Зима-чарівниця (швед. Trollvinter) — п'ята в серії книг Туве Янссон про мумі-тролів, видана 1957 року. У цій книзі Янссон використовує темніший, інтроспективний тон розповіді порівняно з попередніми та наступними книгами серії (хоча твори "Тато і море" і "Наприкінці листопада" теж побудовані на глибокому аналізі внутрішнього світу персонажів). Мумі-троль у цій історії часто самотній, нещасний, ображений, злий чи наляканий — результат вимушеного виживання в зимовому світі, у якому головний персонаж почувається чужим. Зберігаючи чарівність попередніх романів, історія містить глибше дослідження характеру Мумі-троля, ніж раніше. Українською мовою твір переклала Наталя Іваничук.
| Зима-чарівниця | |
|---|---|
| швед. Trollvinter | |
| Жанр | дитячий романd |
| Автор | Туве Янссон |
| Мова | шведська |
| Опубліковано | 1957 |
| Країна | Фінляндія |
| Цикл | The Moominsd |
| Попередній твір | Moominsummer Madnessd |
| Наступний твір | Tales from Moominvalleyd |
| | |
| Цей твір у Вікіцитатах |
Сюжет «Зими-чарівниці» формує адаптовані епізоди 22, 23 та 37 телесеріалу 1990 року.
Зміст ред.
Поки інші представники Мумі-родини (Мумі-мама, Мумі-тато, а також Хропся) перебувають у глибокій зимовій сплячці, Мумі-троль виявляє, що не спить і вже не може заснути знову. Майже одразу Мумі-троль відчуває страх самотності й відчуженості, адже Мама не може прокинутися, хоч він її просить про це: "ЇЇ (Мумі-мами) сни про літо стали, щоправда, трохи тривожними, але пробудитися вона не змогла". Тоді Мумі-троль згадує про листа від Нюхмумрика: "Хай тобі сняться солодкі сни! І не сумуй! Першого теплого весняного дня зустрінемося знову. Чекай мене, разом будуватимемо загату". Головний персонаж прагне знайти Нюхмумрика, щоб не бути таким самотнім, хоч і розуміє складність реалізації такої ідеї: "Надокучило все, подамся на південь шукати Нюхмумрика". Водночас Мумі-троль помічає, що в будинку його Родини мешкає якась загадкова істота
"Отак Мумі-троль опинився у новому для себе, небезпечному світі, ще й до того вперше в житті вгруз у снігову кучугуру". Персонаж прямує до річки, однак бачить, що вона тепер чорна і непривітна. Після цього в історії вперше з'являється образ смерті: Мумі-троль, побачивши жасминовий кущ, який перетворився взимку на плетиво сухих гілок, вирішує, що "жасмин помер, увесь світ помер". Але персонаж хоробро продовжує йти в напрямку Самотніх Гір, бо відчуває прагнення відшукати друга - Нюхмумрика.
У другому розділі письменниця знайомить читача з білченям, яке постійно все забуває: що шукає, де мешкає, з ким спілкувалося тощо. Шукаючи нову "підстілку" для свого помешкання, білченя випадково розбудило Маленьку Мю (подругу Мумі-троля). Розлючена Мю проганяє незваного гостя, але засинати знову вже не хоче: крихітку цікавить знайомство із зимою. Тим часом білченя загубилося в лісі. Забудькуватість і розсіяність у майбутньому зіграють із цим персонажем злий жарт.
А Мумі-троль нарешті розуміє, що в умовах постійного холоду та голоду йому не знайти Нюхмумрика, тож вирішує повернутися додому. Повертаючись, він помічає маленькі сліди в лісі, а незабаром бачить магічну свічку, біля якої сидить Туу-Тіккі (або Вітрогонка). Загалом у творі Туу-Тіккі виконує роль мудрої порадниці Мумі-троля, допомагаючи малюку краще зрозуміти зимовий світ.
Удвох вони прямують до родинної купальні, яка взимку належить Туу-Тіккі та її невидимим мишкам-помічницям. Мумі-троль нарешті насолоджується затишком і теплом, мишки пригощають його юшкою. Малюк намагається розпитати Туу-Тіккі про таємниці зимового часопростору, однак та відповідає неохоче: "Не про все годиться випитувати". Мумі-тролеві додає хоробрості думка про те, що в шафі, яка розташована в кутку купальні, досі має висіти його старий купальний халат (як доказ, що є певні речі, котрих зима не може змінити чи знищити). Туу-Тіккі, проте, чомусь забороняє малюку відчиняти дверцята шафи. Трохи подумавши, Мумі-троль розуміє, що переночувати хоче вдома, біля своєї сім'ї, але дякує Туу-Тіккі за юшку. Удома персонаж знову відчуває самотність: "Я тут уже чужий. І не лише тут. Не знаю, що відбувається насправді, а що - у снах".
