Зранку на центральній площі звучала траурна музика, у траурних стрічках були державні прапори, тут же височів великий центральний хрест солдатського кладовища, перев'язаний чорною хусткою, та в кілька рядів стояли накриті державними прапорами труни з тілами 28 загиблих воїнів.
А потім був день 21 листопада 2014 року. На старобільщині він знову оголошений днем скорботи. Земляки з сумом прощалися з дев'ятьма невідомими солдатами, які також загинули в зоні АТО. Саме в ці дні, як пригадує його мама, він прийняв для себе рішення: «Піду добровольцем на захист рідної землі. Якщо не я, то хто?».
Декілька разів ходив до військкомату. І ось 29 січня 2015 року Богдан отримав мобілізаційну повістку та був призваний до лав української армії. Сказав, що піде захищати свою землю і не буде ховатися від труднощів за спини інших. Після закінчення навчання в учбовій частині 6 березня 2015 року він був направлений до смт Волноваха Донецької області, де і проходив службу наводчиком 72-ї бронетанкової бригади.
Коли дозволяли обставини, він спілкувався по телефону з мамою, з друзями.
«Перші дні, ‒ говорив Богдан, ‒ було важко й дуже страшно». Обстрілювали їх з «Градів» і вдень, і вночі. Але тут проявилася справжня армійська підтримка і взаємодопомога. Бійці, які вже не перший місяць перебували в зоні АТО, допомагали новобранцям звикнути до обстрілів, ділилися власним досвідом, як правильно поводитися під час обстрілів, ознайомлювали з різними тактиками ведення бою.
Важкими були побутові умови. Жили солдати в приміщеннях для тварин, спали на холодній підлозі, підстилаючи під себе дошки. Харчувалися погано.
Перші роки війни для нашої Української армії були тяжкими…
Причини смерті ред.
Склалося так, що через погані побутові умови Богдан дуже застудився і з запаленням легенів лікувався у військових шпиталях. Тяжка хвороба не відпустила його.
Життя бійця обірвалося 14 червня 2015 року. Він помер.
Нагороди ред.
25 січня 2018 р. мама Богдана, Зінченко Тамара Петрівна була нагороджена «Орденом Матері Бійця АТО»
Документи ред.
Вшанування ред.
- На прохання громади на школі, у якій учився Богдан, було вирішено встановити меморіальну дошку. 29 червня 2016-го на будівлі Старобільської гімназії відкрита меморіальна дошка випускнику Богданові Зінченку . На честь нашого Богдана лунав Гімн України, звучали промови військових, учителів та старшокласників. Щороку 14 жовтня, у День захисника України учні Старобільської гімназії покладають квіти на дошку, проводять тематичні зустрічі та класні години, присвячені вшануванню пам'яті загиблого бійця.
Джерела ред.
- Зінченко Богдан Олександрович [ 4 травня 2017 у Wayback Machine.]
- На будівлі Старобільської гімназії відкрита меморіальна дошка[недоступне посилання з листопадаа 2019]
- Український Меморіал [ 23 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Якби не війна [ 30 грудня 2018 у Wayback Machine.]