Знищення батареї в Меядині — бойове зіткнення, що сталося в ніч на 23 травня 2018 року неподалік сирійського селища Меядін, в якому опозиційні формування завдали мобільно-вогневого удару і знищили російсько-асадівську артилерійську групу та частину інших підрозділів.
| Знищення батареї в Меядині | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Громадянська війна в Сирії | ||||||
| ||||||
| Сторони | ||||||
| Сирійський уряд | Сирійський Курдистан Сирійські демократичні сили США
| |||||
| Командувачі | ||||||
| Сергій Кім | генерал Хасан |
Передумови ред.
Після осіннього взяття під контроль центру провінції Дайр-ез-Заур, сирійські проурядові сили та опозиційні курдські формування проводили поступові, локальні наступальні дії із витіснення рештків терористів ІДІЛ в цій східній провінції Сирії. Оскільки деморалізовані та виснажені терористи майже без опору віддавали захоплені поселення та тікали на південь провінції, то наступальні сили (проурядові та курдські) поступово захопили майже всю територію та розмістилися по межі розмежування (ріка Євфрат), обумовленій попередньо їхніми політичними кураторами (російсько-американськими). Відтак, наприкінці 2017 року на східному театрі сирійської війни панувало відносне затишшя, зумовлене перегрупуванням сил, наведенням адміністративного впливу та зміни стратегії.
Економічна складова військової кампанії ред.
Оскільки після захоплення Дайр-ез-Заур, проурядові війська майже без бою отримали решту території на захід від Євфрату, бо рештки ІДІЛу перегрупувалися ближче до кордону з Іраком (в зоні впливу курдсько-американської коаліції), сирійські військові та їх поплічники заходилися вирішувати свої локальні питання (політичні, адміністративні та економічні). Такі їхні дії стали черговим підтвердженням того, що в сирійському конфлікті переплелися: етнічні, економічні та політичні мотиви багатьох не сирійських гравців, які тепер маніпулюють цим конфліктом в своїх меркантильних інтересах[джерело?].
За даними російського видання «Фонтанка» в 2016 році російська компанія «Європоліс», пов'язана з російським олігархом Євгеном Пригожиним, що фінансує ПВК «Вагнера», уклала договір з режимом Ассада про те, що компанія отримуватиме 25 % від доходів з нафтових родовищ, звільнених від ІДІЛ. Проте більшість сирійських нафтових родовищ знаходяться на лівому березі річки Євфрат, в районах, які опинились під контролем підтримуваних США Сирійських демократичних сил.
Хід подій ред.
Залучені сили та формування ред.
За даними російських джерел, наступ здійснювали формування Вільної сирійської армії з бази Ет-Танф,що йшли на підмогу сирійським курдам — угруповання, під вивіскою якої діє ПВК Вагнер, — та проіранські «Бригади Фатіміюн» і десяток контрактників (інтервентів) російської армії.
Наліт на батарею ред.
Контратака ред.
Контратака сирійської артилерії та піхотинців розглядається як хід у відповідь і про неї конкретних даних не має. Лише за джерелами пропагандистських ресурсів вказується про значні втрати атакуючих.
Втрати ред.
Офіційних даних або точних втрат російська сторона не надала. Лише через тиждень після події волонтери почали зіставляти інформацію, що приходить з різних точок Росії й виводити загальну кількість жертв
Реакція та наслідки ред.
| Цей розділ потребує доповнення. (травень 2018) |
Висвітлення у ЗМІ та розслідування ред.
Див. також ред.
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 23 травня 2018. Процитовано 30 травня 2018.
- https://www.novayagazeta.ru/news/2018/05/28/142010-smi-minoborony-zapodozrilo-svobodnuyu-siriyskuyu-armiyu-v-napadenii-na-rossiyskih-voennyh [ 29 травня 2018 у Wayback Machine.] «Минобороны заподозрило Свободную сирийскую армию в нападении на российских военных»
- . Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 30 травня 2018.
- . Архів оригіналу за 29 травня 2018. Процитовано 30 травня 2018.