У третьому розділі малюк усвідомлює, що мусить навчитися виживати у світі, де нема сонця, дні якісь сірі, а земля постійно вкрита товстою ковдрою снігу. Водночас Мумі-троль помічає, що з його помешкання таємничим чином зникло чимало речей. ВІн хоче запитати Туу-Тіккі про можливі причини цієї халепи, але чарівниця натомість співає про прихід Великої Холоднечі, а потім заявляє, що навколо Мумі-троля "надто багато речей", тому нема нічого страшного в тому, що хтось їх краде. Ображений троль починає співати про літо, адже йому вже набридла холодна й жорстока зима. Одразу після цього його збиває з ніг Маленька Мю, що використовує срібну тацю Мумі-родини замість санчат. З'ясовується, що інші речі Мумі-троля також забрала саме Мю. Мумі-троль не сердиться на крихітку, адже нарешті має можливість спілкуватися з добре знайомою істотою, тому тепер не почувається таким самотнім.
Туу-Тіккі обливає водою з річки снігового коня, який, згідно з її словами, має "помчати геть і ніколи більше не повернутися", коли настане Велика Холоднеча. Господиня купальні попереджає своїх помічниць, Мумі-троля, білченя та Маленьку Мю, щоб залишалися вдома, коли настане Холоднеча, якщо не хочуть замерзнути. Мумі-троль, однак, вирішує перечекати біду в купальні (у компанії Туу-Тіккі, її помічниць і Мю). Білченя забуває про застереження.
Незабаром з'являється Велика Холоднеча в образі неймовірно гарної Крижаної Пані. Краса її, проте, приховує потужну загрозу. Крижана Пані оминула купальню, у якій друзі успішно встигли заховатися, але зустрілася з білченям, яке забуло, що треба сидіти вдома. Погляд і дотик красуні вбивають білченя, тобто у творі вдруге помічаємо мотив смерті. Друзі намагаються врятувати нещасного, але вже пізно.
Мумі-троль хоче поховати білченя, тому питає в Мами, яка продовжує спати, де можна знайти жалобні стрічки. Мумі-мама не прокидається, але все-таки відповідає сину. Материнська любов на мить долає полон глибокого зимового сну. Знайшовши стрічки, Мумі-троль сперечається з Мю: дорікає їй, що вона не сумує через загибель білченяти, а Мю відповідає, що смуток живих уже не допоможе мертвому. Мю також хоче пошити собі теплу муфту з хвоста загиблого, але Мумі-троль не дозволяє. Туу-Тіккі з філософським спокоєм дивиться на їхню суперечку, хоча їй теж шкода білченяти. Усе завершується несподівано: оживає сніговий кінь і біжить кудись із білченям на спині, тож Мумі-тролеві так і не вдається завершити поховання. Малюк прикро вражений тим, що сталося, але мудра Туу-Тіккі каже, що насправді все не так погано, як йому здається.
Розділ четвертий. Минуло кілька днів. Туу-Тіккі планує розпалити величезне ритуальне вогнище, щоб закликати сонце повернутися. Друзі проводять обряд уночі, до них приєднуються таємничі зимові істоти. Серед них було й звірятко, що мешкало під посудним столиком Мумі-родини. Мумі-троль намагається познайомитися, проте істота відповідає чужою мовою, а потім іде геть. За якийсь час на ритуальне вогнище зненацька сідає холодна й похмура Мара, повністю загасивши його. Туу-Тіккі пояснює тролю, що самотня Мара, якої всі панічно бояться, просто хотіла погрітися, але все тепле одразу замерзає від її дотику.
Наступного дня Туу-Тіккі ловить рибу, щоб знову зварити юшку, а Мумі-троль нарешті впродовж кількох хвилин бачить сонце (це символізує початок поступового кінця зими). Сонце знову "ховається", і розлючений Мумі-троль відчиняє шафу в купальні, спеціально порушивши заборону Туу-Тіккі. Він випадково звільняє із шафи якусь дивну істоту, яка насправді є духом його далекого пращура. Пращур спочатку розміщується на люстрі в Мумі-будинку, пізніше переставляє всі меблі, зрештою ховається в печі (там йому затишно). Мумі-троль із подивом розуміє, що в цьому новому гармидері з'являється приємне місце для нього самого: "Зате тепер, у вузькому закапелку між скринею, кріслом-гойдалкою та спинкою дивана, йому було дуже затишно й анітрохи не самотньо".
Розділ п'ятий. Незабаром у Долину починають прибувати чужинці, яких сувора зима змусила шукати житло і харчі: песик Бідась, мудрики, Чепуруля, здоровенний Гемуль, крихітка Саломея та інші. Тепер Мумі-троль не має підстав скаржитися на самотність. Навпаки: Гемуль створює надто багато руху й шуму нескінченною балаканиною та катанням на лижах. Гемуль пробує навчити Мумі-троля кататися на лижах, але невдало. Галасливий шукач пригод дратує Мумі-троля, тому вони з Туу-Тіккі домовляються переконати цього фаната лижного спорту податися в Самотні Гори, збрехавши, що там, мовляв, крутіші та гарніші схили, ніж на пагорбах біля Мумі-долини. Але насправді Гори дуже високі та небезпечні: там можна легко розбитися й загинути. А ось Маленька Мю завдяки Гемулю добре навчилася кататися на лижах.
Мумі-троль відчуває сильні докори сумління, коли пробує переконати Гемуля перебратися з Долини в небезпечні гори. Наприкінці діалогу не витримує та просить співрозмовника залишитися в Долині, зізнається, що схили Гір не придатні для спуску на лижах. Гемуль погоджується. Незабаром біженці, що знайшли притулок у Мумі-долині, починають любити Гемуля, оскільки одного разу він навіть рятує крихітку Саломею, яку засипало снігом.
Мумі-троль потрапляє в заметіль, але пригода завершується щасливо, тож малюк зовсім перестає боятися зими. Тим часом самотній і сором'язливий пес Бідась чалапає на зустріч із вовками, помилково вважаючи їх своїми друзями. Вовки оточують Бідася, готуючись убити й з'їсти песика, проте останнього рятує Гемуль, який усе-таки вирішив податися в Самотні Гори разом із Саломеєю. Бідась приєднується до них.
Розділ шостий. Коли стає тепліше, "гості" покидають Долину. Мумі-троль і Туу-Тіккі відчувають настання весни. Мумі-троль рятує необачну Маленьку Мю, якій загрожувала загибель посеред криги, що тріщала й ламалася під натиском води. Після цього подвигу герой сильно застуджується, тому йде додому, щоб прийняти ліки. По дорозі він зустрічає воскресле білченя, але для себе так і не може зрозуміти: смерть білченяти була насправді чи це тільки оманливий сон?
Хворий Мумі-троль лежить у ліжку, чхає і кашляє, ніяк не може зігрітися. На щастя, від шуму нарешті прокидається Мумі-мама. Вона швидко й спокійно лікує застудженого сина; той зізнається, що зимові біженці спорожнили всі запаси слоїків із варенням, а на кухні "не прибрано і посуд брудний". Мама не сердиться. Мумі-троль також просить не розпалювати вогню в печі, бо тепер там мешкає їхній пращур. Малюк показує Мамі сніг, а Туу-Тіккі та Маленька Мю розповідають їй про спільні зимові пригоди. Незабаром прокидаються Мумі-тато та Хропся, і Мумі-троль думає, чи зуміє він колись розповісти Хропсі про свої зимові враження так, щоб вона зрозуміла. Мумі-мама пропонує Туу-Тіккі оселитися в купальні назавжди.
У фінальній сцені щасливий Мумі-троль біжить по талому снігу назустріч весняному морю. Заплющивши очі, намагається уявити "як то було, коли крижаний панцир моря зливався на крайобрії з зимовою пітьмою".
Український переклад цього художнього твору є у вільному доступі за посиланням: https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=668
Примітки ред.
- Moominland Midwinter. Wikipedia (англ.). 10 травня 2023. Процитовано 15 липня 2023.
- Allardice, Lisa (6 квітня 2019). . The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 7 квітня 2019.
- Зима-чарівниця — Туве Янссон, повний текст твору. www.ukrlib.com.ua. Процитовано 15 липня 2023.
Посилання ред.
| Вікіцитати містять висловлювання на тему: Зима-чарівниця |
- The Moomin Trove [ 12 листопада 2020 у Wayback Machine.]